Модель «ковзаючої природності» постулює, що різні ділянки раннього Всесвіту мали різні значення базових фізичних сталих, що призвело до різної їхньої еволюції.

Нове дослідження накладає обмеження на найменший можливий відрізок часу.

Франсуа Анґлер та Пітер Гіґґз здобули Нобелівську премію з фізики 2013 р. через 50 років після того, як почався пошук бозону Гіґґза.   

Взаємодія бозонів і антибозонів Гіґґса у ранньому Всесвіті могла спричинити асиметрію матерії і антиматерії, а також пролити світло на походження темної матерії.    

Коли в липні минулого року фізики заявляли, що знайшли щось, дуже схоже на бозон Гіґґса – елементарну частинку, яка у Стандартній моделі відповідає за масу та була передбачена шотландським фізиком Пітером Гіґґсом ще 1964 року, –  це ще не було приводом для радості.