Скільки протримається Ісламська держава?

Той факт, що іслам перетворився на світову релігію, унеможливлює створення ісламської наддержави

 

 

Найчастіше серед експертів з тероризму виникає питання про те, як довго триватиме нинішня хвиля терору. Дехто з експертів дивиться в минуле, шукаючи відповідь, але навряд чи останні спалахи тероризму будуть помічні в нинішній ситуації. Минулий досвід показує, що терористичні групи лівого і правого спрямування протрималися недовго. З іншого боку, життя національно-сепаратистських груп було набагато тривалішим. Історія ірландської IРA досягає 150 років. Щоправда, тривалі періоди цей рух не був причетним до тероризму, але залишався політично активним.

 

А що можна сказати про групи, які були натхненні фанатичними напрямками релігії? Тут можна було б згадати про гуситів там, де тепер Чеська Республіка. Їхня діяльність тривала років п'ятнадцять. Останнім часом траплялися жорстокі епізоди в історії ісламу, наприклад те, що відоме за назвою вагабізм, в Саудівській Аравії чи рух з назвою салафізм, поширений переважно в Єгипті. Окрім того, час від часу з'являвся певний лідер, такий собі Магді, який стверджував, що посланий Богом, щоб показати повернення до того, чим насправді має бути іслам. Ці рухи зазвичай тривали недовго і закінчилися зі смертю чи зникненням лідера. Один з таких епізодів в Судані став темою романів і фільмів.

 

Є багато причин вірити, що Ісламська держава житиме недовго. Це правда, що вона привабила багато молоді з Близького Сходу, а також з деяких мусульманських общин у Європі та Америці. Проте тим, хто поїхав воювати на полях бою в Іраку та Сирії, здебільшого ходило о пригоди, і їхній апетит зазвичай вгамовується через рік чи два. Є помилкою думати, що бійці Ісламської держави — найортодоксальніші вірні ісламу. Їхнє тлумачення своєї релігії аж ніяк не найортодоксальніше, і вони не належать до тих, кого об'єднують релігійні зобов'язання, передбачені Кораном.     

 

Основним ідеологічним арґументом Ісламської держави є домагання нового халіфату. Але ця мета є дуже малоймовірною. Останній халіф зрікся влади у 1920-х рр., а існування цієї інституції іґнорувалося великою частиною мусульман навіть раніше. Ісламська держава вимагає створення великої держави умма, спільноти вірних мусульман. Однак відразу виникає питання: що спільного мають  мусульмани Індонезії та Ніґерії? В Азії та Африці існує багато держав, де мусульмани є владущою більшістю. Але виникло багато обумовлених інтересів, тож існує дуже невелика ймовірність того, що цими інтересами поступляться на користь мусульманської наддержави. Той факт, що іслам перетворився на світову релігію, унеможливлює створення ісламської наддержави.  

 

Нова хвиля радикального ісламізму триває вже понад тридцять років, і появу Ісламської держави можна зрозуміти лише в цьому контексті. Проте цей рух характеризується великою кількістю внутрішніх розбіжностей. Лідери різних фракцій цього руху не є дуже харизматичними людьми. Дуже часто вони розходяться в думках. Одним із прикладів є теперішній лідер Аль-Каїди, єгиптянин Аль-Завахірі, авторитет якого невисокий. Згідно з документами, отриманими в останні роки, він був звинувачений у надмірній жорстокості, застосованій супроти мусульман, які не були згодні з його лідерством. Є багато інших прикладів внутрішнього розбрату в цьому русі. Також є фактом те, що Аль-Каїда та Ісламська держава не об'єдналися,  а навпаки — перетворилися на супротивників у багатьох аспектах. Навіть серед найрадикальніших активістів існує неприйняття багатьох актів насильства, вчинених Ісламською державою. І не через почуття терпимості чи з гуманітарних причин,  а попросту через думку, що вони створюють поганий образ тероризму.  

 

Ісламська держава зазнала серйозних поразок в Сирії та Іраку. Сьогодні вона переносить свою діяльність в інші країни, як-от Лівія, і розгортає свої операції в Африці та на південному сході Азії, де не була активною раніше. Проте навряд чи її операції у цих реґіонах матимуть вирішальне значення. Дуже ймовірно, що невеличкі фанатичні секти продовжать боротьбу в різних частинах світу, можливо, також в Європі і США. Але основний кістяк цього руху, мабуть, розкладеться чи шукатиме переходу в політику. Це вже не раз траплялося в минулому в різних країнах, і колишні лідери терористів врешті-решт ставали членами парламенту або навіть міністрами. Тож цілком можливо, що такий розвиток може статися на Близькому Сході в майбутні роки і десятиліття.  

 

Вальтер Лакер, радник Центру міжнародних та стратегічних досліджень у Вашинґтоні
 


Walter Laqueur
¿Cuánto durará Estado Islámico?
La Vanguardia, 06.10.2016
Зреферувала Галина Грабовська

 

 

12.10.2016