Француженка Жанна Кальман (1875 – 1997) пережила свою доньку і внука на десятиліття й померла природною смертю у віці 122 років. Кальман – людина з найдовшою офіційно підтвердженою тривалістю життя в історії людства. Але якщо хтось думає, що, враховуючи найновіші досягнення в науці і медицині, зможе побити її рекорд, то нехай подумає двічі. Адже аналіз глобальних демографічних даних, опублікований у Nature, доводить, що існує верхня межа тривалості людського життя, яка становить 115 років. Випадок Кальман, стверджують автори дослідження, – унікальний і безпрецедентний, а ймовірність того, що хтось колись поб’є її рекорд є дуже низькою. Утім є й ті, хто з цим не погоджується. Кількість довгожителів, вважають вони, як і рекорд тривалості життя, з часом лише зростатимуть.
Середня тривалість життя та кількість довгожителів (зокрема, супердовгожителів - людей, старших за 110 років) з кінця ХІХ ст. стабільно зростали. Цей факт, а також досліди на модельних організмах, тривалість життя яких вдалося суттєво збільшити завдяки генетичним та біотехнологічним модифікаціям, наводять на думку, що тривалість людського життя не має верхньої межі і його можна як завгодно продовжувати. На противагу цьому твердженню наводять аргумент, що з кінця 1980-х суттєвого покращення цих показників насправді не видно. Завдяки поступові в медицині середня тривалість життя та ліміт людського віку в розвинених країнах досягнув своєї природної межі. Перейти цю межу без генетичних, кібернетичних чи якихось інших змін людського тіла вже неможливо.
Діаграма показує динаміку зростання виживання у найстарших вікових групах жінок (червоний колір) та чоловіків (синій) з початку ХХ ст. до початку ХХІ. Як видно, найбільша середня тривалість життя, яку медицина в силах продовжувати, зросла з 85 років на початку ХХ століття до 99, але з 1980-х суттєво не змінюється.
Щоб відповісти на це запитання, генетик з Медичного коледжу ім. Альберта Ейнштейна в Нью-Йорку Ян Веґ та його колеги звернулися до Бази даних людської смертності, яка включає інформацію з 38 країн. Вони припустили, що якщо природного ліміту на тривалість людського життя не існує, то найбільшого приросту виживання унаслідок прогресу в медицині і якості життя слід очікувати у найстаршій групі населення. Однак, як виявилося, приріст виживання в ній стабільно зростав, починаючи з раннього ХХ ст., але в 1980 р. зупинився на позначці 99 років і з тих пір майже не змінюється.
Далі дослідники звернулися до Міжнародної бази даних довголіття, яка збирає дані про найстарших людей, які живуть на Землі. Виявилося, що найбільший вік, в якому помирали люди у Франції, Японії, Сполучених Штатах та Великобританії (країнах з найбільшою кількістю супердовгожителів), зростав з 1970х до 1990х, але в середині 1990х зупинився на позначці 114,9 років. Про піковий вік у 115 років повідомляє і міжнародна Геронтологічна дослідницька група, яка перевіряє заяви про супердовгожителів.
На основі цих даних команда Веґа дійшла висновку, що максимальна природна тривалість людського життя становить 115 років. Можливі, звичайно, і випадкові екстремальні відхилення, такі як Жанна Кальман, але ймовірність того, що в будь-який довільний рік знайдеться людина, старша за 125 років, становить лише 1 до 10,000.
Цей ліміт дивує з огляду на те, що населення світу постійно зростає, тобто статистично кількість супердовгожителів мала б невпинно збільшуватися, а якість харчування та медичних послуг також загалом покращилась. «Тому останніми роками слід було очікувати більше таких людей, як Жанна Кальман, але чомусь цього не відбувається», – каже Веґ.
Не всі, щоправда, погоджуються з такою інтерпретацією. «Однобічними» називає висновки Веґа директор Інституту демографічних досліджень ім. Макса Планка в Ростоку (Німеччина) Джеймс Вейпель. Як контраргумент, наводять майбутні перспективні розробки у медицині, які можуть суттєво збільшити тривалість життя. Піддослідним нематодам, мишам та плодовим мушкам, скажімо, вдалося радикально продовжити вік, притлумивши гени, які виконують функцію сигналізації факторів росту. А дослідження на людських клітинах дозволило омолодити їх, впровадивши РНК, яка кодує білок, що продовжує теломери – захисні капсули на краях хромосом, які пов’язують з ростом та старіннням.
«Я не берусь стверджувати, що спеціальні препарати чи генна інженерія не зможуть продовжити середню тривалість життя, але чи дозволять вони подолати природну межу в 115 років? На мою думку, це дуже малоймовірно», – відповідає Ян Веґ. «Тривалість людського життя контролює величезна кількість генів. Ви можете, звичайно, приборкати окремі з них, але залишається ще, як мінімум, 10,000 інших», – стверджує він.
Геронтолог та біомедик Обрі де Ґрей із Фундації SENS у м. Маунтін-В’ю (Каліфорнія) вважає результати Веґа цілком коректними, проте вони, на його думку, «стосуються лише вчорашньої та сьогоднішньої медицини і нічого не кажуть про її потенціал в майбутньому».
Linda Geddes
Human age limit claim sparks debate
Nature, 5/10/2016
Зреферував Євген Ланюк
09.10.2016