Три пари рук. Їхні пальці – сильні, загрубілі і брудні. На них багато вже почорнілих подряпин. В останніх помаранчево-червоних променях сонця вони видаються вкритими іржею.   Ці пальці впиваються в біле м’ясо, виривають його шматками, підносять до ротів. Коли м’ясо зникає у них, пальці знаходять схоже на пергамент полотно лавашу, відривають шматки і від нього –  відправляють у тому ж напрямку.  

Записки з зони АТО     Знову дорога. Вона розливається рівнинами і горбами Луганщини, ніби річка з притоками. Асфальт міг би ще більше скидатися на потоки сірої води, якби не постійні вибоїни, залишені у ньому обстрілами.   Але ця дорога – також стихія. З своїми хижаками.   Однією з приток до вашої траси якраз несеться кремова «дев’ятка».  

Записки з зони АТО     … «Ман» починає трясти. Він каже:   — Я краще поїду по ямах. Якщо дерево повалене на дорозі – поїду на дерево. На обочині може бути фугас. Вони роблять штучні перешкоди, щоб ти об’їжджав, а там – фугас.