Мені, як греко-католику, дещо непросто писати про Великий і Святий Собор Православної Церкви на Криті. Ми поділяємо ту саму літургійну, духовну та богословську спадщину, хоч і дещо по-різному їх розуміємо. А за останні століття наші помісні Церкви рухались доволі різними шляхами. Не хочу вкотре влазити в обридлу полеміку довкола того, чий шлях був кращий, а чий гірший.   26 червня на Криті завершився перший Всеправославний Собор  

Краків, 29. серпня 1940.   На терені українських земель у Ген. Ґубернаторстві є три віроісповідні ґрупи між українським населенням: греко-католики, православні та римо-католики. Ці останні живуть у своїй масі на Холмщині й Підляшші та були раніше православними. В обійми римо-католицької Церкви загнала їх політика царського уряду. Між усіми цими трьома віроісповідними ґрупами панує тісна співпраця, бо всіх свідомих українців єднають спільні ідеї і зусилля: щастя рідної землі.