З Відня.
В третїм числї "Народа" з 1 лютого с. р. читаємо спростованє голови "Сїчи" п. Партицкого на допись з Відня поміщену в 284 числї "Дѣла". П. Партицкому прийшла охота конче взяти офіціяльно в оборону віденьских радикалів. Каже він в згаданім спростованю так:
"В дописи ["Дѣла"] говорить ся про комерс, якій 18 грудня після загальних зборів нашого товариства відбув ся. Дописувателеви треба було доказу, мов-би то на тім комерсї радикали були в меншости. А се єму ясно з сего факту, що радикали "потерпіли кляску на загальних зборах Сїчи з своїми внесенями, виміреними чи топротив видїлу Сїчи, чи против комітету, устроюючого 25-лїтний ювілей тов. "Сїч". В виду того заявляю яко провідник згаданого збору, що, окрім однїсенького внесеня на именованє одного почетного члена, нїяке инше внесенє не стояло і не прийшло на порядок дневний, отжеж і дописуватель "Дѣла" зовсїм не мав нагоди в той спосіб констатувати більшість або меншість радикалів на наших загальних зборах."
З формальної точки погляду треба признати п. голові "Сїчи" правду. Дїйстно не було внесень, формально вимірених против видїлу. Однакож инше дїло з ювілейним комітетом. Радикалам не подобалась одна ухвала згаданого комітету, маніфестуючи товариство "Сїч" в народовскім дусї, тож рішила они ставити на загальних зборах "Сїчи" внесенє, котрим би відмовили ювілейному комітетови компетенцію подібної ухвали. І дїйстно радикал Лаврівскій учинив се в формі наглого внесеня. Однакож завдяки більшости членів народовцїв не признано наглости внесеню п. Лаврівского і так оно пійшло до коша. А що внесенє було вимірене не лиш против ювілейного комітету, але і против видїлу виходить з того, що всї члени видїлу засїдають в комітетї, ба навіть голова і заступник видїлу держать в комітетї ті самі уряди, а згадана ухвала запала одноголосно, а ще до того й на внесенє самого голови "Сїчи". На випадок доброго успіху внесеня п. Лаврівского було би дісталось видїлови як не кієм то палкою.
П. Партицкій при кінци свого спростованя додав ще таке: "Мимоходом додам також в интересї правди, що радикалів є три четвертини в нашім товаристві". П. Партицкій, видно, не найлучшій математик, коли помилив ся в такій дрібній рахубі. Знаю, що радикалів було на перших радикальних зборах лише девять, отже як-раз одна четвертина від трицять шістьох членів "Сїчи". Впрочім коли-б радикали в "Сїчи" були в більшости, то мабуть давно зробили би були те саме, що стало ся у Львові.
Радикал п. В. Будзиновскій, повернувши до Відня з так званого "всенародного" віча зі Львова, скликав на 5 с. м. "Сїчовиків" на збори, на котрих мав розказати — як то він сам голосив — своє вражіня з "Bärenland-y", се-б то Галичини. Всї дoгaдувались, що йде тут головно о так зване "всенародноє" віче, тож і явили ся в великім числї, — прийшов також посол Телишевскій. Але п. Будзиновскій тілько коротко перебіг дїло віча, а за те широко розвів ся про рускі партії, не щадячи при тім слів обиджаючих народовцїв, а головно клюб руских послів у Відни, і то слів таких, що навіть годї их з естетичних взглядів тут навести... Однак сему exfra-радикалови також поступованє львівских основателїв радикальної партії не до вподоби і він публично нарікає на редакторів "Народа", як на идіотів... Питанє: длячого посол Телишевскій на обиди, кидані на рускій клюб в єго присутности, не відповів нї словом? Ми тої гадки, що мовчанєм хотїв зиґнорувати елюкубрації п. В. Будзиновского...
В. П-к.
