Промова д-ра Тіса
Берлін, 30 грудня. Президент словацької держави мав з нагоди свят радієву промову до словацького народу. Д-р Тісо згадав про борцїв на східному фронтї і сказав: "Своєю участю в боротьбі проти большевизму заслужив собі словацький народ на те, щоб бути членом сім'ї европейських народів. Словацький народ буде далі воювати і приноситиме жертви так довго, як довго цього буде треба. Дальшим передбаченням фірера — заявив президент словацької держави — треба те завдячити, що всі плани большевицьких атак знищено".
Знову затоплення
Берлін, 30 грудня. Англійська адміраліція повідомила вчора про затоплення двох англійських допоміжних воєнних кораблів, "Шекдіна" і "Розабель".
Два французькі острови
Берлін, 30 грудня. Війська французького зрадника генерала де Голля, під час Різдвяних свят зайняли французькі острови Сен П'єрр і Мікельн, які лежать перед Ню-Фаунлендом. У зв'язку з тим уряд Сполучених Держав заявив, що це сталося без його згоди.
Французький амбасадор у Вашінгтоні заявив протест урядові Сполучених Держав, а в Віші опубліковано урядову заяву, в якій сказано, що французький уряд сподівається від Сполучених Держав дальших кроків, які підтвердили б заяву вашінгтонського уряду.
Процес Димітрова
Берлін, 30 грудня. В четвер пополудні софійський суд видав вирок у процесі за шпіонажу проти Димітрова і товаришів. Головного обвинуваченого Димітрова, колишнього пресового атташе англійського посольства в Софії, який утік. I дев'ятьох дальших обвинувачених засуджено на смерть. Дальших 24-ох учасників засуджено на довгу тюрму. Їх обвинувачувано в тому що вони, тобто Димітров і його спільники, на початку цього року зорганізували групу, яка мала влегшити планований ворожими державами напад на Болгарію. Процес тривав 50 днів.
Лінію Попгема, про яку говорили, то вона найменше три місяці може ставити опір кожному наступові, прорвали японці вчора за 24 години.
27-го грудня почато серію німецько-японських вимінних радіо-передач.
Тютюнові товари і всі продукти, що містять у собі спирт, підлягають тепер воєнному оподаткуванню у Генерал-губернаторстві.
Небезпека для Австралії
Токіо, 30 грудня. "Небезпека для Австралії невмолимо збільшиться, якщо японцям удасться досягнути дальших військових успіхів". Такі слова були в телеграмі, яку прем'єр-міністр Австралії, Кертін, вислав до Вашінгтону, до Рузвельта і Черчіля. Це попередження мабуть не прояснює і так уже досить понурої атмосфери, у якій відбувається зустріч обидвох найбільших в історії світу воєнних злочинців.
Далі в австралійській телеграмі сказано: "У Канберрі стривожені браком британських повітряних і морських сил на Маляйці та довкола неї, а ще більше можливістю упадку Сінгапуру. Але якщо навіть ця фортеця вдержиться, — понуро пророкує Кертін, — то ця обставина майже не мала б значення для оборони Австралії."
Токіо, 30 грудня. "Токіо Ніші-Ніші" стверджує, що планована Англією і Сполученими Державами економічна блокада Японії, від якої плутократи чекали найбільших успіхів, вже за перші тижні війни, сталася успішною зброєю саме в руках Японії. Ролі перемінилися, — пише газета. Вже тепер виразно позначуються перші корисні наслідки для японської економіки, коли одночасно Англія і Сполучені Держави відрізані від найважніших джерел сирівців. З особливою втіхою треба ствердити, що Японія, зайнявши Британське Борнео, заволоділа вже великою кількістю нафти. А саме припиненням достав нафти Сполучені Держави й Англія думали найсильніше натиснути на Японію. Далі "Токіо Ніші-Ніші" пише: "Коли Сполучені Держави й Англія мусять найближчі роки використати для того, щоб направити завдані їм втрати і шкоди, то Японія має змогу не тільки збільшити свою бойову, але передусім також свою економічну силу."
Втеча ген. Мек Артура
Токіо, 30 грудня. Тоді, як у Лондоні і в Вашінгтоні ще ледве стравили жахливу вістку про упадок Гонгконгу, із Східної Азії прибуло вже нове сумне повідомлення: з п'ятьох сторін просуваються сильні з'єднання японських військ проти столиці Філіппінів, Манілі. Командувач американських збройних сил, генерал Мек Артур, у супроводі послушного Рузвельтові президента Кезона, покинув столицю, щоб утекти перед полоном. Японці віддалені від Манілі вже тільки на 80 кілометрів. Американським військам, які внаслідок японської перемоги біля Гавайських островів відрізані від будьякої допомоги зза моря, не залишається нічого іншого, як тільки серед тяжких утрат відступати щораз далі. Їм не тільки загрожують щораз нові японські десанти на тилах, але до того вони ще мусять боронитися перед тубильчим населенням, яке не дало себе "замериканізувати" за сорок три роки американського насильного панування — і щораз наново повстає проти поневолення висланцями Волл Стріт.
Таким чином панування СДА на Філіппінах наближується до свого кінця, хочби навіть північно-американські війська ще деякий час вдержували свої позиції, які вже безсумнівно присуджені на упадок.
