Цього року Китай перевершив європейську економіку. Китай обжене Сполучені Штати в 2016 р. (згідно з даними МВФ та інших організацій). Китай перевершив економіку Сполучених Штатів у 2010 р., стверджують деякі дослідники. Росія перетворюється на молодшого партнера Китаю і програє Сибір своєму східному сусідові.
Такими є заголовки та розмови, які ведуться цими днями у Вашингтоні. Забудьмо про Сирію і зосередьмося на Китаєві, говорить Едвард Н. Люттвак, автор нової книги про Китай. Люттвак стверджує, що внаслідок швидкого переходу до процвітання країни часто втрачають здоровий глузд, і порівнює сучасний Китай з Німеччиною в роки, які передували Першій світовій війні.
Експерти зійшлися в запеклій полеміці. Всі одностайні в тому, що відколи тридцять років тому Китай прийняв власну та дуже особливу форму капіталізму, він здійснив надзвичайний економічний поступ із щорічним індексом зростання приблизно 10% проти 3% Сполучених Штатів. Також вони погоджуються в тому, що дохід на душу населення в США приблизно у п’ять разів вищий, ніж в Китаї. Експерти пригадують фальшиві пророцтва минулих часів. У вісімдесяті роки зазвичай прогнозували, що за кілька років світову економіку очолить Японія. Утім, через десять років вона опинилася в глибокій кризі, з якої тільки починає (можливо) вибиратися.
Дехто з експертів вважає, що Китай не досягне рівня економіки Сполучених Штатів, а тим більше не перевершить її цього століття через причини, яких є надто багато, щоб перелічити їх тут. Назвімо лише одну: оскільки зарплати були низькими, західні та азійські підприємства багато інвестували в Китай. Проте зарплати постійно зростали, і зараз іноземці віддають перевагу В’єтнаму, Камбоджі та Індонезії, де платня нижча.
Той факт, що стільки прогнозів виявилися помилковими, зовсім не означає, що нинішні передбачення щодо Китаю також є помилковими, хоча сам китайський прем’єр-міністр висловив сумніви щодо офіційних даних.
Головне питання є таким: економічне зростання Китаю від самого початку зробило наголос на кількість, не переймаючись якістю. Китай орієнтувався на експорт, проте, як показує приклад Японії, перехід на виробництво для внутрішнього ринку є дуже важким будь-коли, а особливо в ситуації глобальної економічної кризи. Це була одна з головних причин, через які Японія мала проблеми. Китай вжив певних заходів, щоби зменшити свою залежність і створити потужний внутрішній ринок. Однак вони далеко не достатні.
Ідеологи та захисники китайської моделі останнім часом доводили, що основною причиною того, що Захід залишився позаду, є надмір демократії. Це ніколи не висловлювалося саме так, та ідея була зрозумілою… Після стількох років великого економічного зростання у більшості китайців відсутній соціальний захист, будь то мінімальна медична допомога, пенсії тощо. Пропонувалися способи розширити блага економічного зростання на соціальну сферу. Проте уряд діяв недостатньо у цьому відношенні, покладаючи ініціативу на місцеву владу, що не дало помітних результатів.
Напруження між містом та селом, багатими та бідними зросло. А це означає проблеми і не лише в далекому майбутньому. Скільки терпітимуть люди? Можливо, Китай дожене Сполучені Штати, однак ціна цього може виявитися високою і може статися так, що країна буде значно слабшою всередині.
За останні роки погіршилися стосунки Китаю з його сусідами, коли на зміну марксизму-маоїзму прийшла завзята націоналістична політика. Ще донедавна китайські лідери підкреслювали мирний та неагресивний характер розвитку Китаю. Утім, нещодавно китайським сусідам було сказано: «Ми великі, а ви маленькі, тож поводьтеся відповідно». Через зростаючі військові видатки Китаю страх перед ним зріс, і його сусіди продемонстрували процес взаємного зближення.
У своїй книзі Люттвак аргументує, що Китай повинен вибирати між тим, бути йому економічною чи військовою наддержавою. Тому що досягти водночас обох цілей малоймовірно, і сама спроба може призвести до занепаду. Наразі Китай ще не прийняв рішення. Нині, схоже, Росія є його єдиним гідним довіри союзником, просто лише тому, що Путін вважає США та Захід загалом головною загрозою для своєї країни. Та це може виявитися прорахунком: можливо, Путін (чи його наступники) приймуть більш реалістичну перспективу курсу, в якому рухається світ. Були часи, коли Росія заробляла багато грошей завдяки військовому експорту в Китай. Однак з огляду на те, що Китай виробляє щораз більше військових систем, зв’язок між країнами слабне, на додачу до інших причин, які призводять до ослаблення їх союзу.
Впродовж усієї історії світові наддержави зустрічалися з труднощами та їх популярність зменшувалася у міру того, як вони ставали сильнішими. Китай не є винятком.
Вальтер Лакер, радник Центру міжнародних та стратегічних досліджень у Вашингтоні.
Walter Laqueur
Назва оригіналу: ¿China, número uno?
La Vanguardia, 18. 06.2013
Зреферувала Галина Грабовська
23.06.2013