„Єсли хто печатно ширить фальшиві понятя о язиці, то того пустити мимо не можемо“. [ „В справі язиковій“ д. Лосуна. „Зоря“ 1892, ч. 8.].  

„Галицька Русь“ передруковала з „Правди“ мою замітку про галицькі вірші і зробила мінї честь, вилаявши мене в слові од себе. Але на цьому „Г. Русь“ не спинила ся і доводить — часом цїлком неправдивими вигадками на пр. — відома брехня про переклад „Гамлєта“ д. Старицького), що ми, Українцї-Русини з Австрії та Українцї-Русини з Росії, одне одного не розуміємо, що у нас нема жадної єдности і ми, ворогуючи проти Москалів та не маючи власної мови, „стремим ся“ перейти до польської.

Оповіданє   Тепер уже виразно було видко, що новий учитель — чоловік непевний. Тому було богато доводів.