Останній роман нашого Юрія Андруховича після виходу у світ його німецького перекладу став, згідно з різними книжковими рейтингами, найкунштовнішою родзинкою світу німецькомовної лектури. З нагоди другої річниці його виходу в Україні пропонуємо дві рецензії на твір із тамтешньої преси.
ПІАНІСТ НА БАРИКАДАХ
"Радіо Ніч": Зворушливий роман Юрія Андруховича
Ральф Штіфтел
"Радіо ніч" з таємничого острова серед морів транслює тужливі балади таких груп, як The Unthanks, чи мінорні акорди таких піаністів, як Любомир Мельник. Ді-джей обіцяє: "Я заповню вашу ніч безсонням". Йосип Ротський – вигнанець, емігрант, знову і знову бере слово, щоби, розповідаючи про своє життя, поділитися своїм болем.
Нещодавно стало відомо, що Юрій Андрухович отримає премію імені Гайне міста Дюссельдорфа. Його роман розповідає про те, як Ротський потрапив туди, де лютує вітер і кружляють кити. Український автор зумів об'єднати плейбоя та витонченість. Ротський, в імені якого зливаються, резонуючи з революціонером Троцьким, відомі східноєвропейські письменники Йозеф Рот та Іосіф Бродський, народився в Карпатах десь 1960 року. Як і Андрухович. Гібридна, складна натура, яка завше там, де вирує життя. Наприклад, на столичній Поштовій площі під час революції, де проти режиму протестують сотні тисяч, на барикадах звучить фортепіанна гра Ротського. Того, котрий спочатку був порноактором, а потім рок-музикантом. І того, котрий тепер у балаклаві стає Аґресором, героєм повстання. Того, котрий – що більше – потім вдало здійснює атентат на передостаннього диктатора. І котрого переслідують посіпаки режиму та анонімний Моб. І того також, котрий двічі знаходить собі супутниць.
Але про це ми не дізнаємося просто з ретроспективних спогадів самотнього діджея в екзилі. Він лише додає чорного романтичного смутку. Фактичну наративну роботу виконує неназваний співробітник Міжнародного інтерактивного біографічного комітету, який іде шляхами героя. У цю вишукану чарівну забаву вривається фантастичне, коли біограф у гофманівському стилі знаходить рукопис драми, яка в точності описує вбивство тирана. Чи іншим разом, коли герой та його супутники потрапляють у діру в часі й опиняються у 15-му столітті, де грають прог-рок при дворі барона. Цей сюжет не надається до короткого переказу, в нього треба зануритися, дозволити собі захопитися та насолодитися.
Під усіма цими масками видно, що Андрухович описує недавнє минуле України, своєї батьківщини. Заворушення віддзеркалюють протести на київському майдані Незалежності в 2014 році. Роман уперше опубліковано минулого року [точніше, акурат напередодні 2021-го, – перекл.], ще до російського вторгнення. Тому президент Зеленський постає не названим телекоміком, маріонеткою режиму. Але навалу російських танків автор передбачив.
Андрухович віртуозно – і значно глибше, ніж просто ім’я героя – обігрує різноманітні літературні пласти, алюзії та цитати. На самому початку роману Ротський зустрічає власника клубу, якого всі називають "Меф", – але, як спеціально для того, щоби ви могли це помітити, попереджає Мирослав-Яромир Сервус, "не Мефісто". Цей роман можна читати як парафраз "Фауста", раз за разом тут виникають інфернальні алюзії, а Меф кілька разів виступає у ролі надійного помічника. "Якщо Бог нам батько, то диявол – найкращий друг", – ця фраза у різних варіаціях виникає постійно. Автор, порушуючи теологічні проблеми, рефлексує над абсурдністю світу. Сірчаний запах зіпсутості дихає на нас із багатьох рядків, є і пекельний вогонь, і смертоносні райські яблука.
Найкращий друг Ротського — крук Едґар, ім'я якого відсилає нас до вірша Едґара Аллана По, зокрема до відомої фрази "Nevermore" ("ніколи більше"). Одна з центральних локацій роману карпатське містечко Носороги – данина режисеру Олегу Сенцову, якого росіяни ув’язнили на п’ять років у Криму 2014 року за звинуваченням у тероризмі. Минулого року на Венеціанському кінофестивалі показали гангстерський фільм Сенцова "Носоріг", де цей (часто білий) носоріг у кількох місцях визирає з-за рогу, одного разу навіть як сила природи, яка прискорює дію. Книга пропонує шалену суміш стилів, від кабаретового конферансьє до балагану та фільмів про шпигунів чи мафію. Кілька разів з'являється російський шлягер "Мурка" – блатна пісня про підступну жінку. У Ротського багато коханок, й усі їхні імена починаються на літеру "А". Другу важливу супутницю героя, наприклад, звуть Аміна чи Аніма (як душа) або Аніме (як у японських мультфільмах), і серед її численних татуювань можна знайти одне з "Принцеси Мононоке". "Радіо Ніч" глибоко меланхолійний роман, але також і сповнений напору та дотепності – наприклад, коли йдеться про колону Івана-Павла чи вулицю Ґрети Тунберґ. Автор саркастично бавиться мотивами конспірологічних наративів, на кшталт Джорджа Сороса або гендерної культури. Революціонер Нацик носить своє ім'я хіба як віддзеркалення російської пропаганди –лише їй в Україні смердить нацистами.
Або, наприклад, перелік, який Андрухович перетворив на окрему форму мистецтва. Ось як він описує початок шуму у вухах: "Дзвіночки, брязкальця, клаксони, калатала, телефонні шуми, шипіння заглушуваних радіостанцій, шелестке проповзання змій, щільна монотонія комариних дивізій, масований шурхіт сарани в літній траві, цвіркотіння коників, білий гул високовольтних дротів, цикадне тріщання, фальшиві флейти і дудки, прості пищики, свистки і сюрчки плюс якесь нестерпно розстроєне дитяче піаніно, під’юджуване аматорськими губними гармоніками – так усе починалось”. І переходить на наступну сторінку. Шум стає музикою слів.
А магія весни стає в нього захопливим потоком слів: "великий вибух парків, садів і городів, теплінь і липкість, суміш природних і штучних атракцій, аплікацій, секрецій та запахів, дико рожеве цвітіння сакури, водограї, голуби, ґалереї, тераси, голені пахви, всі типи та стадії роздягнутості, добродушна недбалість кафе і тотальна розслабленість натовпів..."
Ralf Stiftel
Ein Pianist auf den Barrikaden
Westfaelischer Anzeiger, 16.11.2022
ДЖЕЙМС БОНД «НА КОЛЕСАХ» ОБЛЕТІВ ПІВ СВІТУ
Йорґ Плат
Роман Юрія Андруховича "Радіо Ніч" – це багато всього в одному: сувора казка, історія кохання та оповідання вигнанця.
Попередні твори Юрія Андруховича розповідали про далекі століття, які постають перед розквітлою уявою, немов незорані поля. Строкату юрбу шахраїв, шпигунів і вбивць, що блукають цими власне полями в пошуку своєї долі (і не тільки) – цього разу автор все це залишив осторонь. У центрі його нового роману "Радіо Ніч" – одна людина, а час оповіді, окрім короткого екскурсу в 15 століття, – недалеке сьогодення, повне повстань і тираноборства, з неодноразовими згадками про союзну тиранам Росію.
Хто при цім згадає Помаранчеву революцію в Україні 2004 року, повстання на Майдані в Києві 2014 року та війну, яку роками веде колишній "великий брат" на сході країни, точно не помилиться. Роман "Радіо Ніч" вперше вийшов друком у 2021 році [точніше, 13.12.2020, – перекл.], ще до початку російської агресії проти України. Найвідоміший, певно, український письменник написав роман епохи – як сувору казку, як оповідь про пригоди та вигнання, як історію втечі й кохання та як ще багато іншого. Андрухович змінює жанрове вбрання що дві сторінки – а що три енергійно смикає оповідь за полу, щоби не знудитися.
"Радіо Ніч" – це насамперед Вергілій у стилі пізнього романтизму: Йосип Ротський (чиє ім'я не випадково перегукується з Іосіфом Бродським, Йозефом Ротом, а також і з Левом Троцьким) запускає в ефірі музику з платівок та баляндрасить у ньому яко нічний співрозмовник. Після трьох-чотирьох сторінок радіорозмов цього співрозмовника регулярно змінює його біограф, який службово від "Міжнародного інтерактивного біографічного комітету" досліджує життя Ротського. Бунтівний музикант в ефірі ретроспективно озирається лиш накоротко, надаючи слово музиці – біограф же детально описує, як це все відбувалося. Іноді його об'єкт настільки зближується з ним, що біограф в оповіді про нього переходить з "він" на "я". Хай живе міжнародна інтерактивність!
Короткий виклад змісту сенсу не має
Віґілії – цілком як єдина вірілія*: адже рок-зірка і колишній порноактор у кохання не вірить і спалахнути йому в собі не дозволяє. До сексу, за законам жанру (Sex & Crime) потрібен злочин, а правитель країни, "передостанній диктатор Європи" є цілком відповідним для цього об'єктом. Коли проти нього формується рух опору, Ротський кидається на барикади і на вуличних роялях грає для повстанців, причому спецслужби диктатора його напрочуд довго не чіпають. Після розгрому революції Ротський стикається з диктатором на власному концерті у Швейцарії і доволі випадковим чином відправляє його на той світ. Швейцарці ув'язнюють його на дванадцять місяців.
Відтак Ротський виходить на свободу, і на за ним починає пантрувати не тільки "Ліга асенізаторів національної єдності", а й Моб, певна недружня організація – бо Ротський, подружившись в тюремних стінах з фінансовим ошустом Джеррі Субботніком, став розпорядником його величезної форси. Смертельні галочки навпроти прізвищ у списку "асенізаторів" множаться, та й Моб теж не лінується, тож музиканту доводиться покинути своє заслання, маленьке карпатське містечко Носороги, і втікати з пригодами через пів світу, одного разу навіть у 15-е століття – аж поки там не з'являються справжні носороги, змушуючи його цофнутися у небезпечне сьогодення. Йосип Ротський – своєрідний східний Джеймс Бонд, тільки, вибачте за сленг, "на колесах". І при ньому, зрозуміло, його бонд-ґьорл на ім'я Аніме. Або Аніма, тобто "душа".
Щонайпізніше на цьому місці, яке досягається менш ніж за годину читання, будь-який серйозний синопсис мусить закінчуватися. Різнорідні сюжетні елементи, божевільні повороти подій пов'язані між собою фантастичними перипетіями й абсурдними мотивами, а також коханням до бонд-ґьорл, яке нарешті таки спіткає колишнього порноактора. Рок і секс, гроші й кохання – "Радіо Ніч" через прискорення і постмодерністську іронію піднімає виразні пізньопубертатні риси свого головного героя на високий розважально-карнавальний рівень.
Плейлист до роману
Темп у Андруховича та його маскарад є важливішими за делікатність. Ротський носить на плечі свого єдиного друга, стародавнього крука-невермора Едґара. Окрім, зрозуміло, Едґара Аллана По, в імпрезі алюзій беруть участь Бертольд Брехт і Роберт Вальзер. Андрухович на сторінках роману дає можливість Ротському розіграти всеможливі найабсурдніші версії і знову а знову розколює свого головного героя на пари: Ротський отримує біографа; Ротський і шеф секретної служби диктатора колись разом вчилися в музичній школі; Ротський дружить з фінансовим шахраєм Субботніком; Ротський зустрічає в Аніме рівного йому експерта з любощів.
Андрухович вибудовує прозовий лабіринт дзеркальних відображень. Але як тільки темп і маскарад сповільняться, книга загрожує дещо провиснути. Тоді, можливо, настає час, щоб QR-код на обкладинці привів вас до плейлиста роману на youtube. Оскільки Ротський вважає найкращою музику сімдесятих, себто своєї молодості, в ньому представлені Девід Бові, "Роллінґ Стоунз" та Елтон Джон. А також Паатос зі Швеції, Клаус Номі з Німеччини чи Карбідо з Польщі. Здебільшого вона звучить меланхолійно – суму за долею Батьківщини, яка буде і долею автора, неможливо не помітити.
Юрій Андрухович, сам рок-музикант ще з часів свого становлення на Західній Україні, який свого часу збирав великі зали з групою Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада), вже більше десяти років виступає з польським гуртом "Karbido". Іноді їм передує реклама військового безпілотника, бойові параметри якого тепер можуть бути використані і приватними особами. Не зайве для автора, який відреагував на агресивну війну Росії заявою про те, що в разі потреби піде в ліс партизаном.
__________________
* віґілії – чування, тут: з алюзією на 12 віґілій казки Ернста Теодора Амадея Гофмана "Золотий горнець", кожна з яких розповідає про неймовірні пригоди головного героя – розповіді про пригоди;
вірілії [від латин. virilia: 1) доблесні вчинки; 2) пеніс] – розповіді про маскулінні вчинки – прим. перекл.
Jörg Plath
James Bond auf Speed flieht um die halbe Welt
«Neue Zürcher Zeitung» 22.11.2022
13.12.2022