Третий рік світової війни, який перечеркнув неодну рахубу людську, наводить на нас сам собою думу про конець і вислїд війни та про українську справу. У оптичних лїнїях української справи не доконав він нїякої зміни.   Визволенє поневолених народів! Визволенє українських областий від чужого володарства та сотворенє державно-прівних орґанїзмів із самоуправою українського народу! Таке було головне домаганє української політики, підношене від часу вибуху війни; завсїди мало воно характер чистий, а не двозначний супроти монархії Габсбурґів.