Декому здаєся, що житя селянок дуже принадне, тихо та миле. Іменно нераз я чула від людей, що не знають села, такі слова: "Які сі жінки щасливі! ні про що висше не думають і жиють собі, як у Бoгa за дверми". Та се так тілько здаєся, бо житє селянок є в загалі незавидне. Правда, вийшовши за-муж, молодиця зразу причаєся протів неправедних приказів чоловіка, але той сі скоро покорить, і тоді йій усе байдуже. Жиючи в як найбільшій залежности від свого чоловіка, селянка тратить з часом охоту до мисленя, та здаєся цілком на єго прикази.