У Бучачі, в монастирі Воздвиження Чесного Хреста Господнього, мешкає монах-василіянин Доротей Шимчій. З-під його пера побачили світ десятки книг, а з вуст вийшли тисячі проповідей. Сьогодні, 16 вересня 2015 року, йому виповнилося 100 років.
Єромонах отець Доротей народився у Старих Петликівцях поблизу Бучача. 1928 року вступив до Місійного інституту (що мав гімназійний статус) отців василіян, а 1932-го — до новіціату отців у Крехівському монастирі. Після складення перших обітів і закінчення середнього рівня гімназійної освіти в новіціаті отця перевели на вищий гімназійний рівень — схоластикат у монастирі в Лаврові. На третій рік він вивчав риторику в монастирі у Добромилі. Вічні обіти склав у 1937 році.
Від владики Вартоломея Дудаша отець Доротей та ще семеро василіян у Празі отримали єрейські свячення. То був травень 1942 року. Після того служив у Кристинопільському монастирі святого Юрія (нині — Червоноград, що на Львівщині).
Опісля почалася його місіонерська діяльність у Бразилії, де отець пробув 14 років. «Поступінно в Місійному Інституті ОО. Василіян у Бучачі, я вже дещо наближався до цієї далекої країни Бразилії, що до неї були вибралися наші славні "Безглуздівці", — писав про свій перший виїзд за океан, облаштування і труднощі місіонерської роботи отець Доротей Шимчій у книжці «Перший мій рік у Бразилії» (1983 р). — Першим, що цю країну наблизив до мене, це був о. Януарій Коциловський ЧСВВ. Приїхав він був зо Бразилії на коротенький час до Галичини. Знов же у тому часі вибирався до Бразилії один наш професор… Не цікавили мене інші частини світу, коли я був у селі. Ідилія спокою, нормального вже втертого способу життя, не піддавали нових авантюрних ідей. Я вдоволявся тим, що до школи мені було яких чотирі квадрі, до церкви дві, до ріки Стрипи три. Це виповняло всю мою географію в практиці…»
Після Бразилії отця направили на службу а Арґентину, де він пробув 22 роки. Пізніше були Параґвай та Італія. В Україну отець Доротей повернувся аж у 1992-му.
«Він п'ять років викладав аскетику в духовній семінарії Івано-Франківської єпархії УГКЦ, а останні роки проживає у монастирі і, не зважаючи на поважний вік, щоденно служить Святу Літургію, сумлінно дотримується монастирського розпорядку, — розповідає брат Теодор Дутчак (ЧСВВ). — Цікавим є те, що від вступу до монастиря і досі отець Доротей живе ревністю новіціатського життя, яку почерпнув від о. Володимира Гука (ЧСВВ), о. Іринея Готри (ЧСВВ) та брата Ігнатія Олеськіва (ЧСВВ). Також щодня він уділяє апостольське благословення після вервиці, а учні Колеґіуму святого Йосафата приходять до нього на сповідь та духовні розмови. Хто хоча б раз зустрічався з отцем Доротеєм, той знає, що це людина ревної молитви та вірності Богові, Церкві та Чинові».
Нині соленізант у доброму гуморі та при повному здоров'ї приймає вітання, які надходять у Бучач з усіх кінців світу. «Z» теж сердечно ґратулює єромонаха отця Доротея. Многая літа!
