Двацятьпять літ тому сиділи ми в одній лавці, так як сидять два учні осьмої кляси "Б", в перемиській ґімназії. Ні в гадці нам не були далекі воєнні походи, що так швидко мали здійснитися. А мені ні не снилося, що так швидко стане мій близький товариш героєм великого народу, новітним його Богуном, лицарем без скази, що своїми ділами прикрасив великий зрив а своєю смертю здобув собі золотий ореол геройства.