З житя українських стрільцїв.   У "фризиєра". Слухай, товаришу! Можеби Ти обсмушив менї маківку, але так, знаєш, як Пан Біг приказав".   Фризиєр (колись був студ. філ.) дивить ся оком знавця. "Гм... Голова якась квадратова. Тяжко. Ще машину на нїй поломлю. Але — сїдай. Даси корону на фонд і голова буде як колїно". "Добре, дам".   *   "Стефку! засьпівай що. От ми, т. четар з другої сотнї і доктор, послухаємо. (Доктор — лїкар, Нїмець.)   "Дай менї спокій, я ледво дихаю".