Вбивство в Белзці перед судом.

(Від власного кореспондента.)

ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ РОЗПРАВИ В ЗОЛОЧЕВІ

В четвер 10 ц[ього] м[ісяця] зізнавали свідки і відчитували акти. Спершу зізнавали селяни зі Скваряви, що критичної ночі були на варті і сторожили при костелі, положенім на роздорожжі між Белзцем, Скварявою та Острівчиком.
Св[ідок] Василь Браніцький зізнав, що з товаришами сторожив коло костела дня 6. травня 1932 в ночі та десь коло 9. або 10 roд. почув низку стрілів і після того два стріли поодинокі. Опісля перелетіли коло них коні, яких не можна було спинити. По якімсь часі надійшов якийсь чоловік, кажучи, що тут десь було чути стріл. Далі надійшло ще двох і електричними ліхтарками насвітили їм в очі. Один з них сказав: Це варта! Свідок хотів затримати їх. Тоді один з незнайомих спитав: "А котрий це?" Посвітили знову сильно в очі і відійшли у напрямі Красного. Вартівники пішли зараз селом на станцию поліції, щоб її заалярмувати. Свідок не міг бачити лиця ніодного з тих людей тому, що була ніч і що осліпили його світлом ліхтарки. На бажання адв. Мощинського й обор[онця] д-ра Шухевича свідок демонструє черговість стрілів ось так: "Паль, паль, паль, паль, паль, . . . . паль, . . . . паль". Ці два останні впали в секундових відступах по черговій серії.
Згідно з ним зізнають теж два дальші члени нічної сторожі: Іван Браніцький та Лука Посполіта. Не вносить нічого до розправи і черговий свідок Іван Штохмаль, кажучи, що стрінув по дорозі незнайомого постерункового, якого хотів взяти на свою фіру, але він не скористав з того.
Далі ряд свідків зізнавав про найдені в Новосілках річи, що їх покинули підсудні підчас утечі. Св[ідок] Микола Марухняк, 14 літ, пас коні і тоді найшов шапку поліцая, дещо дальше шкіряну торбу. Ровесник свідка найшов "ожелка і цукерки". Про це повідомив постерунок черговий св[ідок] Каспер Мазур. Найдена шапка і торба були приложені каменем. Св[ідок] Казімеж Квятковський, 66. л. рільник з Новосілок, виїхавши дня 6 травня досвіта в поле, стрінув трьох панків, які випитували за дорогу. Подумав тоді що певно зблудили, бо було ще темно і до того мрячно.
По переслуханні цього свідка предсідник дав суддям присяглим оглянути ситуаційні плани і наказав відчитати низку актів та протоколів. З протоколу глядин місця траґедії виходить, що під бл[аженної] п[ам’яти] М.Ясінською найдено дві кулі, з яких одна була здеформована. З протокола секції вбитих та опінії лікарів д-ра Ґоліча і Тимракевича виходить, що бл[аженної] п[ам’яти] Ясинську поцілило п’ять куль, з чого дві в груди, одна в голову. Бл[аженної] п[ам’яти] Ясинський дістав три стріли. В одному і другому випадку лікарі не всилі устійнити черги стрілів. З відчитаних на внесення адв[оката] Мощинського протоколів додаткової секції виходить, що смертельні стріли в груди і голову до бл[аженної] п[ам’яти] Ясинської віддані вже тоді, коли впала на землю. Також один зі стрілів до бл[аженної] п[ам’яти] Ясінського віддано вже тоді, коли скочив з фіри. Протоколи оглядин і секції бл[аженної] п[ам’яти] Івана Майби, описують точно, яку зброю, скільки набоїв та які інші речі найдено при нім. Стріл в бедро унеможливив йому дальшу втечу, та стріл з револьвера в уста спричинив негайну смерть. Відчитано теж інші протоколи, а саме з ревізій у Софрона Дякуна в Жоліборах, у якого поліція арештувала підс[удних] Кука та Цицу; протокол оглядин візка, опінія піротехніка з описом найденої петарди військового типу та протокол найдених писем у Кука, з яких відчитано виїмки, що членам організації не вільно під загрозою кар до кари смерти включно виконувати актів саботажу, терору і т. п. на власну руку, без приказу згори та що кожний член має цього точно притримуватись.
По 20-хвилинній перерві св[ідок] Йосиф Зелінский, рільник зі Скваряви, зізнав, що вертаючи з кіньми 6. травня 1937, пізнім вечором до дому почув низку стрілів — „вщистке на купе». Опісля побачив кількох мужчин (3 чи 5), ішов навіть за ними, але коли вони нічого не говорили, вернувся. Св[ідок] Андрій Теодоровський, рільник зі Скваряви, вертався з Розважа через Белзець і побачив невідомих людей з жандармом, за якими закликав: „злодій, не злодій", але вони не відзивалися. Далі стрінув священика як ішов до Белзця. Св[ідок] Беріш Шраґер, торговець з Б[ілого] Каміня, ішов зі Скваряви до Б[ілого] Каменя. Почув низку стрілів, зойкіт, опісля ще два поодинокі стріли. Попри нього перебігли коні. Не йшов уже далі і вернувся до Скваряви, де заночував в одного господаря. На питання обор[онця] д-ра Шухевича подав, що по стрілах за 10 хвилин побачив людей, які йшли в напрямі до нього. Від місця подій був віддалений на півкільометра. Св[ідок] Тухай Людвик, 50 п. рільник, найшов у полі у рові касету, що виставала з води. Передав її війтові. Пішли теж оба до коваля, де її отворили, але крім шматки не найшли нічого. Св[ідок] Бронислава Цицак стрінула над рікою коло броду двох незнаних мужчин, один в чорному одязі, з кашкетом на голові, оба несли плащі на раменах. Хотіла підійти до них ближче, щоб їх побачити, але це їй не вдалося.
ЗІЗНАННЯ СЕСТРИ ТА ШВАҐРА БЛ. П. ЯСІНСЬКИХ.
Св[ідок] Казимира Млодніцька сестра бл[аженної] п[ам’яти] Ясінської зізнала зворушеним серед слів голосом, що постійно перебуває у Львові. Кілька разів до року приїздила до Белзця. Сама підіймала доляри з каси і знає, що було їх 600. Спеціально запам’ятала собі два долярові банкноти, з яких один був підписаний червоним, другий чорним чорнилом. Небіжка мала звичку завивати гроші в хустину. При слідстві пізнала хустину й один з банкнотів. Оповідає далі, що її бл[аженної] п[ам’яти] сестра прихильно ставилася до людей та їм помагала. Нераз тримала діти до хресту, дозволяла на своїх ґрунтах уладжувати свята, а за поміч в уладженні гр.-кат. місії навіть дістала писемну подяку від Митрополита Шептицького. Св[ідок] Адам Млодницький, чоловік попереднього свідка зізнав, що знав точно, яку зброю мав бл. п. Ясінський і пізнає показані револьвери як його власність. Оглянув набої і заявив, що це ті самі, бо тепер виробляють інакші.
З черги відчитано дальші акти та зізнання свідків. З довжелезних дактильоскопійних оглядин виходить, що з утревалених слідів нема ніяких ідентичних зі слідами Качора, зате понад усякий сумнів є дактильоскопійні знаки, згідні з відтисками вказуючого пальця правої руки Цици, який напевно там був. З протоколу експертизи зброї виходить, що вона ділала справно. З відчитаних зізнань матері бл[аженної] п[ам’яти] Марії Ясінської, виходить, що не була вона в силі пізнати нікого з напасників. З відчитаних зізнань Марії Дзядиги, жінки Тимотея, Мирослава Дзядиги, Марії Майби, матері застріленого Івана, Степана Майби, його брата та батька Михайла Майби не довідуємося нічого суттєвого.
Обор[онець] д-р Ґерета поставив внесок, щоб переслухати Анелю Качор, Володимира Біліха та Авраама Файвлевича у справі Качора. Прокуратор спротивився тим внескам і трибунал по нараді ті внески відкинув. Далі відчитано зізнання Володимира Біліха, зложені перед слідчим суддею. З них виходить, що Качор мешкав у нього два роки та часто спав у сестри. Зі зізнань Анелі Качор виходить, що підсудний Качор вийшов з дому 1. травня а вернувся 9. Цю дату пам’ятає тому, бо це була Великодня Субота. Мав два убраня: чорне і попелясте; чорне було святочне; носив чорні мешти. 1. травня вийшов в попелястім убранні без накриття голови. Казав, що йде до нареченої. Колиж 9. травня вернувся, не питала його, де був і що робив.
На внесок адв. Ґерети відчитано зізнання тих самих свідків на поліції. Зі зізнань Анелі Качор, зложених на поліції, виходить, що Качора не було в дома від 1. травня до 6. травня. 6. Травня була субота. Пам’ятає, що тоді спав у них і на другий день у неділю перебирав рано сорочку. Поліційні зізнання Володимира Біліха подають, що часта кількаденна неприявність Качора не дивувала його, бо часто ночував у шваґра.
Зі зізнань Файвлевича, службодавця нареченої Качора, що їх він склав перед слідчим суддею виходить, що не міг бачити Качора у травні дома, бо виїхав тоді до Варшави і Данціґу. Зрештою, до кухні є окремий вхід, а він не мав звичаю входити до кухні. Качора бачив усього тричі. Крім того, бачив у своєї служниці кілька разів двох молодих мужчин, про яких вона йому говорила, що це її брат і шваґер. При своїх додаткових зізнаннях подає, що найшов у себе дома залізничний білет з Орбісу, на основі якого установив, що приїхав до Львова 6. травня, а 7. відїхав до Варшави. Не пам’ятає, чи саме в тому часі бачив чи ні нареченого своєї слуги. Прізвища цього нареченого не знає, але якби побачив його, то пізнав би.
Обор[онець] Ґерета поставив внесок, щоб з актів предсідник ствердив, чи конфронтацію Файвлевича з Качором.
З відчитаних зізнань Анни Назар, служниці з цієї самої камениці виходить, що вона бачила нераз Качора з ґанку. Чи був 6. травня, не знає; раз питала Стефу, де її наречений, і дістала відповідь, що виїхав на свята. В камениці в часі свят Качора не бачила.
Свідки: Степан Гичко, Осип Синенький і Степан Лунів, працівники «Народної Торговлі», зізнали у слідстві що вони стрінули дня 17. травня Качора на вулиці у Львові як він ішов до дирекції «Народної Торговлі» відбирати свою кавцію.
Предсідник переглянувши акти ствердив, що не було конфронтації між Файвлевичем і Качором. Опісля відложив розправу до чергового дня, год. 9. рано.