[Зібр.тв. 19, с.7—143]   І   В невеличкім, чистенькім і зо смаком прибранім салонику дві дами заняті живою розмовою.   Обі однакових літ, однакового показного росту, обі вродливі, в цвіті віку, обі вбрані добірно і зо смаком. Говорять між собою інтимно, інколи мимоволі понижуючи голос до таємного шепоту, хоч ані в салонику, ані в сусідніх покоїках, ані в сінцях нема й душі живої.  
25.09.79 | |
Сто метрів під землею в глибині десятиметрової штольні, в духоті і нафтовім сопусі працює робітник. Раз за разом гатить він дзюбаком у ілувату опоку і відриває від неї кусні лепу. Але опока тверда, скупа і тільки по не­великому шматочку дає собі видирати частки свойого тіла. Вона глухо гуде і стогне під ударами дзюбака, мов плаче, мов грозить; вона пріє вонючим потом, але не подається, уперто держить заховані свої таємні скарби. Робітник, здоровий парубок, що недавно прибув із гір до Борислава на роботу, починає злитися.  
25.09.79 | |
​ КАЗКИ ДЛЯ ДІТЕЙ     ПЕРЕДМОВА  
24.09.79 | |
Сиділа блощиця у темній щілині і снувала фі­лософічні мрії.  
22.09.79 | |
— Владку, Начку, куди вас чорти носять?   — Лізе один з другим, як лельом-полельом.   — Свинтухи! Кажуть, що о першій будуть на місці, а отсе вже швидко другу битимуть*.   — Дати їм у карк по разу, нехай учаться додержувати слова.   — Споневіряти їм фронт*.   — Закобзати їх по під щеблі*.  
18.09.79 | |
[Зібрання творів в 50 томах. Том 20,  с.173—459]   ПОВІСТЬ   І   — А, пан меценас! Гратулюю, гратулюю! Може тішитися наше місто, що дістало такого блискучого оборонця. О, такої оборони наш трибунал давно не чув!  
16.09.79 | |
ІЗ ЗАПИСОК ВІДЛЮДЬКА   Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам’ятковий день. І я надумав стрітити його незвичайно, празнично.  
15.09.79 | |
ПЕРЕДНЄ СЛОВО   В книжечці про «Соті роковини народного письменства Русі-України» (1898, часть 221—222) було коротенько згадано про наше староруське письменство, занесене до нас первісно з Болгарії. Було там сказано, як староболгарська мова в тих писаннях помалу наламлювалася на подобу тої, якою говорили тоді русини і як із не! звільна вироблялася теперішня церковна мова, що є дуже далека від тої мови, на яку колись перекладали святе письмо і богослужебні книги просвітителі слов’ян св[яті] Кирило і Мефодій.  
08.09.79 | |
(Присвячую високоповажаному Федору Вовку на спомин нашої спільної мандрівки. 1904 р.).   І  
05.09.79 | |
 [Друга редакція]   Boa constrictor (1979) Іван Франко  [Друга редакція]   І  
29.08.79 | |

Сторінки