Сьогодні, йдучи повз славетну Золоту Браму, я мимоволі затримав крок.   Сьогодні вночі випала легка паморозь, ввесь Київ трохи посивів, припорошені сріблом дерева, як химерні кришталеві витвори, на тлі небесної блакиті аж ніби тонко дзвенять... і стародавні мури цієї Брами, обсипані імлистою припаддю, повстають у сивезній задумі справді романтично, виглядають дещо учуднено, казково, мовби з далекої леґенди.