Сим разом хочемо бесідувати трохи обширнїйше, до чого спонукує нас сама важность справи. Язик бо єсть нашою найдорогоцїннїйшою спадчиною, котру плекати повиннисьмо як найстараннїйше.  

Недавні то ще часи, коли у нас в Галичині противники „оукраинщины“ піднимали пустий регіт про язик українофілів порікаючи і висьміваючи частенько слова спільні порівну малоруському як і росийському язику. Не вміючи язика росийського твердили тоті панове, що намічені ними слова „уковані“ Українцями для того, щоби „исковеркати кореннорусскую рѣчь“. Не знаю, чи дуже утїшились тямучі Москалї читаючи наших твердих „фільольоґів“ бистроумні виводи, в котрих находили опоганені і обсьміяні слова в цїлій Росиї загально уживані.