Захистити світ від істот, яким не боляче втрачати і не боляче вбивати – завелике навантаження на одну невелику націю. Але вона стоїть

Темнота, може, і друг молодьожі, але більше друг старості. Наша молодість – це таке зомбі, яке повертається в темноті і згорає від дзеркал

Наша присутність у життях улюблених людей ефективна, якщо дозована. Те саме – з присутністю в улюблених стінах

Притираються і збігаються непозбувні фрики – носії незбувних ідей

«Оскільки у вас багато картин, значить, вам можна сказати. Завтра-післязавтра путін помре. Це вже вирішено. Чекайте...»

Ворог завжди обирає себе сам і робить вигляд, що обраний нами. Він розкрив смерть, як гнійник брудними руками

Краса та жах – так називається нова виставка у «Ваґабундо». Усім своїм видом вона покликана насторожувати. Хоча настороженість і без неї тепер є фоновим режимом функціонування кожного з нас

Ми віримо, що завдяки людині світ є не лише красивою динамічною картинкою, а й переживає невпинне осмислення. І якщо всьому живому прийде русскій гаплик, то віра, як капітан корабля, зійде останньою.

Ці напружені персонажі Мар’яна Антоняка – не просто частина нерухомості, вони гіпнотично застигли нерухоміше за самі будівлі. На них неможливо дивитись, можливо лише з ними переглядатись

У Франківську не полишають надії врятувати історичну будівлю на вулиці Шевченка, 1 й до Дня злуки організовують живий ланцюг проти її самовільної перебудови власником та мовчазної згоди відповідальних чиновників, які лиш... розводять руками