Нова книга Олеся — яка се велика літературна новина! Який дорогоцінний дар для українського громадянства під хвилю, коли Україна, пірвавши в світовій війні московські пута та перебувши епізод німецько-російського гетьманування, кроваво змагається у останньому бою проти ворожих ій в Парижі та Лондоні царів та ґенералів!

З приводу концертів Української Республіканської Капелі.  

1.  

Йдемо з братом на вправи до "Українського Городу".   Вулиці міста трохи опустїлі, бо gros Українців вже там — в Городї, а ті, що щойно cпішуть туди, обсаджують з нервозним поспіхом наші трамваї. На платформі, в купе — скрізь здвиговики — скрізь сріблисті відзнаки нашого здвигу, а тут і там червона лента Сїчовика або голубий шовк Сокола.  

Так — я вповні розумію Ваше негодованє, Пане Товаришу. Недуга не позволила Вам приїхати на 28. VI. до Львова і не дала Вам придивити ся тому, що витворила в нас наша найновійша, а властиво найздоровійша культура. Ви не були на здвизї. Значить, Ви не були на найґрандіознїйшій манїфестациї української ідеї за останні роки. Ось бо навіть холоднокровний Анґлїєць, Mstr.

Наш новітній час видер давно перегомонїлій старинї одно: поезию всенароднього сьвята, яка колись безсмертним сяєвом яснїла над стадіонами пангеллєнських Ігровищ. Бо ось ті Олїмпійські торжества, які для щасливих Геллєнів були жерелом все опять обнавляючої ся національної сьвідомости — тої страшної сили в лонї народа, що вела духом сильних борців до побіди над слїпими духом Персами — ті Олімпійські торжества, кажу, не є для нас тільки простим історичним спомином, як кроваві турнїри темнього середновіча.

  Пролєтарський нуждар регочеть ся злорадно.   Йому іменно любо почувати те, що "ті" "там" опять скомпромітували ся.  

Тодї він забажав жити опять.   У тій сьвятій тиші перших блесків Сьвята, коли ранним сьвітом понесла ся солодка пісня Ангелів про Воскресшого Спасителя, він відіймив чару отруї від уст своїх і зболїлим оком поглянув на сяєва першої зелени там на всьміхнених просторах сьвіта і він — забажав жити опять.   Він — Фавст, онтой безмертний символ вічної людини.  

"Лицар-Сам" Грицька Чупринки.  

І Воно не вмерло.