Публікується за виданням:
Видання Українського Католицького університету Св. Климента Папи, Том. LIX:
Михайло Демкович-Добрянський. Потоцький і Бобжинський. Цісарські намісники Галичини 1903-1913. Рим 1987
* * *
У сімдесяті роковини «Акту 12 квітня 1908» — атентату українського студента Мирослава Січинського на цісарського Намісника Галичини, графа Андрея Потоцького — я написав статтю «Січинський і Потоцький після 70 років» (Наш Голос, Трентон 1978, IX). Стаття викликала жвавий відгомін, я дістав ряд листів, дехто з авторів пропонував написати на цю тему щось більше. Це заохотило мене опрацювати її ширше з погляду історичного. Але Потоцький, як Галицький Намісник, — це початок особливо цікавого етапу в українсько-польських стосунках, який тривав до вибуху війни 1914 р., а властиво до 1 листопада 1918. На цьому етапі окремої уваги заслуговує правління Міхала Бобжинського, в ролі Галицького Намісника. Визначний історик і політик великого формату в консервативному таборі, Бобжинський прагнув довести до порозуміння поляків з українцями, передовсім у питанні реформи виборів до Галицького Сойму. Його заходи зірвали, напередодні угоди, шовіністичні елементи в польському суспільстві. Довершено цю угоду за В.Коритовського, дякуючи допомозі митрополита Шептицького, на початку 1914 р.
З різних причин я мусів обмежитися до проблеми виборчого закону, тобто до боротьби за демократизацію Галицького Сойму. Це й була головна проблема української політики в Галичині після демократизації виборів до Австрійського Парляменту.
Подаю це опрацювання українському Читачеві, бо гадаю, що воно має вартість не тільки академічну. Я глибоко переконаний, що тривкий союз України і Польщі як двох рівноправних і самостійних народів є передумовою їхньої свободи, ба більше — свободи народів Східної Европи. Союз цих двох братніх народів вимагає, як від нас, так і від поляків, усебічно вивчити українсько-польські стосунки в минулому, щоб не повторяти цих помилок у майбутньому.
Зокрема, приємно було мені пізнати миротворчу ролю Митрополита Андрея Шептицького на тлі ворожнечі двох національних таборів і його (за словами Костя Левицького) «благородне посередництво » у приведенні до українсько-польської угоди.
Найважче завдання Потоцького: замирити поляків з українцями
«Не винищувати а плекати руську національність»
Ендеки робили все, щоби поглиблювати загострення між поляками й українцями
Дві польські орієнтації та «українська експансія»
Українська угода з віденським урядом (1907)
«Політична автономія Г аличини захиталася»
Русофільська концепція Дмовського
«Ця нечувана концепція» не викликала протесту
Народова Демокрація про українську проблему
Союз Дмовського з російським панславізмом проти українців
Вибори до Сойму 1908 р. і їх наслідки
Історичний виступ митрополита А.Шептицького
Масарик: це прояв анархістичного тероризму
«Таймс»: жоден губернатор не був такий примирливий супроти русинів
Занепокоєння у Відні з приводу польсько-українського конфлікту
Визначний польський історик стає намісником
Митрополит Шептицький — віцемаршалок Сойму
Кампанія Ендеків проти Бобжинського...
«Бадені і я усильно впливали на вибір українця»
Головні вимоги українців і питання тактики
«Настрій Парляменту проти нас»
«Як виглядає наша пекельна обструкція»
Українська державно-правна деклярація
Митрополит Шептицький про о. Шашкевича
Намісник: політичний сенс реформи — національний мир
Непоступливість супроти найскромніших домагань
«На цьому питанні виграю або впаду»
Марево війни та українська проблема
У найвищих сферах Відня про українську справу
«Робіть угоду з русинами якнайшвидше»
Після трьох років — спокійна сесія
Не тільки Ендеки загрожували реформі
Вражений незвичайністю енунціяції
Справа добігала до кінця. Напруження росло
Віденське інтервю з митрополитом Шептицьким
Хто відповідальний за провал реформи
Реформа — головне завдання. Хроніка подій
Митрополит Шептицький приводить до порозуміння
Незвичайне поширення русофільства
Начальна Команда Армії проти намісника
13.07.2013