Так склало ся в життї обох Драгоманових: і він і вона після довгого обміркування, ступивши на стежку визнання великої ваги в національному українському рухови, пішли сїєю стежкою й, не ухиляючись на сторони, пішли до кінця, не зупиняючись на тому, чи гарно се буде для власного їхнього життя, не лякаючись того лиха, яке може спіткати на дорозї.

Відійшла в инший світ бездоганно чиста й світла душа. Більше пів сотнї лїт вязала мене з покійним Олександром Олександровичем товариська дружба, яку піддержували не стільки особисті звязки, як радше громадські справи, та за ввесь той час не було й одного випадку, колиб можна було замітити хочби найменшу пляму на чистім моральнім видї тої людини "не от міра ceгo".