Вбивство в Белзці перед судом.

(Від власного кореспондента)
ШЕСТИЙ ДЕНЬ РОЗПРАВИ

В суботу 12 ц[ього] м[ісяця] розправа почалася кілька хвилин по год 9. рано. Перший зізнавав св[ідок] Владислав Чайковський, начальник слідчого виділу в Золочеві. Свідок зізнав, що вже довший час дім під ч. 13. при вулиці Сєнкевича в Золочеві був під пильною поліційною обсервацією, бо там мешкали Цица і товариші, про яких знав, що є членами ОУН. Уже з весною 1937 р. мав конфіденціальні відомості, що в золочівському повіті буде експропріяційний напад. Отже, коли довідався про смерть Майби про якого знав, що він стрічався з Куком і Цицою стало для нього ясним, хто може бути учасником нападу у Белзці. По відставленні арештованих Кука і Цици до Золочева дня 24. травня вів дальші допити. Першого переслухали Кука, який признався до приналежности до ОУН, до нападу в Белзці з його ініціативи. Заперечив, щоби стрілив до Ясінських з наміром убити їх. Напад уладжено за згодою повітового проводу. Кук мав при собі револьвер з 7 набоями. Ролю поліцая відіграв Майба, а Цица "керовніка". Про хід нападу подає згідно акту обвинувачення. Про сам момент стрілів Кук тоді зізнав, що по виїзді з фільварку, на гостинці, під фігурою трьох підсудних завернули фіру, а самі пішли за бричкою, що недалеко пристанула. Впав приказ: «злазіць!». Коли п. Ясінська заявила: «о, то цось мі подейжане» впав перший стріл, за ним посипалися чергові стріли, при чому Кук теж стріляв. Коли коні пігнали вперед і він став бігти не знаючи, що сталося з п. Ясінськими. Не хотіли стріляти, але коли п. Ясінські не хотіли висідати, почалася стрілянина. На питання, чому підчас цієї стрілянини самі себе не поранили, Кук відповів, що товариші були на надолі. З цього – каже свідок – виходить, що таки стріляли до п. Ясінських. Підс. Цица спершу все заперечив, але опісля признався до приналежности до ОУН, до нападу, до того, що його звербував Кук, що метою нападу було придбання гроша і що виступив у ролі поліцая. Від Кука дістав револьвер і 7 набоїв. Про сам хід події зізнавав згідно з Куком. Підчас стрілянини віддав 3 або 4 стріли, що годиться з правдою, бо в його револьвері найдено ще 4 невистрілені набої. Ярослав Дзядиґа зізнав, що Цица оповідав йому, що втікають перед поліцією і просив допомогти. Заперечив, що вони вбили Ясінських. Плащ спалив, щоб затерти сліди. Переслуханий Андрій Майба заперечив свою приналежність до ОУН, хоч поліція мала такі конфіденціональні вісти. Не вмів пояснити, звідки взялася в нього брошура ОУН. В нього поліція найшла брошури: «Бій під Крутами» і «Поклін борцям», що справді не є заборонені, але їх поручає ОУН в агітаційних цілях. Свій контакт з І.Майбою вияснював знайомством. Свідок зізнав, що до цього зголосився додатково Дзядиґа та подав, що коли їхав вечором коло 8. год., стрінув на шосі якогось мужчину, якого з лиця не міг пізнати. Цей незнайомий грозив Дзядизі словами: «Чекай, ми ще здибаємося!»

На запити прокуратора свідок зізнав, як Т.Дзядиґа описував у слідстві тих осіб, яких переховував у себе. При переслуханні Івахова в Перемишлянах, не був у Золочеві, нікого не били, бо в Золочеві переводив початкове слідство особисто.
З відповідей свідка на ріжні запити оборонців, замітніша, як заховувався Качор при конфронтації з Дзядиґою, коли цей його розпізнав. Свідок каже, що Качор і тоді не признався.
Обор[онець] д-р Шухевич: А як ви казали Дзядизі пізнавати Качора, чи привели його одного, чи в гурті більше людей?
Свідок: Його одного.
Обор[онець] Шухевич: Ну, то одного не важко пізнати.
Свідок зізнав далі, що був приявний і при переслухуванні Цици ком[ісаром] Фурманом. І тоді вказуючи на фотографію Качора пізнав його рішуче і сказав, що це є той мужчина, що відограв ролю «кєровніка».
Обор. Пиндик просить ствердити, що підс. Івахів ніколи не сказав, щоб його били у присутности ком[ісара] Чайковського.
На внесок прокуратора возний показав суддям присяглим при свідкові ріжні одіння, що їх забрали підчас ревізій у підсудних. На заввагу д-ра Мошинського, що може два одяги коштували 100 зол., публика на салі вибухла голосним сміхом.
Тоді д-р Шухевич поставив внесок на ведення дальшої розправи при замкнених дверях, бо публика поводиться підчас розправи так, що може прийти до нарушення публичного спокою. Цьому внескові спротивився прокуратор і трибунал по нараді внесок відкинув.
Св[ідок] Яків Фурман, комісар слідчого виділу у Львові, зізнав, що на вістку про подію в Белзці, поїхав до Золочева, щоб устійнити, чи правдиві поголоски, що учасники нападу скриваються у Львові. У Золочеві переслухав спершу Цицу, який оповідав про свої взаємини з Куком, який ще з початком травня повідомив його, що відбудеться експроприяційний напад, а 5. травня сказав йому, як має підготовитись до цього. Далі подав хід цілого нападу та втечі. Згадав теж, що «пшодовнік» відїхав від Дзядиґів до Львова. Переслуханий Кук зізнав згідно з підс. Цицою, кажучи, що не знає, хто перший з них стріляв. Признав, що був ініціатором нападу за згодою провідника, свого брата Василя. Щоб роздобути гроші на організаційні ціли, планував напад, але всі проекти нападу на державні об’єкти відкинув, бо вони не булиб обійшлися без проливу крови і тому вибрав двір Ясінських. Він перший не стріляв і не мав наміру стріляти. Не знає теж наслідків стрілів. Прізвищ інших учасників не хотів подати. Тому свідок доручив дослідити, хто в тому часі приїхав до Львова. На основі конфіденфіональних вісток довідався, що ранішнім поїздов з Перемишлян приїхав на Личаківський дверець Володимир Качор. Тому наказав слідкувати за ним. Устійнено, що Качор підчас нападу не був у Львові, що брав у ньому безпосередню участь. Тому наказав його арештувати. Качора арештували на вулиці, коли вийшов від шваґра. Був дуже цікавий, як зареаґують Кук і Цица на факт арештування Качора і тому 13. червня, себто три дні по його арештуванні, переслухав знову Кука. Приніс теж багато фотографій ріжних проступників і їх розкинув на столі. Між ними була теж фотографія Качора з датою його арештування. Кук приглядався довше фотографії Качора, при цьому зацікавився датою арештування і сказав: «Що буду довше скривати. Видно, що вже все знаєте. Це є той «пшодовнік» і вияснив, що Качора знає від кількох років, що з ним часто стрічався у Львові і що приказав йому приїхати з кінцем квітня до помешкання свого брата, щоб відповідно вбрався, бо буде відогравати ролю пшодовніка. Качор приїхав 5. травня і заночував. Оба разом вийшли з хати і зійшлися з іншими. Качор був тим, що їхав на бричці, був «керовніком», якого всі нібито слухали, хоч в дійсности він усім проводив. Вибрав його тому до цієї ролі, бо своїм виглядом надавався до цього. Не знає, яку Качор мав тоді зброю. Дістав її від провідника, a коли розставалися з Майбою, вложив до його течки. Опісля переслухував Цицу у приявності аспіpантa Чайковського. Цица оглядаючи фотографію Качора сказав, що тут є провокація і тому не вважає за відповідне дальше мовчати. Далі зізнав, що знає Качора. Його представив Кук і часто разом розмовляли. Він був провідником, помагав при пришиванні відзнак до плаща і відїхав до Львова. Свідок зізнав далі, що переслухання Качора тривало коротко, бо заховувався неможливо. Він сказав тоді: „Коли маєтe проти мене докази, то можете зі мною робити, що хочете, я з паном більше говорити не буду."
Прокуратор: „Кук заявив тут на розправі, що з повним респектом ставиться до вас, бо ви поводилися з ним дуже культурно. Він вичув, що ви хочете, щоб він зізнав, що Качор брав участь і тому просто з куртуазії до вас це потвердив."
Свідок відповів, що він вичув це, але описати цього не всилі тепер. Має переконання, що Кук і Цица були переконані, що тим провокатором був Качор, був мотором того вбивства і першим, який стріляв. Отже коли переконалися, що його арештували, без скрупулів зізнали всю правду. Це далося вичути, що коли б Качор не був перший стрілив, то хто зна, чи булоб прийшло до того цілого нещастя і все
не скінчилося краще. Кук кілька разів підкреслював, що їм ішло лише про гроші, а Качор надужив своєї ролі провідника, що по ревізії мала скінчитися. Можна було вичути, що йому закидають, що сталося те, що зайшло. Так я це вичув. Кук винних не видавав, тим більше невинних.
Виринула ще справа, чи не схотять, щоб себе боронити, закриватися тут організацією і на неї cкласти всю вину. Кук, на питання, чи в інтересі організації було вбивати, отже чи ця ініціятива могла від неї вийти, зареаґував дуже сильно. Щоб мене переконати про правдивість cвoєї заяви по довшій надумі сказав, що його брат є провідником. Таким чином хотів потвердити свою приналежність до організації. Я був так сильно переконаний, що Качор є винний, що навіть не допитував уже Дзядиґи, хоч це була найлекша дорога, шоб потвердити вину Качора.
На питання обор[онця] Ґерети свідок відповів що донос про приізд Качора до Львова зробила приватна особа і що сам напад в дійсностн зорґанізував повітовий провід золочівського повіту.
На низку питань обор. Шухевича між іншим, чи свідкові не відомо, що члени орґанізації засипують часто невинних зовсім людей, щоб таким чином оборонити законспірованих членів, свідок притакнув, кажучи, шо тут такого випадку нема.
На питання судді Шайди, чи не досліджував, чи приказ не вийшов від вищого, ніж повітового проводу, свідок відповів, що цього не досліджував.
Обор[онець] Шухевич завважив, що звичайно невинний заховується самопевно. Запитався теж, чи найдено якісь річеві докази при ревізії в Качора його вини.
Свідок відповів, що ревізію переводили поліційні аґенти і не знає, чи що найшли.
Обор[онець] Йойко поставив внесок, щоби трибунал додатково переслухав кількох свідків. Обор. Шевчук поставив внесок, щоби звернутися до Львова у справі звільнення св. Фурмана від урядової тайни і щоб він подав прізвище особи, що донесла про приїзд Качора до Львова. Трибунал по півгодинній нараді відкинув внесок у справі покликання нових свідків як спізнений. Львів телефонічно повідомив, що не звільнив св[ідка] Фурмана від урядової тайни.
Дальший хід розправи в понеділок від год. 9-ої рано.