Яворський вернувся з запухлими від крови очима.   В келії на підлозі лежало в порохах тридцять чоловік.   — Дивна ця людина... — подумав Яворський. — За хвилину її можуть забрати на допит, катувати, розстріляти, а тепер вона спить солодким сном. Спить, наче в похміллі. — І йому пригадався чоловік з притчі про однорога: Над ним страшна звірюка, що чигає на його життя, внизу сичать гадюки, одиноку берізку, якої він чепився, підгризають швидко миші, а він в самозабутті лиже мед, знайдений в гнізді джмелів...