Вбивство в Белзці перед судом.

ТРЕТІЙ ДЕНЬ РОЗПРАВИ В ЗОЛОЧЕВІ.

В cepeду 9. ц. м. зізнавав підс. Василь Галапа. До ОУН не належав і не належить. Є службовником філії "Просвіти" у Перемишлянах і люстрував читальні в повіті. В понеділки і в ярмаркові дні був усе в Перемишлянах. В понеділок 10 травня 1937. стрінувся на місті з Ярославом Дзядиґою і в розмові з ним згадав йому, що вибирається додому. Тоді він запитав, чи йдучи додому не вказав би двом особам дороги до Черча? Згодився на це. Умовилися, що стрінуться вечором на дорозі з Липовиць до Черча. Дійсно так сталося. Завважив, що один був вищий, другий нижчий. Чи це були Цица і Кук не знає. Йшли лісом найпростішою дорогою на Брикун. Показавши їм напрям до Черча, вернувся до Перемишлян, бо пригадав собі, що чергового дня мусить безумовно внести до староства подання у справі дозволу на виставу. По дорозі випитували його про околичні села. До Івахова їх не запровадив. На поліції переслухували підсудного 8 годин. Коли довідався, що його вмішують до такої поважної справи перестрашився і був сильно схвильований.
Сконфронтований з підсудними заявив, що не може пізнати, чи це були ті самі люди, з якими йшов до Черча, бо тоді було темно. Ростом менше більше відповідають.
Суддя Шайда ставив підсудному низку питань, щоб вияснити суперечности в його зізнаннях. Прокуратор теж старався виказати підсудному суперечности між його зізнаннями у слідстві і теперішніми на розправі та відчитував дотичні місця з протоколів. Підсудний обстоював при своїх теперішних зізнаннях. Заявив, що в Підусильній не був І з Іваховом не розмовляв. Зізнавав у слідстві лише так, як цього хотіла поліція. (На салі сміх публики). Прокуратор звернув йому увагу, що другий раз слухав його слідчий суддя і там зізнав так само, як на поліції, змінюючи свої зізнання лише так, що вів підсудних під терором, бо вони йому заявили, що інакше буде з ним зле.
„Так не було, я цього не міг зізнати...“ Безпосередньо з поліції привели мене до слідчого судді і це був в дійсности дальший хід слідства, що вже на поліції тревало 8 годин. Був схвильований і не памятає, що тоді зізнав. На дальші запити прокуратора заявив, що вернувся до Перемишлян того самого дня до ночі (тоді гасять у місті світло), застукав до свого помешкання. Йому відчинив його співльокатор Костків, з яким не розмовляв, бо був заспаний. Не палив лямпи, розібрався і поклався спати. Другого дня підсудний щойно 9. год пішов по молоко до молочарні. По дорозі стрінув чоловіка, який йому кланявся, але не розмовляв з ним. Костків при виході з дому збудив його і доручив при відході замкнути хату, а ключи залишив на парапеті. З Дзвонком не стрічався. Тут же пішов на люстрацію бібліотеки до Корців і заночував там в голови читальні. Далі відповідав на питання судді присяглого Врубля.
Другий присяглий суддя питав:
«Чи обвінєні нє умєйон по-польску мувіць чи майон такий встрент до мови польскєй?»
Предсідник підповідає йому, що такого питання не можна підсудному ставити та говує їм право так зізнавати.
ЗІЗНАННЯ ВОЛОДИМИРА ІВАХІВА
Володимир Івахів – чоловік середніх літ, рільник, жонатий, має дітей. Ні до ОУН, ні до ніяких інших організацій не належить. Галапи не знає. Арештований дня 23. серпня в саді, коли зривав перші яблука, і не мав часу взяти зі собою навіть харчів. Поліція заявила йому, що зараз його звільнять. Був добу на поліції в Перемишлянах, опісля дві доби в Золочеві і щойно після того відставлений.
Жалується, що на поліції тяжко його били і в Перемишлянах і в Золочеві. В Перемишлянах било його більше поліцаїв, але він затямив собі лише число одного поліцая, а саме 1278. Цей поліцай відставляв його до Золочева. Підсудного били кулаками в лице, в ухо і то довший час. Впав непритомний на землю і кухарка подала йому води, щоби вмився. В Золочеві теж били його до крови. Опамятався щойно при мидниці, при котрій підтримував його якийсь пан. Били попід ребра і вимагали признатися до вини.
Предсідник: Вас оглядали в суді, але не було ніяких слідів побоїв!
Підсудний: Синці виступили в мене щойно на другий день, бо первісно били мене попід ребра. На побої подав я свідків і їх переслухували. Мені сказали, що мене побили вязні, але це неправда. Коли мене розібрали то кров текла по рукаві і є на сорочці до нині, бо сорочка захована в магазині.
На питання прокуратора каже що один з тих, які його били, є тут у салі. "Пане прокуратор, чи можу його показати?"
Прокуратор: „Прошу". Підсудний вказує рукою на поліційного аґента, який сидів на кріслі коло стола журналістів. — Бив мене в голову, високий сивий. Щонебудь я говорив, закидували мені неправду і зараз мене били.
Прок.: Суддя казав, щоб вас оглянув лікар.
Під..: Ні, мене не оглядав лікар, лише сам суддя дивився на мене. Я з вязниці зголосився до лікаря.
На питання одного з присяжних суддів чи має на собі ту саму білу блюзу, в котрій його побили — підсудний відповів,що так, але вона була вже прана. На питання прокуратора чи був в цій покровавленій блюзі у судді, відповів, що йому забрали її, але опісля віддали мокру (в Перемишлянах).
Підс. Галапа на питання обор. Пиндика каже, що бачив у Перемишлянах, як Івахів ішов закровавлений до кухні митися.
ЗІЗНАННЯ ТИМОТЕЯ ДЗЯДИГИ.
Коли тяжко хорий вернувся критичної пятниці вечером з Перемишлян, прийшов Цица і спитався його, чи не міг би переночувати з двома товаришами. Дозволив, бож з Цицою вів разом спільну фарму курей. «Я тоді хорий клався при нім в ліжко. Довідавшись, що маю маринарку на продаж, просив, щоб йому продати, але не можу тратити, бо мене коштує метер 45 зол. Не питав про його товаришів бо вірив йому, як знайомому. Опісля не вставав з ліжка і з ніким не розмовляв.
При переслухуванні цього підсудного йде головно про устійнення, чи Качор ночував тоді в нього. Підсудний заявив на питання прокуратора і обор. Ґерети, що не може ствердити, чи це був підс. Качор, чи людина подібна до нього.
ЗІЗНАННЯ ГРИГОРІЯ ДЗЯДИГИ.
Підсудний зізнав, що критичної пятниці вечором, добрий його знайомий Цица спитав його, чи не .міг би з товаришами переночувати. Відповів, що це залежатиме від дозволу старшого брата. Сконфронтований з Куком і Качором, каже, що noдібних людей бачив, але чи це напевно вони, не знає.
Прокуратор: "Це дивне, що ви щораз стрічаєтеся з тим чоловіком, а нині не можете його пізнати!" Далі прокуратор відчитав підсудному деякі виїмки з його зізнань зі слідства, що суперечать з його теперішніми зізнаннями.
Підсудний вияснив, що не знає яким чином найшли в нього в дома у стрісі програму виховання ОУН і звідкіля вона там узялася. Підчас ревізії не був в дома, лише в Щуровичах, де вчився дириґетури та гри на інструментах. Мав їхати ровером до дому на весілля сестри. По дорозі вступив до дому І.Майби, щоб віддати йому довг за нотний папір 2 зол. Ті гроші дістав від своєї матері на залізницю, а що їхав ровером, не були йому потрібні і хотів віддати довг. Майби не застав дома, не прийшло йому на думку залишити ці гроші його мамі. Що його арештували у звязку зі страшною подією в Белзці, про це довідався щойно підчас переслухання на поліції у Скварявій.
На питання адв. Мощинського до Кука, чи короткий час перед подією у Белзці їздив туди підс. Кук заявив, що не буде відповідати на його питання, бо він його вчора образив.
Пополуднева розправа почалася точно в год.. 3.20. Предсідник ствердив, що нема на салі підс. Гринька Дзядиґи, який відповідає з вільної стопи. На внесок прокуратора трибунал рішив вести розправу дальше і без нього. На питання адв. Коженного та обор. д-ра Шухевича підс. Кук відповів, що недовго перед нападом був у Белзці. Не має там ніякої рідні і з ніким з населення не контактувався. Теперішнього пароха Белзця знає лише з прізвища.
ЗІЗНАННЯ СВІДКІВ.
Перший свідок Іван Миськів, заприсяжений зізнав про цілу подію нападу згідно з актом обвинувачення. Коли вже спав, застукав до нього Нізянти і велів піти до двора. Тут застав перед ганком якогось мужчину, в передкімнаті поліцая, а в канцелярії пані та пана Ясінських, побіч них якогось пана. Дістав приказ запрягти коні до візка з ліхтарнями, бо було темно. На візок всіло чотири особи; один з чужих панів коло панства, один коло нього. Виявилося, що нема місця ще для трьох і тому п. Ясінські веліли запрягти другу фіру. Бричка заждала на них коло брами. Коли і вони рушили, казали нам їхати. Свідок думав, що до Білого Каміня, але сказали скрутити до Скваряви. Той, що їхав коло свідка що хвилини світив ліхтаркою на боки. Коло фіґури св. Анни закликав до тих, що їхали фірою, що там сталося, певно колесо зломилося! Велів не спинятися, бо ті з фіри підуть за ними пішки. Одначе вони добігли нас недалеко скруту до Скваряви. І один спитав: "пане керовніку, цо бендзєми робіць?" У відповідь він закликав: „Висядаць!“ „На цо висядаць?" — спитала бл. п. М. Ясінська, а за нею і пан. Тоді посипалися стріли, з яких два були звернені і до свідка. Тому свідок зіскочив тоді з візка і полями побіг до Британа, збудив його і пішли до двора, де вже було більше людей. Опісля бачив, як пані лежала на гостинці лицем догори, пан багато дальше з розхрещеними руками.
На запити описував учасників нападу. Один був низький і мав чорний заріст. Він стояв у кімнаті. Той, що був у канцелярії, був у ясному плащі, волосся чесане догори. Він мав скіряні рукавички і сидів коло свідка. На замку в Золочеві сказали свідкові, що це має бути Качор. Сконфронтований з Качором каже:"Дзісь та тваж венцей худа, втенчас била пелна".
На запити прокуратора свідок описує, що той, що коло нього сидів, був тим, якого кликали „керовніком". Він був бльондином, мав буйну фризуру, плащ сильно виватуваний, виглядав на селюха, мав чорні черевики, рукавички, годинник на лівій руці. Він стрілив свідка двічі і закликав: „Виривай!" Прокуратор ще раз звертається до свідка, щоб приглянувся Качорові і сказав, чи це був той?
Свідок: „Єст подобни".
На запити адв. Мошинського свідок зізнав, що лямпи світилися, а світла електричної лямпки „пшодовніка" виглядали на сигнали. Підчас стрілів не було перед кіньми нічого. Всі стріли впали в одній хвилині.
На питання обор. Ґереги свідок подав ріжницю між "пшодовніком" і Качором. "Пшодовнік» мав повне лице і говорив інакшим голосом. Тоді обор. д-р Шухевич просить запротоколувати слова свідка: "Нє моґлем ґо познаць, бо тваж мял інном".
ВНЕСКИ ОБОРОНЦІВ.
З черги адв. Мошинський поставив внесок, щоб трибунал із присяглими суддями оглянув візок, що є на подвірю суду і внесок покликати на свідків суддів Йоркаша, Коха та Закшевського, які переслухували підсудних у слідстві з огляду на "крентацтва" підсудних. Прокуратор не спротивився цим обом внескам.
Тоді обор. д-р Шухевич вказав на суперечне становище прокуратора нині і з початком розправи. Сам візок не має ніякого значіння. Важне, щоб присяглі на місці могли витворити собі хід цілої події. Тому поставив внесок зреасумувати попереднє рішення, вдруге поставив внесок, щоб трибунал допустив локальну візію. Що-ж торкається другого внеску, заявив іменем своїх клієнтів, що вони ніколи не закидали суддям неправди, лиш боронилися інакше. Як скаже в кінцевій промові. Обор. Пиндик заявив, що ніколи з уст Івахова не впали слова, неначеб було незапротоколоване те, що він сказав, другому внескові спротивився, бо ніякий суддя, лише лікар може ствердити побої, що в даному випадку виступили щойно кілька днів пізніше. По промовах в цій справі ще обор. Йойка, адв. Мошинського та обор. Пиндика трибунал пішов на нараду І відкинув оба внески адв. Мошинського.
Черговий свідок, фірман фіри Никола Нілянти описував хід події як попередній свідок. Бл. п. Ясинська веліла йому прийти незамітно на ніч і сторожити, бо має бути велика крадіж. Не сказала, звідки знає про це. З ним їхав на фірі мужчина, перебраний за поліцая та ще двох, з яких один мав клуночок. Коло св. Анни поліцай казав йому вернутись, бо вже фіри не треба. Вискочило тоді двох з воза, а поліцай станув напроти нього і велів навертати. Двох побігло за візком, поліціянт третій. Свідок чув голос: „Що сталося, віз поломався?" і впали стріли, спершу два, три, опісля інші. Вернувся тоді до двора. Опісля з людьми на місце події і побачив коло пані лямпку і мертвого пана оподалік. Підсудних не видів. Майбу знав давніше, але під час самого нападу його не пізнав. Такого як підс. Качор, — який встав — з таким лицем не бачив".
Василь Капітанець, Сильвестер Кушіль та Франц Шайрінґ не вносять до розправи нічого нового.
Св. Анна Британ подавала одному з підсудних воду. Він був високого росту, в попелястому плащі, в кашкеті. Качора не пізнає. Качор на візвання прокуратора встав, обернувся до свідка профілем, вона йому придивлялась добре вкінці заявляє, що не може сказати, щоб це був той, що був у Белзці. Подібний зростом до нього, але він мав довшу бороду. Підс. Качор одягнувся ще в ясне пальто. Свідок придивлявся йому довшу хвилину і вкінці каже: Ні, це був інший. Він був ширший у плечах.
Дальші свідки: Ядвіга Язьвова, Таціяна Цюрусь, Марія Падус, Микита Тарнавський, Федько Британ, Войцех Циран, Данило Павлишин, Антін Куна, Степан Ґеша не вносять нічого нового до розправи. Учасників нападу бачили або у дворі, на дорозі, чи на поли, але нікого з обвинувачених не пізнають.
Після того предсідник відложив розправу до чергового дня, год. 9. рано.