Вбивство в Белзці перед судом.

(Від власного кореспондента)

ПЯТИЙ ДЕНЬ РОЗПРАВИ В ЗОЛОЧЕВІ

При незменшенім зацікавленні публики починається розправа в пятницю 11. ц. м. кілька хвилин по год. 9. рано переслуханням першого св[ідка] Анджея Вітоса, війта з Красного. При обїзді громад отримав касету від Тухая, яку передали опісля поліцаєві у Краснім. В касетці була лише хустина.
Св[ідок] Стефанія Строчан зізнала, що критичного дня рано стрінула Цицу, з яким перекинулася кількома словами, яких нині не памятає.
Св[ідок] Петро Сорока, абсольвент ґімназії зізнав, що на прохання Цици позичив йому гімназійний плащ неприсутнього товариша Чабана та його течку. Не застановлявся над тим і не питав, навіщо йому цей плащ тим більше, що Цица був спільником його брата і обіцяв плащ за день звернути. Коли на другий день вернувся Чабан, свідок зі страху перед відповідальністю не сказав йому нічого і  справою занявся настоятель бурси.
Володимир Чабан, ґімназійний ученик, власник плаща і течки не зізнав у цій справі нічого замітного.
Св[ідок] Ян Ґабріель, поліцай, nереводив розшуки у Краснім і в Острові до 11. травня м. р. При ревізії в домі батьків  Андрія Майби програму ОУН найшов поліцай Коляновський. Вона була у стрісі над входом до хати.
Св[ідок] Казімєж Герчук, поліцай. Переслухував первісно Кука. Переводив ревізію в Жоліборах у хаті, де арештували Цицу і Кука та інших. Найзамітніші його зізнання про переслухування Гринька Дзядиґи. На питання, щоби вказав з кількадесяти фотоґрафій ріжних осіб, розложених рядком на столі, на того, якого відвозив до залізниці, Дзядиґа вказав на фотоґрафію Качора. Те саме було при його переслуханні на Замку.
Предс[ідник]: Чи чуєте Григорій Дзядиґа, що цей свідок говорить? Що ви на це?
Гр. Дзядиґа: Коли нині приглядаюся цьому чоловікові, мені більше здається, що це той, як що не той.
На питання прокуратора, чи свідок слухав також Івахова, бо він запевняє, що його били, свідок відповів, що Івахів первісно усьому перечив, опісля признався.
Обор[онець] Йойко запитав свідка, чи це правда, що тоді Дзядиґа між виложеними фотоґрафіями не міг розпізнати знимки Цици, хоч вона там була і що його добре знає.
Свідок відповів, що Дзядиґа сказав тоді: "Так мені здається, якби то був той і не той.
Св[ідок] Владислав Смєшек, поліцай зі Скваряви, зізнав, що довідавшися про подію у Белзці заалярмував телефонічно дооколичні станиці і був на місці коло год. 21. Положення вбитих було таке, як опісля бачив на фотоґрафії. Наказав витягнути коні і візок з багна та відставити їх до фільварку.
Велике зацікавлення викликали зізнання чергового свідка Вацлава Скури, поліцая з Красного, літ 37. Він то саме мав перестрілку з двома учасниками нападу, що як відомо скінчилася самогубством Ів. Майби. Зізнав, що з поліцаєм Врублевським пішов за Красне у напрямі Скваряви, бо звідси саме мали втікати учасники нападу в Белзці. За Красним зійшли з дороги сподіваючись, шо втікачі скоріше будуть втікати стежками ніж дорогою. А що там було дві стежки, велів товаришеві піти одною, сам пішов другою. Яких 400 м. за Красним спотикнувся і хвилею прикляк. Тоді двох мужчин, які саме в тому моменті надійшли, освітили його електричними  ліхтарками і моментально засипали стрілами. По першім своїм стрілі завважив, що один з них почав маніпулювати щось коло кріса тож звернув свої дальші стріли до другого. Тоді світло згасло. Другий заходив свідкові дорогу від Красного. Вистріляв до того цілий свіжо заладований магазинок куль. Тому, що не мав уже набитого кріса, впав на землю, вдаючи раненого. При цьому лежачи, наново наладував кріс. Тоді віддав до нього два стріли. Почув, що одна куля пройшла йому коло вуха. Блисло наново світло, стрілив в його напрямі. Почув голосне «ойой» і побачив, як мужчина з електричною ліхтаркою упав. За хвилину звівся, віддав у напрямі свідка ще два стріли і став утікати. Свідок стріляв ще до нього і за хвилину почув ще стріл, але глухий. Було вже темно, надійшли залізничники з Красного з ліхтарками і інші  люди, стали шукати раненого і найшли  його щойно коло другої години коли стало свитати.
Св[ідок] Міхал Собчак, „пшодовнік" з Білого Каменя, зізнав як заалярмований в ночі фірманом Ниянтим удайся до Белзця та що там застав. При цьому свящ. Чайковський звернув йому увагу, що на шклянках, якими учасники нападу пили воду, мусіли полишити сліди пальців. Ці знаки відповідно законсервував і вони послужили опісля до дактильоскопічного оречення.
При переслуханні чергового св[ідка] Анастазії Покривки, сестри Качора, йде головно про устійнення, якого дня у травні мин. року він від них віддалився, і коли повернувся. Свідок подав, що Качор мав два одіння: попелясте і чорне святочне. Ночував у них з 1. на 2. травня, перебрався і вийшов. Не був цілі свята, опісля не оповідав, де їх перебув. Вернувся щойно за тиждень, в неділю, десь коло год. 9. рано. На питання прокуратора свідок зізнав, що Качор, хоч мешкав у брата, то був мельдований у неї, з огляду на обезпечальню. На святах 2. 3. і 4. травня не був у них. Прийшов щойно в неділю перед обідом дня 9. травня. В суботу 8. на неділю 9. травня не ночував у них. Цю відповідь свідка просить прокуратор запротокулувати. В неділю явився в чорнім одінню. Чи мав капелюх, не тямить. Фризуру носив тоді таку саму як тепер, себто мав коротке волосся. На перший день свят їздила з чоловіком до Ферлеївки.
Св[ідок] Михайло Покривка, старший десятник, шваґер Качора, зізнав, що коли першого дня свят тобто 2. травня, вернувся вечором з жінкою з Ферлеївки, оповідала мати, що був у них Качор і здається, що перебрався в чорне одіння. Чи слідуючого тижня ввесь час був в них і коли опісля в них знову зявився — не пам’ятає. Зрештою працює і нема його в дома. Фризуру носив тоді таку, як тепер. Не знає звідки найдено при pевізії в Качора книжку під наголовком „Техніка вищих довудцуф", на кожний випадок ця книжка не є власністю свідка.
Св[ідок] Степан Кульчицький, поліцай з Большовець, оповідав про арештування Цици і Кука в Дякуна в Жоліборах. Оба підсудні були скриті на стриху. На поклик поліції, оба піднесли руки вгору і сказали, що підаються. Свідок подав дальше, яку найшов у них при ревізії зброю та скільки гроша.
Маловажні зізнання неприсутного свідка Казимира Мазура відчитано. Він зізнав, як підсудні вже у вязниці старалися позбути плаща та як видобув його з каналу, в якому затопив його підмовлений вязень, що того дня виносив начиння.
Велике значіння у справі устійнення алібі Качора можуть мати зізнання  чергового свідка Анелі Качор, швагрової підсудного. Тому її засипують питаннями суддя Шайда, прокуратор, обор[онець] Ґерета та д-р Мощинський тимбільше, що її зізнання на поліції, опісля перед слідчим суддею та на нинішній розправі не годяться. Нині зізнала, що Качор вернувся щойно з неділі, в понеділок, може вівторок. На поліції зізнала, що в неділю, а перед слідчим суддею, що в суботу і що ночував зі суботи на неділю.
Непамять свою старається свідок вияснити тим, що є матірю дітям, жінкою та господинею і не може дрібниць памятати... "Я не моґє собє і своєй ґловє то пшевідзєць“ — каже свідок. На питання обор. Ґерети чи з відчитаних її зізнаннях є правдиві, дає свідок потверджуючу відповідь, на що реаґує прокуратор проханням занотування, що оборонець піддав цю відповідь свідкові.
На обставину, коли Качор по святах вернувся, зізнавав і черговий свідок Владислав Біліх, муляр. В його домі, на Пасіках ночував Качор. Цей свідок на питання обор. Ґерети, які з його зізнань є правдиві, чи зложені на поліції, де зізнав, що Качор вернувся в суботу, чи у судовому слідстві, де зізнав, що в неділю. Свідок відповів що на поліції, бо було раніше і тому краще памятає. Щодо фризури Качора зізнав, що тоді носив таку саму фризуру як тепер, щодо гардероби підсудного, то зізнання свідка покриваються з зізнаннями попередніх свідків.
Після того предсідник відложив розправу до чергового дня, год. 9. рано.
В суботу 12. ц. м. зізнавав комісар слідчої служби в Золочеві Владислав Чайковський і комісар слідчої служби у Львові Я.Фурищ. Коли Чайковський зізнав, що вів слідство у справі вбивства Ясінських у Белзці, каже, що мав інформації, що ОУН плянує напад, щоб здобути гроші. Підс[удний] Кук признався у слідстві до всього кажучи, що був мужем довіря ОУН у Краснім і що виступ зорґанізував на власну руку. Свідок переслухував теж підс[удного] Цицу, який спершу все заперечив, але опісля описав свою втечу і заявив, що не мав наміру вбивати Ясінських. Далі свідок заявив, що переслухав теж Ярослава Дзядиґу, який сказав, що дав утікачам харчі і сконтактував з Галапою. Поліція повела слідство і виявила, що третім напасником був підс[удний] Качор. Дзядиґа Ярослав заперечив у слідстві, немов би належав до ОУН.

Продовження - "Діло", 15 березня 1938 року

(Див. також "Діло", ч. 53, 54)

 

Докладніше про справу нападу на Ясінських:

- Богдан Казанівський "Шляхом «Леґенди»"

- Петро Мірчук. Нарис історії ОУН. Том I

13.03.1938

До теми