Антикорупційна «клюмба»

Антикорупційний форум, започаткований стараннями Міхеїла Саакашвілі наприкінці 2015 року, нарешті докотився до Львова. Слово «докотився» дуже добре пасує до львівського заходу, адже він відбувався за набагато спокійніших обставин, ніж узимку: за той час змінився уряд, змінився генпрокурор, а політичний клас дав згоду на ухвалення низки важливих законів з питань антикорупції чи адаптації до законодавства Європейського Союзу. Словом, поки дійшло до форуму у Львові, низка подразників, котрі змушували тисячі активістів реєструватися на пам'ятне велелюдне дійство в Києві, просто щезла.

 

Хоча за той час, звісно, не щезло головне — сама корупція.

 

 

А де Міхо?!

 

У переддень форуму найчастіше лунало питання про те, чи приїде Міхеїл Саакашвілі. Тож відразу на нього й відповімо: ні, голова Одеської ОДА не взяв участі в «антикорупційному» турне. Модератор форуму Ярослав Рущишин повідомив, що оргкомітет, звісно, запрошував голову Одеської ОДА — але відсутність згоди від пана Саакашвілі, вочевидь, була ґречною відмовою. «Він сказав, що надасть підтвердження згодом. Підтвердження цього не було», — розповів Рущишин.

 

Зала Палацу залізничників була оформлена скромно, без найменшого натяку на «помпу». Аскетичний декор ще з порогу наштовхував на думку, що «шоу» не буде (ну яке шоу без Саакашвілі?). В холі стояли пластикові тумби для збору коштів. Організатори заявляли: витратили на організацію заходу близько $1 тис. До політичних спонсорів не зверталися — планували зібрати витрачені кошти серед учасників зборів.

 

Склад форуму був слабкішим на «зірок» порівняно з попередніми сесіями: з Києва прибули народні депутати Сергій Лещенко, Віктор Чумак, Світлана Заліщук, була і львів'янка Оксана Юринець; представник ініціативи «Нова країна» Андрій Длігач та координатор руху «Під контролем» Віктор Таран.

 

Хоча Сергій Лещенко сказав у виступі, що він переживає від форуму певний драйв, як і у всеукраїнському турі «За очищення», проте пізніше визнав у розмові зі «Z», що учасники «втратили гостроту відчуттів». Справді, «гострота» перших антикорупційних форумів визначалася вимогою відставки уряду; тоді ж таки активно говорили і про можливі дострокові вибори, які могли стати «зоряним часом» Саакашвілі.

 

«Раніше була динаміка, пов'язана з достроковими виборами, — зізнався Сергій. — Зараз зрозуміло, що це питання відкладається щонайменше до наступного року, тому всі втратили гостроту відчуттів». Що ж до Міхеїла Саакашвілі, то голова ООДА, за спостереженнями Лещенка, трохи знизив «форумну» активність, бо наразі зосереджений на низці інших питань, зокрема на консолідації своєї команди.

 

 

Локальний рівень форуму був більш представницьким: говорити про корупцію прибули не лише представники громадських середовищ, а й чимала екіпа представників влади: голови обласної адміністрації та облради — Олег Синютка й Олександр Ганущин, а також міські голови Червонограда і Самбора — Андрій Залівський і Юрій Гамар. Організаційний кістяк забезпечили Українська галицька партія, «Демократичний альянс» та «Воля» (до речі, впало в очі, що в цьому списку не було «Сили людей» і «Народного контролю» — активних учасників перших форумів).

 

Пан Синютка попросив на брифінґу не політизувати його участь у форумі і сказав, що не полює за лаврами одеського колеґи. «Моя присутність на форумі в першу чергу зумовлена інтересом до промов, які сьогодні висловлюються, — заявив Синютка, відповідаючи на питання «Z». — Важливо сьогодні відчути, де найбільш критична ситуація є в області і на що треба звертати увагу… Завдання голови ОДА — бути там, де є люди, де обговорюються актуальні проблеми; отримавши максимальну кількість інформації, застосувати владні повноваження в інтересах і громади, і держави».

 

«Ми сильніші, ніж інші»

 

Згідно із задумом організаторів, форум ділився на три частини. Перший блок відвели для представників локальних організацій та інституцій, які після виступів підписували антикорупційну декларацію. Активісти запевняють, що декларація писалася доволі довго і спричинила багато дискусій серед учасників — вони намагалися уникнути долі заяв-«одноденок». Другий блок — панельна дискусія за участю київських гостей. Третій етап — спеціалізовані лекторії на теми корупції в державних закупівлях, військово-промисловому комплексі, медицині тощо. Забігаючи наперед, зазначимо, що лекторії так і не відбулися: публіка наполягала на продовженні сесії з запитаннями до спікерів. Якщо «антикорупційні» гості Львова ще не мали нагоди запізнати таке специфічне локальне явище, як «клюмба», то на останньому відтинку форуму могли це побачити на власні очі.

 

…Навіть дуже проґресивна людина стає заручником владного вірусу. Ось вона говорить про «просунуті» технології, запроваджені в місті, про конкурси та прозорість й інші способи побороти корупцію, а за якусь хвилину починає величати вертикаль.

 

Бурмистер Червонограда Андрій Залівський, розповідаючи учасникам форуму про свої практики, вирішив зробити комплімент голові області Синютці: «Не сприйміть це як те, що я комусь-там перед кимось прогинаюся, але після двох тижнів роботи на посаді я зустрівся з керівником області, і ми узгоджували всі правила, як я маю працювати, і мені було сказано таку фразу: "Сам не роблю поганих вчинків — і тобі не раджу"».

 

Синютка слухав цей фраґмент незворушно. Він дивився на проект тексту декларації форуму й не підводив очей на промовця. Може, зашарівся? Чи, може, міркував над тим, як передати комплімент ще вище? А це якраз дуже ймовірно, бо коли дійшла черга виступати й до голови ОДА, той теж сказав добре слово про вищого чиновника.

 

«Я собі, коли сидів у залі, під час одного з виступів згадав розмову півторарічної давності з президентом України, ще до свого призначення на посаду. Я його запитав: "Скажіть, будь ласка, чи є речі, які поступатимуть з Києва як команди, і, незалежно від моєї думки, я повинен виконувати їх в тій чи інші формі?". Я почув дуже чітку відповідь: "Ні". І, дякувати Богу, за рік і п'ять місяців я з Києва з вертикалі президента не почув жодного прохання чи думки, яка би мене спонукала до тих чи інших речей», — поділився враженнями Синютка.

 

Відсутність «зірок», а також аполітичний контекст, на думку організаторів, навпаки, створювали сприятливе тло для розмови на форумі, а також дозволяли більше уваги зосередити на конкретиці — на тому, як, власне, побороти корупцію і як це робити на локальному рівні.

 

«У Києві та інших містах України провели масові заходи, на яких виступали знані київські особистості, включно з Михайлом Саакашвілі. Але майже нема інформації про те, що після цих заходів почалася системна антикорупційна діяльність на місцях. Львів'яни вирішили, що у нас не так має бути. Нам не цікаво зійтися лише для того, щоб послухати київських гостей. Є гостра необхідність згуртувати громадянське суспільство Львівщини для системної протидії корупції», — казав напередодні Богдан Панкевич, голова політради УГП.

 

 

Як розповів Ярослав Рущишин, намір організаторів — формалізувати інституцію, яка розробить ширшу стратегію подолання корупції в реґіоні. «Ми не зможемо охопити все. Ми не ставимо собі за мету охопити все. Але принаймні у Львівській області нам треба показати, що ми разом з громадою можемо підвищувати рівень антикорупційної діяльності. Ми маємо що запропонувати. У нас все-таки горизонтальні структури, зокрема громадські організації, — на моє спостереження — трішки сильніші, і вони мають змогу домовлятися. Створення цієї робочої групи — це феномен, якого не було в жодній іншій області. У багатьох областях форум завершився — а що натомість після? А тут має бути подальша робота», — зазначив пан Рущишин.

 

З його слів, оргкомітет свідомо запросив до цієї ініціативи голову обласної адміністрації та міських голів. «Пора брати відповідальність конкретно на свої плечі. Саме тому одним із підписантів декларації є представник влади», — прокоментував пан Ярослав.

 

Ліси і тендери

 

Не зважаючи на активність декотрих чиновників, загальний висновок форуму: у влади нема (спасибі, Кеп!) політичної волі до боротьби з корупцією. «Ви спитаєте: чи все так погано, шо ми повертаємося в найгірші часи? Ні, не все так погано, – втішав Сергій Лещенко, – тому що з'явилося суспільство. Під тиском суспільства влада спроможна змінюватися. і ці виступи, які ми чули сьогодні про боротьбу з корупцією на локальному рівні – це те, до чого ми завжди закликали: щоб люди на місцевому рівні створювали свої антикорупційні осередки, громадські ініціативи і тиском, публікаціями, розслідуваннями розповідали про те, хто корупціонер, щоб суспільний тиск змушував відмовлятися від корупції політиків».

 

Власне, під час форуму було два яскравих епізоди, котрі промовисто ілюстрували активність місцевих середовищ у боротьбі з корупцією, і до котрих потім поверталися інші спікери.

 

По-перше, львівський форум створив, мабуть, прецедент, коли чимало уваги відвів темі корупції у лісовому господарстві. Незаконному вирубові лісу було присвячено два виступи — керівника Спілки ветеранів АТО Старосамбірщини та лідера тамтешньої Самооборони Миколи Кулика, а також представника організації «Народний леґіон» Тараса Матвіїва, який нещодавно з однодумцями блокував вагони з деревиною на залізничній станції у Львові. Крім того, про проблему «лісової корупції» згадувала екс-заступник голови Івано-Франківської облради Ольга Галабала.

 

Зі слів Матвіїва, історія з деревиною із залізничної станції на львівському Клепарові завершилася невтішно: понад 60 вагонів вирішено перевезти на Буковину для перевірки, проте до фінішу доїхало лише 9 вагонів. «Це все відбувається на наших очах. У наших хлопців опускаються руки, а в когось, навпаки, підіймаються руки. Все йде до фактично силових методів впливів, тому що система явно не розуміє, коли намагаєшся з нею працювати», — застеріг Матвіїв.

 

По-друге, великий ажіотаж спричинила доповідь засновника львівської ініціативи «Тендер і злочин» Мирослава Сімки, який розповів про підсумки моніторинґу державних закупівель у Західній Україні. Коли Сімка демонстрував слайди з прикладом змови між компаніями WOG та ОККО на постачання палива для одного з лісгоспів Івано-Франківщини, Сергій Лещенко мусив вивертатися у своєму фотелі на сцені, аби краще бачити графіку, яку проектували на екран позад нього. Пізніше, коли Віктор Чумак, повертаючись до цього епізоду, наголосив: «Хтось же за цим стоїть!», Лещенко вигукнув: «Група "Воля народу!"», вказуючи на відому парламентську фракцію, з послуг якої постійно користає президент України.

 

 

Зі слів Сімки, державні інституції неоднозначно трактують зусилля громадських середовищ. Він поставив за приклад державну фінансову інспекцію Івано-Франківської області, «де нас сприймають як колеґ, які все-таки хочуть чимось допомогти в їхній роботі, а не конкурентів, не набридливих мух, які заважають роботі», як, приміром, в інспекції Львівщини.

 

Мирослав каже, що не завжди вдається досягти бажаного результату, але інакшого виходу, як боротися, нема. «Голова правління Transparency International Хосе Уґас казав, що перші активності в боротьбі з корупцією розгорнув у 17–18 років, а перші результати отримав у 40 років. Я готовий до цього», — зазначив Сімка.

 

 

З ВИСТУПІВ

 

 

Андрій ДЛІГАЧ

 

Корупція — це інструмент, який дозволяє провадити бізнес в Україні

 

 

- Державу Україна слід перезаснувати на принципово нових засадах. Це вимагає не просто змін до Конституції, а принципового перезавантаження держави. Нова Конституція має базуватися на новому суспільному договорі, який формується зараз у державі між суспільством, бізнесом і органами влади, та на стратегічній візії країни.

 

Зараз вікно можливостей для України зачинене. У нас було вікно можливостей у 2014 році і на початку 2015 року, та цього вікна вже немає. Але Україна настільки «живуча» країна, і ми настільки «живучий» народ, що ми можемо відчиняти ці вікна можливостей у будь-який час. Для багатьох аналітичних груп стає очевидним, що наступний час для цього вікна припаде на осінь цього року.

 

Головне, чого ми не змінили, чого не зробили — не змінили політичну еліту. Ми припустилися цієї помилки в 2005 році, ми припустилися її знову. Ми знову повірили в те, що люди з досвідом мають відбудовувати країну, або будувати нову країну. На жаль, та інституційна пам'ять відіграє абсолютно неґативну роль для розбудови України. Цю інституційну пам'ять слід повністю звести до нуля і почати з самого початку.

 

Корупція — це питання не лише політичних еліт. Корупція зачіпає питання цінностей в Україні. Наші цінності пов'язані зі збереженням і патерналізмом — це ті цінності, що тримають у нас і «совок», і корупційну основу будівництва держави.

 

Корупція стала інструментом покращення бізнес-клімату. Ситуація, коли «губернатор» в ручному режимі вирішує проблеми бізнесу з прокуратурою чи з міліцією, — чи це впливає позитивно на конкурентність економіки, чи на її потенціал? Звичайно, ні. Корупція з точки зору бізнесу — це інструмент, який дозволяє вирішувати проблеми і вести бізнес у цій країні. Є приклад із бізнесу електроніки, коли п'ять найбільших компаній почали відмовлятися від «сірих» схем, від використання корупції — і відразу втратили конкурентоздатність у порівнянні з тими компаніями, котрі й далі «вирішують» проблеми з митницею, прокуратурою і залишаються на старих схемах.

 

Єдиний наш спосіб — це поєднання одночасно і антикорупційних реформ, і зміни цінностей. Чи можна це вирішити лише одному мені? Звичайно, ні. У нас нема інакшого шляху, ніж об'єднатися разом. До нас не прийде, на жаль, жоден лідер, який дасть дороговказ, і ми зможемо рухатися за ним. Не буде цього. Це можна вирішити лише завдяки практикам, котрі єднають і владу, і громадянське суспільство.

 

 

ПІДСУМКИ

 

 

Богдан ПАНКЕВИЧ

 

Якби приїхав Саакашвілі — всі би негайно збіглися

 

 

– Антикорупційний форум у Львові показав, що наше суспільство незріле і не готове сприяти боротьбі з корупцією.

 

Форум організували громадські організації та окремі політичні партії, без жодної фінансової підтримки. В інших містах кошти збирали самі люди, і на це сподівалися також у Львові. Грошей треба було не так і багато, але зібрали геть смішну суму. Люди звикли до «халяви», що все хтось за них зробить. Тому стають легкою здобиччю олігархів та аферистів, а потім жаліються на життя.

 

Місцеві ЗМІ, а тим більше центральні телеканали форум проіґнорували. Їм не цікаве громадянське суспільство, яке за власною ініціативою збирається для координації зусиль протидії корупції, — їм подавай шоу. От якби приїхав Саакашвілі — всі би негайно збіглися. Хоч досвід інших міст показує, що практичний ефект від виступів яскравих особистостей — нульовий.

 

Деякі учасники форуму — відповідальні, активні громадяни — потім казали, що взагалі не варто було запрошувати київських гостей. Хоч народні депутати сказали багато правильних речей, але набагато кориснішою була перша, львівська частина дискусії. Бо там лунали практичні речі, отримувався досвід реальних, результативних антикорупційних ініціатив. Всього, що необхідно знати про нашу місцеву владу та методи ефективного на неї впливу. А парламентські новини та київський досвід можна отримати із центральних ЗМІ.

 

Отже, львівський антикорупційний форум позбавив нас багатьох ілюзій стосовно активності громадян, готовності протидіяти корупції та докладатися власною участю і фінансовою допомогою до цієї гостро необхідної справи. Чому живемо так погано? Подивімося у дзеркало — і побачимо відповідь.

 

Тішить, що організатори та більшість учасників задоволені. Люди обмінялися досвідом, багато записалися у робочі групи з різних напрямків діяльності, створена антикорупційна координаційна рада. У суспільстві достатньо відповідальних і активних людей, здатних працювати на благо цього суспільства навіть тоді, коли основна маса цілком байдужа до стану теперішнього і майбутнього життя.

 

 

06.06.2016