Виголошена на львівскім концертї в 75-ті роковини народженя Тараса Шевченка.   Не першій раз збирається львівска громада на вечерниці Шевченкові. Єго имя, єго идея скликує нас щорічно святкувати се народне свято. Та не тілько у Львові і більших містах Галичини, Буковини і далекої України, але по місточках, селах, та хуторах, навіть на чужинї, де тілько бється щире руске серце, де найдеться хоч одна тямуща людина, збираються одні прилюдно, а инші потай миру, помянути кобзаря України-Руси.  

У Львові дня 18 (30) марта 1889.  

У Львові дня 17 (29) марта 1889.   Торжество ХХVІІІ-их роковин смерти Тараса Шевченка, устроєне львівскими руско-народними товариствами, було новим проявом сили і жизненности нашого духа народного, новим доказом побіди і неодолимости нашої народної идеї.  

Вчерашний день був для львівских Русинів-народовців справдїшним днем одушевленя. Свято ХХV-лїтного ювилею рідної сцени зібрало всїх прихильників рідного слова в одну громаду і викликало серед неї високопатріотичний настрій і той ентузіязм, якій лучаєсь бачити в хвилях, котрі памятними радістними фактами зазначуються в исторії нашого народного розвитку.  

У Львові дня 14 (26) марта 1889.  

І.   "Червоная Русь" поспішила з обороною свого нещастного виступленя против руских шкіл. Хотя попередва єї статя була зовсім ясна і давала більше ніж достаточний доказ вини, однак справа за надто важна, злочиньство за надто тяжке, як щоби не належало єще послухати оборони.  

З Долиньского.