Із передмови до буклету проєкту «Космогонія» у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків:
«Ми створюємо найбільший у світі живопис на полотні висотою 10м. і шириною 200м, тобто його площа дорівнюватиме 2 000 м2 Картина буде складатися орієнтовно з 300 фрагментів, кожен з яких окремо буде самостійним арт-об’єктом. Цю роботу орієнтовно впродовж півтора року буде малювати знаковий український художник – Петро Антип».
Погляд скептика
Увесь інформаційний шум навколо найбільшої картини в світі мене нажаль не зачепив… Бо розмір – це не мистецька категорія, тому я сприйняв цю акцію музею Корсаків як крок назад – до сфери розваг, з якої власне почався їхній музей. Спочатку був центр розваг «Адреналін», аж потім його освітня складова з музеєм науки та техніки, першою галереєю «арт-кафедра».
У багатьох інтерв’ю автор «Космогонії» Петро Антип не одноразово згадує британський експеримент з найбільшим живописним полотном і його резонанс у світі. Два роки тому на аукціоні в Дубаї справді продали найбільшу в світі картину британського художника Саші Джафрі під назвою «Подорож людства». Загальна площа полотна, розділеного на 70 частин, становила тоді майже 1600 кв. метрів. Як зазначив тоді сам покупець картини француз Андре Абдун, він надихнувся не стільки картиною, а тим, що її автор всі виручені гроші має намір передати на благодійність: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), ЮНЕСКО, та фонди Global Gift Foundation і Dubai Cares. І тут ніби все зрозуміло: мотиви, ціль акції, чіткий алгоритм медіа-розкрутки, вдала локація (не випадковий готель Atlantis), і зрештою – очікуваний результат.
Чи був у цій медійній схемі все-таки фактор естетичного задоволення – очевидно так, і то зовсім не банальний: основою картини стали малюнки дітей з 140 країн світу. У епоху пост-глобалізму, об’єднати в одному творі сотні наївних суб’єктивних світів – стало вдалим маркером соціологізації мистецтва. Якщо дивитись на суть мистецької форми – це був синтез брю-арту та дриппінгу, що за своїм емоційним наповненням тяжіє до візуалізації колективного підсвідомого. Саша Джафрі – «дуже медійний» персонаж, якщо брати інформацію з його сайту. Там навіть є окрема колонка, тих, що підтримують його талант (відомі співаки, артисти чи просто філантропи). Натомість серед посилань на його ім’я я не знайшов жодної публікації авторитетного критика про силу його мистецтва… І тут напевне треба задуматись: чи медійність Саші – мета проекту «Космогонія»?
З маніфесту МСУМК:
«Ми хочемо дати нашим відвідувачам можливість здобувати унікальний, захопливий естетичний досвід, «щоб вони вирвалися із рамок буденності у простір, де життя тимчасово не існує».
Реальність проєкту як вона є
Віктор Корсак в розмові зі мною каже: «Розмір картини все-таки має значення: це як великий інструмент, що має вивести людину зі стабільного стану, і коли ви це побачите це на свої очі, зрозумієте. Інколи найпростіші глядачі тут, як перше коло пекла в «Божественній комедії» Данте, люди загнані в життєву суєту. Вони мусять вийти з відси зміненими, не прогавивши час на Землі. Залученість у щось велике, не земне - це те, що робить нас людьми. І ця логістика промислова, що тут є, в середині колишнього заводського цеху – з цим проектом дуже добре взаємодіє».
Приїхавши на місце, я дійсно був вражений… Усі, навіть найкращі фото та відео створення проекту не дають навіть близького відчуття присутності у тому середовищі, що тут творить «Космогонія». Картина починається з образу «космологічної сингулярності», коли всесвіт перебував у стані «вибуху». Перед тим, як перенести на великий формат, цей «вибух», всі форми «космічних вихрів» Петро Антип малював кілька разів, і всі станкові варіанти, як і космогонічні форми, експонуються в цьому залі. Подовгасті графічні маленькі ескізи Антипа – наче геодезичні карти: зі своєю динамікою повітряних мас, циклонів та антициклонів, наче він і не художник, а фізик-метеоролог. «Ми навіть передбачили технологічну сингулярність, – каже Віктор Корсак, — блискавичну швидкість науково-технічного прогресу, після створення штучного інтелекту».
Тут є і спроба фізичної інтерпретації «часо-простору», і метафізична складова, бо поряд із «чистою фізикою» в картині співіснують архетипні уявлення про світобудову: форми середньовічної християнської «містагогії», знаки рунічних карт, клинопис ацтеків, символи «кунта-йоги». Велике полотнище має кілька рівнів оптичного сприйняття. Здалеку – ілюзія рухомого газо-подібного простору, що дає відчуття невагомості. При наближенні – ілюзія руху більша, крім того стають видимі небесні тіла та прозорі обриси міфологічних сцен. Проект передбачає цілу систему переходів та оглядових площадок, з яких би мали бути видимі всі нюанси монументального твору. А тепер, поки частини твору на підлозі великого заводського цеху, – є шанс побачити саму кухню: як Петро Антип валиком чи хлюпаючи фарбу з посудини формує колірні площини.
Петро Антип:
«Співпраця з Віктором Корсаком давно перейшла межі кураторства, я думаю, що на цьому етапі він вже - співавтор. Бо ми дуже багато обговорюємо. І тих людей, що він приводить, філософи, літератори, фізики… це все зовсім інша атмосфера, аніж я мав завжди на своїх виставках. Думаю, це все дуже впливає».
Хто автор?
У інтерв’ю пресі Петро Антип наголошує, що первинна ідея створити масштабне полотно у луцькому музеї – була у Віктора Корсака. Водночас, той, хто знає творчість Петра Антипа, розуміє, що сам художник ішов до цього проекту все життя. Метафізичний зв'язок Геродотових праобразів і космологічних теорій – давній лейтмотив його творчості. Сотні образів віртуальної подорожі в Космос, тисячі начерків сцен античного епосу – те, чим Петро Антип переймався останнє десятиліття. При нашій розмові у «Віденській кав’ярні» Львова відразу після евакуації у лютому 2022-го говорив про циклічну закономірність нового витку перемоги добра, саме тоді коли у тимчасових переселенців був жах у очах. Казав: «Та ми ж – правнуки Геродота! За нами перемога. Я вже думаю, як це зобразити, але глобально і масштабно».
Віктор Корсак – науковець-універсал, тому підняв планку дуже високо: щоб наука і мистецтво стали в проекті органічною сугестією. Першою історичною фазою науки «Космогонії» вважають міфологію, тому в картині присутня онтологічна еволюція, так як це є у світових джерелах. Арт-форум у музеї Корсаків на тему «Космогонія: наука, релігія, міфи» – також не випадковий, бо його цікавить відображення сучасного дискурсу, а не відчужена в часі теорія. Віктор Корсак: «Одна цивілізація в космічному часовому порядку – маленький відрізок. Світ буде існувати далеко після нас, тому ця «Космогонія» – усвідомлення себе у всесвіті. Тепер ми робимо мистецький конкурс на цю тему, і це також продовження діалогу з молодшим поколінням у цьому руслі. Тому тепер всі, хто з нами мислять і творять в одному контексті – якоюсь мірою співавтори «Космогонії».
Проф. Ігор Козловський:
«Людина – це істота тривожна, і вона вимагає, що їй все треба пояснити.
Кожен народ розповідає свою картину світу із певною проекцією на майбутнє».
У чому сенс «Космогонії»?
На щастя, зміст проекту – це не суєта навколо картини, а глибокі сенси дискурсу, який започаткував Віктор Корсак на арт-форумі «Космогонія» та серії «круглих столів» у площині точних наук, філософії, релігієзнавства та культурології. Квінтесенцією усіх інтелектуальних спічів, що відбулись на цьому етапі, як на мене, є виступ відомого релігієзнавця, колишнього в’язня окупаційного режиму, професора Ігоря Козловського.
Якщо коротко передати його зміст фрагментами цитат, то почуємо наступне:
І. Козловський: «…Людина – це істота тривожна, і вона вимагає, що їй все треба пояснити. Кожен народ розповідає свою картину світу із певною проекцією на майбутнє. Міфологія відіграє роль пояснення незрозумілих явищ. Те що не може зробити наука, людина пояснює у міфах. Саме космогонічні міфи дають розуміння сенсів існування….
… Українська реконструкція міфів тепер дуже важлива. Бо навіть битва Перуна і Велеса – це історія появи сенсів. Коли ми знаємо сенс створення світу, нам стає зрозумілим призначення людини. У кабалістичний традиції образ Бога – це повнота любові і добра. У їх тлумаченні світо-уявлення є сенс віддавати добро і любов. Отже мусить бути вмістилище цього – людина. Тоді сенсом людського існування є передача любові і добра. Зміст космогонії – творення, повнота сенсів. Ми, люди, справді живемо, коли є сенс. Сенс випробування – він прописаний у космогонічних міфах. Ця війна – це боротьба міфологічних сенсів, Отже Космогонія – це новий міф про нашу боротьбу, ідентичність наше призначення».
02.04.2023