Приблизно 3,4 мільярда років тому в океан, який покривав північну півкулю Марса, падали велетенські метеорити, утворюючи хвилі, які мчали морською поверхнею і з неймовірною силою навалювались на узбережжя, — такого висновку дійшли науковці з Арізони.
3,5 млрд. років тому поверхню Марса покривав гігантський океан
Ті цунамі були такими потужними, що порівняно з ними навіть найбільші хвилі на Землі здаються легкими брижами. «Уявіть стіну води червоного кольору заввишки 120 метрів, яка мчить вам назустріч зі швидкістю потяга», — каже Алексіс Родріґес, дослідник Марса з Інституту планетології у м. Тусон (Арізона).
Родріґес та його колеґи виявили сліди двох таких цунамі, а результати свого дослідження описали в журналі Scientific Reports.
Окремі аспекти їхніх висновків ще потребують підтвердження майбутніми розвідами. Потенційно це дослідження дозволяє розв'язати тривалу суперечку щодо того, чи існував на Марсі давній північний океан. Як доказ цього деякі науковці наводять залишки берегової лінії. Але чомусь ту берегову лінію не всюди помітно там, де вона мала би бути. Мегацунамі, які траплялися з періодичністю принаймні раз на три мільйони років, є чудовим поясненням її переривання в окремих місцях, каже Родріґес.
Науковці ще й раніше припускали існування таких хвиль на Марсі. З дослідження 2010 р. випливає, що високоенергетичні хвилі мали б залишити слід на отій уявній береговій лінії. А в статті 2014 р. науковці створили комп'ютерну модель того, як мали рухатися такі хвилі: їх швидкість досягала 20 м/сек., а висота — 120 м під час наближення до берега.
Родріґес зацікавився марсіанськими цунамі, відвідавши східний берег Японії у 2011 р., який саме тоді оговтувався від наслідків гігантського цунамі, спричиненого 9-бальним землетрусом. Для вивчення кліматичних та гідрологічних явищ на давньому Марсі він залучив у свою команду найкращих світових експертів з геології.
Свої пошуки дослідницька команда обмежила реґіоном на Марсі, де пагорби Arabia Terra сходяться із Золотою рівниною. Саме тут, можливо, пролягала берегова лінія стародавнього океану. Ґрунтуючись на знимках кількох марсіанських орбітальних зондів, команда Родріґеса ідентифікувала дві цікаві геологічні формації, які, на їхню думку, могли бути утворені двома цунамі.
Перша — більш рання — формація виглядає так, наче неймовірна хвиля вдарилась об край високогір'я, куди занесла десятиметрові валуни. Згодом вода відтекла назад в океан, залишивши по собі канали зі свіжонанесеними відкладами.
Через кілька мільйонів років марсіанський клімат став набагато холодніший, і сушею почали спускатись льодовики, утворюючи глибокі долини. В цю епоху настав другий метеоритний удар, який породив ще одне цунамі. «Цього разу його характер був інший», — каже Родріґес. Через низькі температури цунамі мало вигляд крижаної пульпи. Вона замерзла, перш ніж відтекти назад в океан, й залишила густі борозди із замерзлого осаду.
Ці висновки узгоджуються з попередніми ідеями про те, як сформувалися головні ознаки марсіанського пейзажу, каже Тімоті Пакер, планетолог з Лабораторії дослідження реактивного руху в Пасадені (Каліфорнія), який першим висловив ориґінальну ідею про існування північного океану на Марсі. Раніше він описав процес формування давніх каналів унаслідок впливу великих хвиль, які омивають берег та відтікають назад.
Сьогодні Алексіс Родріґес шукає докази цунамі в інших реґіонах Червоної планети, а також аналоги подібних процесів на Землі. Найбільше цікавить науковців група невеликих кратерів неподалік берегової лінії, які колись були затоплені цунамі, а вода в них зберігалася протягом мільйонів років. Саме такі ізольовані кишені могли стати місцями, де потенційно могло виникнути марсіанське життя, каже науковець. Цього літа він планує здійснити подорож до Тібету, щоб вивчити високогірні холодні озера, які приблизно можуть натякнути на те, як давним-давно виглядали ті кратери.
Alexandra Witze
Giant tsunamis washed over ancient Mars
Nature, 19/05/2016
Зреферував Євген Ланюк
20.05.2016