Своя сила?   Де те "наше воїнство, що так палко, так пекуче любить бідну Неньку-Україну? — кличе крівавим серцем Винниченко. — Чом же воно не кричить болем муки, образи й лютої скорби за честь і щастє своєї Матері? Де воно, те славне вояцтво України, сини запльованої, знасилуваної істінно-руськими молодцями Неньки?"  

  Для мене нема нїчого незноснїйшого нїж отсей старий римський поклик, що ним кінчать ся дописи в наших галицьких газетах.   "У селї Вербівцї завів писарь разом з війтом урядуваннє в польській мові" — Caveant!   "В такім то податковім урядї нема українських написів або були та пропали"— Caveant!   "У мужика Петра й Івана забрали вояки бараболю"— Caveant!   "Баба Параска не дістала від років належних воєнних причинків" — Caveant!