Затерта до непристойності теза про «роль особистості в історії» виявилася знову актуальною. Огляд подій тижня в Україні.
Звільнення тижня
Минулий тиждень почався резонансною відставкою, майже такою ж гучною він і закінчився. По-перше, змінить місце роботи, мабуть, найбільш публічний за всю історію країни секретар Ради національної і оборони Олексій Данілов. Олексій Мячеславович активно спілкувався з медіа і, бувало, коментував теми, коментувати які до компетенції секретаря РНБО не входило.
Зацікавлення викликала фігура, яка змінила Данілова в Радбезі, – генерал-майорові, екскерівнику Служби зовнішньої розвідки Олександрові Литвиненку згадали не тільки те, що він закінчив Королівський коледж оборонних наук (RCDS) у Лондоні, а й те, що є випускником Інституту криптографії, зв’язку й інформатики Академії ФСК РФ за спеціальністю «прикладна математика».
Незважаючи на таку плямку в біографії, Володимир Зеленський три роки тому говорив про Олександра Валерійовича: «Справді з великою повагою ставлюся до пана Литвиненка. Він – досвідчена й поважна людина, професіонал з прекрасною репутацією». Тепер Президент окреслив секретареві основні напрямки діяльності, де, за словами Зеленського, «очевидний пріоритет – це оборона нашої держави та захист нашого суспільства». Банальність цієї фрази Верховний головнокомандувач компенсував оригінальним новим місцем роботи для Данілова, який тепер буде послом у Молдові.
Відставлений Залужний поїде в Лондон, звільнений Данілов – у Кишинів, але поки невідомо, в якому напрямку рухатиметься колишній перший помічник президента Сергій Шефір. Його називали другом дитинства першої особи в країні, його бізнес-партнером і майже сірим кардиналом, але сталася несподіванка. Причин звільнення Сергія Нахмановича (а також ще трьох позаштатних радників Президента та уповноважених з питань волонтерської діяльності і з питань забезпечення прав захисників України) не вказували, але через деякий час Зеленський анонсував: «Це ще не все, не всі рішення, які підготовлені. Сьогодні є нові укази щодо радників. Кожному я вдячний за роботу. Ми робимо офіс більш функціональним».
Поки що не «перезавантажені» чиновники напружилися.
Інтерв’ю тижня №1
Хтось може дорікнути Володимирові Зеленському дещо гіпертрофовану любов до акторських ефектів і сказати, що його чергове інтерв’ю західним телевізійникам на тлі зруйнованих будинків – то mauvais ton і бажання епатувати європейську та американську публіку. Хай собі кажуть, бо в нас демократична країна і свобода слова, а якщо виступ Президента країни, що захищає весь цивілізований світ, дійде до свідомості представників того цивілізованого світу – значить Зеленський усе зробив правильно з точки зору public relations.
CBS News Зеленський розповів те, що відомо кожному українцю, але про що регулярно треба нагадувати мешканцям просторів від Бещад до Аляски. Простим платникам податків «колективного Заходу» і тим, кому вони делегували владні повноваження, Президент України нагадав, що ЗСУ все ще бракує зброї, але незважаючи на такий дефіцит, вдалося стабілізувати ситуацію, яка нині «краща за ту, яка була 2–3 місяці тому». Щодо планів звільнення окупованих територій, то, за словами Верховного головнокомандувача, «це може статися, якщо ми підемо вперед й у нас буде достатньо зброї, достатньо підтримки від наших партнерів, і якщо вся економічна торгівля між росією та рештою світу буде заблокована. Це не тільки військові кроки». А коли президент РФ втратить те, що захопив з лютого 2022 року, то «буде готовий до діалогу», – спрогнозував Зеленський.
У геополітичному аспекті Президент України заспокоїв занадто ощадливих американців: «Будьмо чесними – гроші, які виділяє Конгрес, адміністрація, у більшості випадків, 80% цих грошей, принаймні більше 75%, залишаються у США. Боєприпаси надходять нам, але виробництво відбувається там – і гроші залишаються в США, і податки залишаються в США», – та попередив ближніх і дальніх сусідів щодо імперських планів РФ: «На цей момент це ми, потім Казахстан, потім країни Балтії, потім Польща, потім Німеччина. Принаймні половина Німеччини». Всім сусідам варто задуматися, бо Буча чи Маріуполь можуть статися в Ельзасі чи Оклахомі.
Інтерв’ю тижня №2
Чинний Головнокомандувач ЗСУ ще не такий досвідчений у епістолярному жанрі, як його попередник. Залужний, бувало, як напише у CNN статтю «Дизайн війни змінився», то вся експертна спільнота стає цапки і шукає відповідь на питання «що б це значило?» Сирський скромніший, тому для свого чергового виходу в світ вибрав вітчизняний засіб масової інформації. Хоча, можливо, Олександр Станіславович керувався тим, що попереднім медіа, з яким він спілкувався, була німецька телекомпанія ZDF, то тепер пасує «Укрінформ».
Найбільш цитованою тезою з цього інтерв’ю стало визнання Сирським, що пів мільйона мобілізованих ЗСУ не потрібні. «Після перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу Збройних Сил ця цифра була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину», – заявив Головнокомандувач.
Крім того, Сирський заспокоїв співвітчизників щодо можливого наступу росіян на Харків (фортифікації будуються, досвід, як давати тягла ворогу саме в тамтешніх умовах, є), назвав свіжі втрати окупантів і як правдивий вояк відповів на запитання, з чим пов’язані зміни у військовому керівництві. «У військових є один обов’язок – ми не обговорюємо наказів, ми їх виконуємо. Тож якщо у Президента країни, Верховного головнокомандувача, були причини для такої заміни, особливо під час активної фази війни, – це означає, що ці причини вагомі», – Головнокомандувач ЗСУ.
Тобто нічого особливо «воєнного» Сирський не повідомив, але в ЗМІ позначився – отже продемонстрував відкритість. Цікаво, з яким виданням спілкуватиметься Олександр Станіславович, можливо, з 共同通信社. Було б оригінально.
Тайняк тижня
І від усіма збештаного телемарафону, виявляється, буває якийсь сенс. У функціональні обов’язки керівника будь-якої спецслужби не входить публічність. Але часом з’являється необхідність відкласти плащ і кинджал й вийти на люди. Так і зробив голова Служби безпеки України і виник на телеекранах.
З діалогу Василя Малюка з журналістами виявилося, що він має почуття гумору, легко оперує словосполученнями на кшталт «кармічні борги» і має усмішку, яка склала б конкуренцію усмішці Теллі Саваласа.
Фрази Малюка також розбирали на цитати, бо жоден шеф СБУ ще так не говорив: «Росія – це країна-фейк. Це країна – суцільна пропаганда. Ми з вами маємо глибше глянути в історію. Взагалі чому Путлєр своїми щупальцями тягнеться сюди? Це його життєве кредо – ми розуміємо, що на старості років він реалізовує те, про що мріяв і думав усе життя. Я вам поясню. Тому що саме тут, у Києві, Русь хрестилася в 988 році. Що було в 988 році там, у Московії? – там жаби кумкали».
Про ліквідацію зрадників і атаки на російські НПЗ говорив зі знанням справи, що додавало глядачам впевненості в завтрашньому дні.
Але більше для створення позитивного іміджу голови СБУ зробила не вдала поява на телеекрані, а рішення Басманного районного суду Москви, котрий заочно заарештував Малюка на два місяці у справі «за тероризм». Потім з’явилась вимога від МЗС РФ, де телемарафон також дивилися. «МЗС Росії передало владі України вимоги в рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму про негайний арешт всіх причетних до цих терактів осіб. Серед цих вимог – арешт глави СБУ В.Малюка, який цинічно визнав 25 березня організацію Україною підриву Кримського мосту у жовтні 2022 року та розкрив деталі організації інших терактів у Російській Федерації», – заявили у відомстві Лаврова.
Для Малюка це найкраще визнання його талантів.
02.04.2024