У день народження Володимира Івасюка, 4 березня, в Чернівцях презентували книгу «Володимир Івасюк. Інструментальні твори» видавництва «Букрек». Ця частина доробку легендарного автора легендарної «Червоної рути» друком вийшла вперше.
Оксана Івасюк, сестра композитора, упорядник книги «Володимир Іваасюк. Інструментальні твори» – з онучкою сестри Галини, Соломією
Ми знаємо Володимира Івасюка як автора багатьох естрадних пісень. Але нарівні з цим упродовж усього життя він писав і «серйозну» музику. Тож книжка адресована перш за все музикознавцям і студентам музичних вишів, а також усім меломанам. У виданні зібрані ноти вокально-фортепіанних й інструментальних творів Івасюка. Такій музиці Володимир надавав дуже велике значення. І планував написати на історичну тематику рок-оперу «Дарина». Важко сказати, яких творів Володимир Івасюк написав би більше, якби жив – естрадних чи академічних. Його сестри кажуть: Володя готувався бути композитором великих форм, мріяв писати опери та симфонії.
– Зараз ми тримаємо у руках першу книгу з інструментальними творами Володимира Івасюка, – розповідає одна з його сестер, Оксана Івасюк. – Сестра Галина пішла у львівський архів і знайшла там рукописи брата. Художній керівник і головний диригент Чернівецького академічного симфонічного оркестур Йосип Созанський зробив величезну редакторську музичну роботу: все відредагував і звірив. Бо ці твори писалися братом у різний період – від кінця 1960-х років і до його трагічної смерті у 1979 році. В книзі те, що нам вдалося віднайти, хоча композицій є більше. Особисто мені дуже подобається «Мелодія». Просто неймовірна музика. Думаю, вона могла би прикрасити якийсь фільм.
Вступне слово до книги «Володимир Івасюк. Інструментальні твори» написав екс-Президент України Віктор Ющенко (родини Івасюків і Ющенків підтримують дружні стосунки). Передмова «Наш брат» – авторства сестри композитора Галини Івасюк-Криси зі Львова. Друга сестра, Оксана Івасюк-Павлюк, є упорядником книжки. На обкладинці видання – «Червона рута», робота відомого графіка Івана Остафійчука зі Львова, лауреата Національної премії ім. Т.Шевченка.
Неестрадну спадщину Володимира Івасюка українцям вперше відкрили 2009 року. Тоді з’явився на світ диск з камерно-інструментальною музикою композитора – і теж у Чернівцях. Запис зробили місцеві музиканти в залі Чернівецької обласної філармонії. До диску ввійшли 8 композицій Івасюка, серед яких варіації для фортепіано на тему старовинної буковинської пісні «Сухая верба», чотири мініатюри для фортепіано, «Мелодія»…
– Коли я вперше почув, що в Івасюка є такі твори, то, зізнаюся, не повірив, – розповідає керівник камерного оркестру Чернівецької філармонії Павло Чеботов. – Прослухавши все, був вражений, адже виявилося, що це надзвичайно самобутня музика, і музика надзвичайно високого рівня. Можна сказати, ця людина була на початку свого професійного композиторського шляху. Причому як серйозний автор – академічний. Залишається лише жалкувати, що шлях цей виявився таким коротким…
Серед інструментальної музики Володимира Івасюка є і велика робота – це музика до вистави «Прапороносці» (1975). На жаль, зі спектаклю збереглися лише ноти фрагменту, який тепер називається «Мелодія» (У виставі це той момент, коли Шура Ясногорська дізнається про загибель Брянського). Олесь Гончар, автор «Прапороносців», був дуже задоволений романтично-трагічною музикою Івасюка.
Щодо інших творів такого формату, то вони так і залишилися недопрацьованими, зокрема, згадана опера «Дарина». Це мала бути перша в СРСР рок-опера – оригінальний твір із 30 пісень-арій, розрахованих на голос улюбленої співачки композитора Софії Ротару. Події сюжету розгортаються у часи Київської Русі: піснею княгиня зачаровує татарського хана й таким чином рятує з полону коханого чоловіка. Ймовірно, музика була вже написана, але композитор, маючи феноменальну пам’ять, тримав її у голові, і встиг записати лише лібрето.
Світлини авторки
16.03.2016