За топливо (1900)

Судия (до обжалованого). Булисте карані?

Обжалований (стоїть згорблений коло дверий). Був.

Суд. Ну!

Об. Діставєм від пана десять буків у стайни

Пан (темний вірменин, із вухами, як у лилика, намість зблїднути, пожовк): То неправда. Він бреше.

Суд. (до пана). Успокійте ся пане, я знаю, що він менї тут усе буде брехати. (до обжалованого) Не бреши. Бити не вольно.

Об. (скривив ся так, наче хотїв сказати: коби я тебе подибав у своїм селї, в темній вулици, в опівночи, я би тобі показав, чи вольно бити, чи нї).

Суд. Я тебе питаю ся, чись був караний, то значить, чись сидїв у арештї?

Пан. Ого-го!

Об. Сидїв.

Суд. За що?

Об. За напасть!

Суд. За яку напасть?

Об. У Семена пропав мішок, а в мене трясли шандарі тай найшов ся.

Суд. То ти, видко, порядний чоловік.

Пан. Налоговий злодїй.

Суд. Кравєсь у пана прутє з лугу?

Об. Нї.

Пан. (сердить ся). Та як можна так безлично брехати? Таже тебе ймили гуменний і окоман!

Об. Я брав собі топливо.

Пан. Та в ночи?

Об. Бо в днину не давали.

Суд. Чи ти дурний, чи вдаєш дурного?

Об. Шо правда, я трохи придуркуватий, бо мене маленьким затовкли в головку, але робітник із мене добрий. Най пан скажуть: три роки у них служу.

Пан. Та так-єсь ся менї віддячив за моє добре серце, шо тя три роки годую?

Суд. Шо маєм сказати на своє оправданє?

Об. (дивить ся на ніжку від стола);

Суд. На щось крав прутє?

Об. Бо менї належало ся.

Пан. (перебиває) Дивіть ся, пане судиє, що за безличність! Соціялїста; дїлив би ся зо мною!

Об. Я мав згоду с паном за топливо. А чим-же менї жінка обід зварить? Тепер коло плуга... тяжка робота... враз із волом від досвідку до темної ночи.

Суд. Що?

Пан. Алеж, пане судиє, я єму дав ведля згоди — ріпак, так як шо року.

Об. Ріпак перемок... зогнив. Та чим топити? Слота вдарила. В мене хорім не ма, а таку купу до хати не мож забирати. А ріщєчко все инакме : хоть до хати забери, а хоть як вимокне, то борше висхне.

Суд. Та що тут богато говорити? З єго зізнань виходить, що вкрав.

Об. Я нїчого не крав, я топливо брав. Менї належить ся.

Суд. Як міркуєш, що тобі належить ся, то запізви пана, а красти не вільно.

Об. Куда запізвати?

Суд. До суду.

Об. (хитро) Ая! (дивить ся на ніжку від стола).

Суд. За то, щось крав прутє, маєш два тижнї арешту. Маєш вернути панови прутє або 50 крейцарів.

Об. Оксана не даст ріщє, то нема чим затопити.

Пан. Я собі с платнї обтягну.

Об. Як с платнї? Я взяв пів корця кукурудзів до гроший у жида.

Суд. Приймаєш ся кари, чи будеш рекурсувати?

Об. Куда?