Відень 20. жовтня 1916.   Допись з Відня "На поміч укр. молодїжи" пригадала річ дуже важну і дуже актуальну. Не один вже про неї думав і не один, з кругів молодїжи, як і еміґрантів, введеня її в житє домагав ся. Бо в Відни не лише молодь голодує; більша часть виселенцїв, що по реставраціях харчуєть ся, також не ходять сита. Тому акція ратункова, і то як найскорша, є тут конче потрібна.  

Ви бачили великі будівлї парляментів европейских, в котрих посли, вибрані волею і неволею народу, радять над добром і недобром свого краю. Про найбіднїйші краї, як Галичину, глядячи на величаві будівлї соймові, думав-би чоловік, що в тих краях мешкає нарід богатий, дуже богатий, — а коли ще загляне до середини сойму і побичать тілько сальонових панів, купців мало а селян зовсїм нїяких, то здаєсь єму, що він попав до гарного сальону шляхотского, де сидять репрезентанти одної кляси, котра має таке понятє, що тілько шляхта єсть народом.