Сенсом цивілізації є не тільки нагрівання, а й сповільнення охолодження. Завданням екзистенції стає прагнення обірвати ланцюг часу – максимально довго зберігати тепло.
Де нема хоч якихось видимих проявів сучасного мистецтва, тоскно. Все перетворюється на супермаркет, в якому існує все, що у різний спосіб можна поглинати. Треба тих, які можуть давати сни, а не снодійне.
А вони так близько від нас. І ми так близько від них. Без них наша історія була би зовсім іншою. Химерний люд з великою історією, мова якого нікому в цих краях не зрозуміла.
Наш український особливий шлях виражається саме у двозначності понять, які використовувалися під час домовленостей, і надзвичайно розширеному потрактуванні того додатку до умови, яка іноді називається форс-мажором.
...адже йшлося не про якісь давні яскраві злочини, а про нормальне життя найближчого від себе покоління впродовж кількох десятиліть, за які світ, зберігаючи видимість тривалості, зазнав найдиявольськішої ерозії
Наші рани є нашим скарбом. Світ міг би бути дуже добрим, якби їх полюбив ще хтось. Натомість світ жахливий, бо, зауваживши твою рану, має спокусу вдарити саме туди
Будь-який найвдаліший узагальнений репортаж про наш народ буде тільки вибірковим набором фраґментів, який можна перетворити на притчі, але він лишатиметься звітом про власну хроніку пізнання
Було всяке, про що треба згадати, хоч якраз про таке кажуть – ліпше того не згадувати. Але не тільки згадати, а й трохи повчитися одне в одного. Щоби пам'ять не стала зовсім кічем.
Твердо запам'ятати, яким було тло тоді, коли щось відбувалося або хтось щось робив. Щоби переконатися, як радикально змінюється те, змін чого практично не зауважуєш і не усвідомлюєш. Хіба що у снах.
