З-над Сяну.
Кілько то Русини не наговорили ся і в соймі, і в радї державній о семінаріях учительских, кілько то праса руска не написалась о покривдженю язика руского в наших семінаріях, — та все те було "гласом вопіющого". Аж ось остатної сесії соймової діждали ся Русини від правительства того потїшаючого звороту, що утраквізм не тілько в мужеских семінаріях, але і в женьских, у Львові і в Перемишли, буде переведений, а Русини і тим уже задоволились (? — Ред.). З нагоди того утраквізму я позволю собі сказати кілька слів.
Знаємо з досвіду, що просвіта правдива повинна удїлятись тілько в матернім язицї, а де того нема, там з просвіти мала користь. Найлучшій доказ маємо на школах народних. Як би в наших чисто-руских селах просвіта подавала ся тілько в матернім язицї, то ми би далеко вже були пійшли на перед, — але що в наших школах народних єсть утраквізм, т. є що руска дитина мусить учити ся і польского язика, — а деякі инспектори жадають, щоби всї предмети брати по руски і по польски, — то й видимо всюда, що з наших шкіл нема такого хісна, якій би повинен бути, — а в додатку, єсли на селї єсть учителем Поляк, то таки бувай здорова просвіто народна! — бо з такої школи виходять дїти по шістьох лїтах науки такі мудрі, що як підписує ся, то половина латиньских букв а половина руских... По двох-трех лїтах дитина і те забуде і, конець-кінцем, з такої науки лишаєсь зеро! А хто би менї сказав, що то неправда, того прошу: нехай пійде від села до села, скличе дїтей до школи і най сам наочно переконуєсь.
В школах народних має дитина научитись не тілько читати та писати, але она повинна поправно бесїдувати і поправно писати, словом, має научити ся свого язика. А від кого-ж научить ся дитина руского язика? Мусить научитись від учителя! Щоби-ж другого учити, треба самому добре річ знати. Учитель народний повинен добре знати язик рускій, літературу, граматику, — а від всїх нинїшних учителїв того вимагати годї, бо они не мали де научитись. По перше: в декотрих семінаріях учать язика руского от як за напасть, а по друге за 2 або 3 години тижднево годї виучити язика, зваживши, що маса предметів наших забирає много часу. Та й до тепер в семінаріях мужеских, в Тернополи, Станіславові і Львові був якійсь утраквізм. Та в Тернополи на цїлий семінар єсть тілько оден професор, п. И. Матїїв, Русин, та й то историк, а в Станіславові єсть також оден Русин д-р Ив. Яхно, але він удїляє натуральної исторії, а руского язика учить Поляк, бувшій семінарист станіславівскій, котрий з руского язика кваліфікацію дістав — в Кракові. В однім лише Львові єсть тепер аж трех професорів Русинів, а до того і взірцева школа руска. Там може ще кандидат научити ся язика руского, але чи научить ся в тамтих двох семіаріях? Хиба по-за школою, з власного замилуваня. А погляньмо на учительскі семінарії женьскі. Бачив я не одну і не дві учительки, та яке там у них знанє з русчини! і така учителька йде на село просвіщати руского мужика — сама в рускім не просвіщена! Не говоримо вже о тім, що учитель повинен знати не тілько читати і писати, але і весь світогляд народу! До недавна ще і в соймі і в печати говорилось много о занедбаню руского язика в семінаріях женьских, — а коли тепер і наказати учити більше язика руского в тих семінаріях, то ще питанє, чи з того вийде повна користь, бо н. пр. в Перемишли не знати, як руского язика научить той, хто в Коломийщинї пропаґував латиньскій альфабет в школах та просвіщав покійним Świtłom!
А возьмім тепер комісії испитові. Кілько Русинів професорів засїдає в комісіях в Тернополи і Станіславові? Лише у Львові засїдає их більше. А чи і в тих містах не знайшлось би більше професорів Русинів? Здаєсь нам, що власне при комісіях испитових повинно ся як найбільше звертати увагу на язик рускій і кандидат, котрий точно язика руского не знає, повинен єго научитись, а буде мусїв научитись, єсли упаде, бо без свідоцтва не буде міг дістати посади. Правда, такій кандидат поїде до Ряшева, Тарнова або Кракова і там здасть испит з руского і дістане на Руси посаду, може й скорше, як другій, зваживши, що тепер презентує краєва рада шкільна...
Що-ж дїяти? Ото наші посли як соймові так і до ради державної повинні домагати ся, щоби в Станіславові, Тернополи і в маючій ново-отворитись семінарії запроваджено язик викладовий рускій і щоби кождий професор виказав ся кваліфікацією з руского язика. Не тілько на курсах, але і в школах взірцевих повинні бути учителї Русини а тогдї русчина цїлком инакше пійде. А поки то стане ся, нехай би утраквізм був переведений в той спосіб, щоби при кождій семінарії була из старших і молодших учителїв бодай половина Русинів. Бо єсли би так, як тепер єсть, дальше зістало, то з утраквізму буде дуже мала користь. Хотяй краєва рада шкільна і накаже учителям деякі предмети викладати і по руски, то що з того вийде? Ото професори Поляки будуть калїчити язик, а кандидати так научать ся по руски, як ті урльопники, що поприходять на урльоп і пописують ся нїмеччиною... Тут треба радикальної зміни, єсли правительство хоче Русинам признати то, що им правно належить ся.. Нехай власти шкільні професорів не знаючих руского язика попереносять до инших заведень, а на их місце нехай поіменують Русинів і нехай на инспекторів именує міністерство таких людей, що знають добре язик рускій, а тогдї і з такого утраквізму може бути хосен...
Бувшій семінарист.
[Дѣло]
31.03.1891