від єго основаня в 1768 до 1889 року.
Уложив Вас. Чернецкій, парох зі Сїльця-белского.
Збираючи матеріяли до укладу популярної книжочки про славну в своїм часї родину Потоцких, основателїв місточка Кристинополя, положеного в окрузї сокальскім, переглянув я архив тамошного Василіяньского монастиря. В тім архиві переховуєсь книга: Dziejopis Monasteru Krystynорolskiego od r. 1766, в котру вписувано в хронольоґічнім порядку всї важнїйші монастирскі обставини а також і місцеві пригоди. З огляду на то, що из зібраних матеріялів не все далось ужити до популярної книжочки, я рішив ся записки монастирскі оголосити друком яко Лїтопис монастиря оо. Василіян в Кристинополи, тим більше, що она має свою вартість. Не подаю всїх записок, які містять ся в книзї Dziejopis Monasteru Krystynopolskiego, а лиш важнїйші. Записки, по моїй гадцї меншої ваги, як н. пр. дотикаючі монастирских зарядів і господарства, записки о переведеню поодиноких Василіян из місця на місце і т. п. я поминаю.
Монастир з церквою для оо. Василіян в Кристинополи оснував і випосажив Франц Салезій Потоцкій, воєвода кіївскій, прозваний "малим королем на Руси". Першим игуменом монастиря був о. Теодосій Грегорович, переселившій ся з трема другими Василіянами дня 25 грудня 1764 р. з монастиря волсвиньского до Кристинополя. О. Т. Грегорович не вів нїяких записок. Но коли по нїм настав другій з черги игумен о. Корнилій Срочиньскій, дня 27 марта 1766 р., то сей світлий і трудолюбивий єромонах почав списувати в книгу, назвавши єї: Dziejopis Monasteru Krystynopolskiego, не тілько всї місцеві пригоди за своїх часів, але занотував в тій книзї також і все, що за єго попередника игумена о. Т. Грегоровича приключило ся в Кристинополи важнїйшого. О. Корнилій Срочиньскій списував монастирску Лїтопись до 1776 р., а єго наслїдник, третій з черги игумен кристинопільскій о. Амиликат Крижановскій, продовжив тую Лїтопись до 1787 р. По смерти о. А. Крижановского залишили єго наслїдники трудитись дальшим списуванєм Лїтописи, тож усе то, що тут списано по роцї 1787, зібрав я в Василіяньских і Бернардиньских місцевих і сусїдских актів і уложив в хронольоґічнім порядку.
Рік 1763.
Франц Салезій Потоцкій, воєвода кіївскій, мешкаючій в Кристинополи, висказав в початках ceго року свою гадку перед о. Ипатієм Білиньским, ґенералом оо. Bacиліян, і перед о. Іосафатом Висоцким, архимандритом жовківским і адміністратором провінції, вибраним на се достоїнство по переселеню о. Атанасія Шептицкого, архимандрита канївского, на епископа перемиского (1762 а ум. 1779), що хотїв би спровадити до Кристинополя Василіян, а заразом написав лист до Максиміліяна Рилла, епископа холмского і белского, щоби сей епископ вислав Василіян на духовну місію до Уманя на Україну і віддав Василіянамь приходcтвo в Новім-дворі і в Кристинополи з церквою, з приходскими будинками, огородами, полями, сїножатями і т. д, а він обовязував ся надати місцевому світскому тогдїшному парохови о. Иліїв Біляньскому якійсь другій прихід в своїх добрах.
Переказ голосить, що на усуненє світского пароха о. Илії Білиньского а заступленє єго монахами Василіянами мало вплинути се, що згаданий парох жадав від своїх прихожан за церковні услуги неправних і висших датків, анїж які єму належали ся, а воєвода, дізнавшись о тім, старав ся усунути єго з Нового-двора, до котрого приналежав Кристинопіль.
_________
Дня 21 лютого того-ж року домагав ся воєвода С. Потоцкій у епископа М. Рилла о консенс для Василіян, щоб они спровадились до Кристинополя, а епископ письмом з дня 4 марта відповів, що дуже радо на то пристає, але Василіяне мають поперед постаратись о призволенє у свого ґенерала.
______
Дня 26 червня того року предложив о. Іосафат Висоцкій, архимандрит жовківскій, ex parte Provinсiae, воєводї С. Потоцкому письменні проєкти фундаційні з додатком, щоби монастирі Василіяньскі в Волсвинї і в Городищи в церквами і полями прилучено до монастиря кристинопільского. Воєвода С. Потоцкій згодив ся на фундаційні проєкти письмом з дня 26 червня того року, а ті проєкти приймив до відомости і потвердив о. Ипатій Білиньскій, ґенерал Василіян, письмом з Почаєва дня 30 липця 1763 року.
_______
Дня 27 вересня того-ж року уложив воєвода С. Потоцкій фундаційну грамоту для Василіян кристинопільских, писану в Тартакові, і власноручно підписану з печатью на червонім ляку. Грамоту тую вписано потому в городских актах белских. В тій грамотї поставлено оо. Василіянам условія: 1) щоби они що-дня служили в церкві литургію на интенцію фундаторів, а по их смерти за упокій их душ; 2) щоб они щороку відправляли по чотири духовні місії в добрах фундатора або в других місцевостях, фундатором указаних; 3) щоби они все асистували місцевим Бернардинам при більших торжествах і хрестних походах. [На сю послїдню точку не хотїли Василіяне пристати. Коли-ж з часом воєвода С.Потоцкій від тої послїдної точки відступив, принято акт фундаційний в цїлости на капітулї в Берести 1772 року.]
_________
Дня 18 жовтня того року запитує письменно о. Іосафат Висоцкій, архимандрит жовківскій, воєводу С. Потоцкого, коли має відбути ся введенє Василіян в Кристинопіль. На се відповів воєвода письмом з 12 грудня с. р., що рад-би, щоби се стало ся як найскорше, бо і єсть уже приспособлений дім на мешканє для Василіян і обдумано також средства на их удержанє. В тім листї доносить ще воєвода, що писав до Риму, просячи Sacram Sedem о bene placitum apostolicum на відданє Василіянам приходства в церкви в Кристинополи, на що вже дотичний ординаріят холмскій згодив ся.
Рік 1764.
Дня 12 цвітня того року пише воєвода С. Потоцкій из Варшави до о. Теодосія Грегоровича, игумена в Волсвинї, щоби він з Василіянами спровадив ся до Кристинополя.
___________
Дня 25 грудня того року спровадив ся о. Теодосій Грегорович з чотирма Василіянами из Волсвина до Кристинополя і заняв призначений для них дім коло цвинтаря близько церкви від півночи.
Другого дня 26 грудня, введено Василіян в церков. При гомонї труб з бубнами удали ся Василіяне рано до місцевого костела Бернардиньского і тут ожидали пpиїзду воєводи С. Потоцкого з єго численним двором. Коли воєвода явив ся в костелї, взяв кс. Ян Кволек, провінціял Бернардинів, indutus vestibus saсris, монстранцію з св. Тайнами из костела і удав ся в походї, при музицї двірскій, окружений Василіянами, Бернардинами і двором, до церкви, при котрій оставав ще світскій парох о. Илія Біляньскій. В церкві відправилась торжественна литургія, а проповідник Бернардин виголосив одвітну проповідь і церемонія скінчила ся.
Рік 1765.
Дня 1. січня того року удїлив епископ М. Рилло грамотою Василіянам уповажненє, що єсть им свобідно, без всякого позволеня від місцевого пароха О. Илії Біляньского, що денно в церкви литургію служити, сповідати, проповідати і т. д. sine tarnen praejudicio parochi ad ulteriorem dispositionera.
______
Дня 27 марта того року приїхав о. Іосафат Седлецкій, провінціял і архимандрит из Овруча, і візитував монастир кристинопільскій.
_____
Дня 11 липця того року по силї грамо ти ординаріята холмского віддавав церкви в Новім-дворі і в Кристинополи о. Теодор Витосовскій, декан і парох белскій, в присутности о. Льва Плешкевича декана Сокальского з инвентарем церковним, всї приходскі будинки з огородами і полями ва на ужиток Василіянам. [На місци, де стояли в Новім-дворі Церков, стоїть тепер хрест, а де були приходскі будинки, єсть фільварок Василіянскій.]
Місцевий світскій парох о. Илія Білявьскій, хотяй посїдав від воєводи презенту на Копитів, не хотїв по відобраню єму церквей з инвентарями так довго уступити из місця, доки не надійде из Риму beneplacitum apostolicum. Коли се placitum надійшло, переселив ся він на пароха до Копитова, де 1826 р. упокоїв ся, проживши 90 лїт.
О. Илія Біляньскій, роджений 1736 р. з вітця о. Романа Біляньского, пароха в Острові, одержав був приходство в Кристинополи на основі отсеї грамоти:
Franciszek Salezyusz na Krystynopolu, Tartakowiе, Kitaygrodzie, Strusowie, Brahiłowie, Mochotowie, Tulczynie, Humaniu, z Złotego potoka Potocki, Wojewoda Generał ziem Kijowskich, Bełzki, Ropczycki, Hrubieszowski, Jabłunowski, Opaliński etc. starosta, Jaśnie Wielm. ks. Maxymilianowi Ryłłowi biskupowi Chełmskiemu i Bełzkiemu przy zaleceniu usług moich do wiadomości podaję, że wakuje ad praesens cerkiew Boża pod Tytułem Sw. Jerzego, wmieście moim dziedzicznym Krystynopolu а to post liberam resignationem ojca Jana Puszczałowskiego, przeszłego parocha tejże cerkwi, w której aby chwała Boza nie ustawała, ale tym bardziej incessanti cultu odprawiała się, rekomenduje JWPanu i prezentuje do tej ze cerkwi uczciwego Eliasza Bielańskiego, syna ojca Romana parocha Ost(r)owskiego, dobrze mi z skromności życia i przystojnych obyczajów, jako tez z nauki ad spirytualia ejusdem ritus przyzwoitej zaleconego. Tę prezentę dla lepszej wiary, wagi i mocy ręką własną podpisuje, i pieczęcią stwierdzam.
W Krystynopolu d. 11 maja 1759 r.
Fr. S. Potocki.
[Тота презента находить ся в ориґіналї в архівах при церкві в Бобятинї. На другій сторонї сеї презенти єсть така дописка: Gdy Bazylianie wprowadzone byli do Krystynopola, W. kolator Potocki parochowi wyzrzeczonemu z tą samą prezentą do dobr swoich Kopytowa przenieść się pozwolił i zarekomendował.]
Дня 20 липця того року відправляли в занятій церкві оо. Василіяне: Гераклит Костецкій, Никанор Сорочиньскій, Модест Трусевич і Корнило Срочиньскій в присутности воєводи С. Потоцкого і цїлого єго двору першу місію з великим торжеством.
_______
Die 19 novembris е. a. Illustr Exlmus Dnus Antonius Eugenius Archiepiscopus Effesinus Nuncius Apostolicus fecit Decretum Executoriale Decreti Romani pro fundatione Missionis O. S. B. M. in opido Kristinopol et admissione Nostrum ad Ecclesiam Parochialem Kristinopoliensem alias Beneplacitum. Apostolieum, et sigillatum manuque sua subscriptum in originali misit Dmo Fundatori, is vero Nostris hocce Decretum tradidit.
_______
Того року подарував Станіслав Садовскій, староста ропчицкій і маршалок двору C. Потоцкого, до церкви Василіяньскої образ Матери Божої з Исусом Христом, мальований на полотнї, разом з срібниси вотами, один локоть довгій а 3/4 ліктя широкій, взявши на сей образ реверс від о. Теодосія Грегоровича игумена монастиря кристинопільского. На випадок, коли-б Станіслав Садовскій хотїв сей чудотворний образ (до котрого почали люде горнути ся) відобрати з церкви, зробив Василіянин о. Игнатій Биньковскій вірну з того образа копію і єї на кілька днів виставлено замість ориґінального образу на престолї, а опісля знято сю копію і переховано в монастирскій скарбници.
[В книзї Dziejopis Monasteru Krystynopolskiego єсть записаних 14 чудів, що стали ся за молитвами до згаданого образа Матери Божої від 1767 до 1775 р. По 1775 р. нема уже записаних в книзї нїяких чудів.]
(Дальше буде.)
[Дѣло, 06.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1766.
Дня 27 марта того року став игуменом в Кристинополи о. Корнилій Срочиньскій. (Єго попередник о. Т. Грегорович переселив ся до Добромиля на сотрудника). Сей другій з черги при кристинопільскім монастири игумен, учений і трудолюбивий єромонах, уложив книгу Dziejopis Mortasteru Krystynopolskiego od R. P. 1766. і почав до неї вписувати всї важнїйші пригоди від основаня монастиря. [Згадана книга, оправлена в шкіру, числить 160 карт, списаних по польски і по латинї].
Дня 15 мая того року приїхав Максимиліян Рилло, епископ холмскій до Кристинополя на жаданє воєводи С. Потоцкого, котрий наставав на то, щоби инсталяція Bacиліян в Кристинополи відбула ся торжественно cum traditione clavium.
На торжество тої инсталяції зїхало ся богато світского духовеньства окрестности і монахів Василіян. Инсталяція відбула ся дня 17 мая в ось-якім порядку:
О 9-ій годинї рано дали знати вистрїли з гармат о торжестві в місточку. О 10-ій годинї зібрало ся світске і монаше духовеньство з епископом М. Риллом в костелї Бернарднинів, куди приїхав воєвода С. Потоцкій з своїм двором. Епископ, убраний pontificaliter, засїв на приготованім для него місци під балдахимом, а проповідник Бернардин виголосив польску проповідь, в котрій, висказавши цїль торжества, прославляв щедрість фундатора і прирікав для оо. Василіян любов і сусїдску приязнь. По проповіди двигнув ся похід в двох рядах з братствами і хоругвами з костела до церкви. На самім передї ступав Василіянин з процесіональним хрестом, а побіч него ишли два світскі душпастирї з свічками в руках. За ними поступали оо. Василіяне по правій, а Бернардини з провінціялом Яном Кволском по лівій сторонї. Дальше йшло світске духовеньство в церковних ризах, потім старшина Василіяньска, а то: оо. Василій Шадурскій игумен білостоцкій, Сильвестер Лащевскій игумен густиньскій, Іосафат Седлецкій провінціял і архимандрит овруцкій, Іоаким Спендовскій архимандрит канївскій, Іосафат Висоцкій архимандрит жовківскій, епископ Максимиліян Рилло з воєводою С. Потоцким і двором. Входячи в церков, заспівали всї "Буди имя Господне благословенно." Коли епископ усїв на призначенім місци в церкві, приступив до епископа о. Іосафат Седлецкій, провінціял Василіян, і висказав, що воєвода О. Потоцкій оснував в Констинополи монастир з місіонерами оо. Василіянами, Рим той монастир затверджує і світске приходство оо. Василіянам віддати позволяє. Се висказавши, провінціял пoпpoсив епископа, щоби при инсталяційнім торжестві дотичні акти були публично відчитані. Епиокоп, піднїсши ся з трону, виголосив до присутних по латинї довшу мову, а потім игумен кристинопільскій о. Kopнилій Срочиньскій відчитав акти дотаційні bеnеplacitum apostolicum на відданє церкви і приходства оо. Василіянам. По відчитаню автів віддав воєвода С. Потоцкій ключі від церкви епископови, а епископ, долучивши до тих ключів ще ключик від кивота, віддав провінціялови, а провінціял игуменови кристинопільскому. По сїй церемонії подякував о. Іоаким Мергулець, Василіянин і професор реторики в Білостоцї, воєводї С. Потоцкому за фундацію і переданє ключів, а опісля епископ М. Рилло відслужив литургію при асисті священиків і капелї паньскої. Підчас литургії проповідав Василіянин о. Сильвестер Лащевскій, по литургії ще другій Василіянин о. Венедикт Холевчиньскій, — і на тім инсталяція скінчила ся. В часї инсталяційного торжества стріляли від початку до кінця з гармат.
По торжестві церковнім приймав одну часть зібраних гостей воєвода С. Потоцкій в замку, другу часть Василіяне в своїм монастири.
Pік, 1767.
Дня 5 лютого того року пожертвував воєвода С. Потоцкій 500 золотих польских на закупно книжок для бібліотеки Василіян кристинопільских.
___
В послїдних днях червця того року упокоїв ся в Кристинополи Петро Жураківскій, дворянин греко-кат. обряду, остаючи в курації у надвірного лїкаря д-ра Августа Hirneys-a. Похоронено єгo на цвинтарі перед церквою монастирскою.
___
Того року прилучено два per se stantia monasteria в Волсвинї і в Городищу до монастиря кристинопільского.
Монастир в Волсвинї заложив Іоань Остророг 1629 р. Монастир же в Городищи заложили міщане з Белза около 1590 р., а за се мала право вибирати игумена для того монастиря. [В Волсвинї був ще другій — женьскій монастир, та не знати, коли єго знесено.]
Рік 1768.
Дня 3 цвітня того року повстав огонь в Кристинополи і спалило ся 26 домів. Небезпечність для міста була велика.
Die 5 aprilis mane hora 8 visi sunt duo soles ad orientem.
___
Дня 1 червця того року опалило ся в Кристинополи 56 домів а при тім був ушкоджений дах на церкві монастирскій.
___
Дня 12 червця того року надійшла до Кристинополя дуже сумна вість про різню Уманьску, при котрій і деякі Василіяне пострадали житє. Тоту різню описав о. Корнилій Срочиньскій, игумен кристинопільскій будучи під той час на місії в Умани, яко наочний свідок. [Гляди: Rzeź Humańska 1768 r. opisana przez X. Kornelego Sroczyńskiego superiora Krystynopolskiego. "Przegląd dziejów polskich" Poitieris 1839. T. III, стор. 36.]
Рік 1769.
Дня 15 мая того року польскі конфедерати під начальством Пулавских, ночуючи в Сільци-белскім, наложили контрибуцію на Кристинопіль, а скоро єї одержали, відойшли до Сокаля а з відтам до Грубішова.
___
Дня 28 мая того року о 10 годинї рано наткнулись Россіяне під Древичем на польских конфедератів в Кристинополи і почали ся бити. Конфедерати, будучи в меншости, утїкали до Сокаля та по-за Буг, а богато укрило ся в костелї Бернардинів, де их Россіяне винайшли і увязнили, а потім пустили на волю. В сїй борбі убито 123 людей з сторони конфедератів. Россіяне своїх убитих похоронили в ночи. Из убитих конфедератів похоронено одних на передмістю Кристинополя, других при дорозї ведучій до Острова, при лїсї, де й поставлено хрест, третих в Добрачинї і в Боратинї. В часї борби померла из перестраху старостина Тереса Вишневска і єї з знатними конфедератами похоронено у Бернардинів, без проводу і тихцем без звонів. По причинї, що на хорах в церкві Василіяньскій винайшли Россіяне укрившого ся раненого конфедерата, мав игумен монастиря великі неприятности від Россіян, при чім забрано єму єго власні і касові гроші.
___
Дня 20 липця того року видав Феліціян Филип Володкович архіепископ і митрополит кіївскій відозву з Миньска до клира, поручаючи клирови впливати на селян, аби они против польских панів не бунтували ся і не давались до бунтів накланяти.
___
Що року в день именин ктиторів Потоцких відправляли ся в церкві і в костелї в Кристинополи, в присутности численно зібраної окрестної шляхти і дворян, при стріляню з гармат, торжественні богослуженя, а потім клир і шляхта складали свої благожеланя після установленої церемонії в замку. Сего року доручив игумен о. К. Срочиньскій патронці в день єї именин свій благожелаючій стихь вь польскій мові уложений дуже зручно. Стих складає ся з 22 строчок, а не досить того, що початкові і кінцеві букви стрічок стиха укладають слова Anna Potocka (11 букв, отже кожда буква на дві стрічки), не досить того, що дві перші і дві послїдні строчки стиха укладають в симетричнім відступі слово Anna — ще в додатку і на-вхрест стиха уложені слова Anna Potocka. Штучність того писаного стиха може представити хиба фотоґрафічний знимок.
Рік 1770.
О. Николай Шадурскій, світскій пресвитер, вибраний ґенеральним візитатором, маніфестував ся яко неприязно настроєний для монахів Василіян.
___
В місяци цвітню того року виступив Буг из берегов так сильно, що о такім виливі не памятали найстарші люде. Як на веснї, тaк само в лїтї і в осени були великі виливи Буга, длятого рік той був дуже прикрий. Від 26 грудня 1770 до послїдного марта 1771 була знов остра зима, снїгу богато, тому через цїлий сей час їздили люде без перерви саньми.
___
В половинї липця 1770 року появила ся морова зараза в Жовкві, занесена туди з шкорами з України. На сю епідемічну заразу померли Василіяне в Жовкві: Панкратій Роговскій, Василій Рабец, С. Маковскій, Іона Борецкій і Тадей Борисевич. Лише два Василіяне, о. Іосафат Висоцкій з другим товаришем fugam salverunt vitam. B часї пануючої морової зарази поутїкали люде з Жовкви. Многі укривали ся близько ставу під Туринкою, де, викопавши глубокі рови, перебували і харч собі варили. [По тих роках лишились і доси слїди.]
___
В днї 8 а 17 серпня того року відправляли в Кристинополи Василіяне з Бернардинами спільні процесії з чудотворною иконою Матери Божої і з мощами св. Климентія мученика, щоби відвернути від місточка морову заразу. [Мощі св. Климентія, котрі і доси переховують ся в скляній домовинї в бічній каплици побіч великого престола в костелї Бернардинів кристинопільских, одержав воєвода С. Потоцкій від папи Иннокентія XIII, і спровадив их до Кристинополя з великим торжеством дня 8 червня 1723 р.]
___
Дня 25 серпня того року наказав Масимиліян Рилло, епископ холмскій і белскій тридневний піст і тридневні процесії по причинї морової зарази.
___
Дня 31 серпня того року оглядав воєвода С. Потоцкій з архитектом І. Сельнером місце, де би для Василіян можна мурувати церков з монастирем. З причини, що воєвода наставав, щоби перше мурувати церков а опісля монастир, просили Василіяне архитекта і другі двірскі особи, вставитись у воєводи за ними, щоби перше муровано монастир а потім церков.
___
Дня 1 жовтня того року появила ся морова зараза в Крехові (там померло 8 Василіян), в Моґерові і в Тартакові, послїдного жовтня в Сокали, а в серединї падолиста в Себечеві і в Вербіжи. На сю слабість померло: в Жовкві 1.979 христіян а 5.000 жидів, в Сокали 243 христіян а 114 жидів, в Тартакові 43 христіян, в Кременци 4000 христіян а 500 жидів.
___
Средства, якими ратувалися люде против морової зарази, були двоякі: фізичні і духові.
І. Средства фізичні:
1. В половинї серпня того року заведено у всїх містах, місточках і селах найострійші варти, котрі нїкого не впускали і не випускали без свідоцтва. В Кристинополи стояли на чотирох місцях варти зложені з христіян і жидів. Ті варти обїзджали в ночи двораки і контролювали перепустки. Такі варти стояли до весни а в Кристинополи аж до лїта 1771 року.
2. Христіяне ревідували доми жидівскі а жиди доми христіяньскі, чи всї після уложених списів були здорові, а коли хто занедужав, то зараз оглядали єго лікарі, чи не слабий він на морову заразу.
3. По містах а селах палено огнї, щоби дими чистили воздух.
4. По хатах каджено зілєм прозваним "не хороше" і ялівцем.
5. Люде натирались чесником а споживали чесник бо він має відтручуючу силу, коли, противно, цибуля посїдає силу притягаючу.
6. Люде носили при собі живе срібло.
7. На горяче зелїзо лито оцет і люде підкурювали ся ним. Сей оцет робив ся таким способом: До двох гарцїв сильного винного оцту додавано подушеного чеснику одну унцію, гвоздиків так само, і дягелю, дальше жменю ялівцю, рути, і соли. То все дистилювалось через кілька днїв на сонци а потому уживано за лїк. Тим оцтом натирано пульси на руках, уши, нос і задню часть голови. Де лютувала велика зараза, там брано кілька крапель сего оцту на язик. Хто був на морову заразу недужій а знов занедужав, тому треба було випити одну або півтора ложки сего оцту, а кола би показала ся диминиця, то мачано хустку в тім оцтї і прикладано.
II. Духовні ж средства були:
1. Процесії, сполучені з молитвами, сповідью і суплікаціями, відбували ся по містах і селах.
2. На дверех в хатах прилїплювано і при собі ношено хрестики уложені з букв св. Захарієм епископом єрусалимским, бо таких хрестиків уживали і отци Тридентійского собора, коли появилась морова зараза 1546 року.
В часї морової зарази перестала всяка торговля в краю. Де лиш показала ся зараза, виганяно з того місця людей і они блукались по лїсах та полях. Хоч прогнаним доставлювано по можности харч, то така богато их умерло з голоду. Трупи померших лежали по полях без похорону, звіри і птицї розтягали их тїла і розносили заразу дальше. До змаганя зарази причинялась не мало і велика спекота, яка тягла ся через цїле лїто аж до падолиста. Морова зараза вигасла в день празника св. Василія Великого с. є. на Новий Рік, коли настали морози. Тії, що лишились при житю, повертали до родинних місць і оплакували смерть своїх рідняків і знакомих.
___
Дня 26 грудня того року звінчав ся тайно в нестанецкій церкві, без відомости і позволеня родичів Щастний Потоцкій, син воєводи Салезія і Анни Потоцких, з Христиною Коморовскою з Сушна. То однак відкрило ся.
(Дальше буде.)
[Дѣло, 07.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1771.
Дня 8 сїчня того року відбуло ся вінчанє в костелї Бернардинів в Кристинополи князя Ксаверія Любомирского з Антониною, дочкою воєводи Салезія і Анни Потоцких з великою парадою. Від замку до костела була дорога вистелена червоним дорогим сукном.
___
Дня 10 лютого відбуло ся вінчанє в костелї кристинопільскім Михайла Мнішка з Пелагією, дочкою Салезія і Анни Потоцких. Підчас сего весїля мешкав в монастири Василіян староста Свіжевскій з родиною.
___
Дня 13 лютого напали незнані люде на двір в Новім селї коло Куликова, викрали Христину Коморовску і не знати, куди єї увели.
___
Дня 19 марта упокоїв ся о. Ираклій Лисовскій, бувшій прото-архимандрит Василіяньскій а опісля епископ Смоленьскій (1763—1771).
___
Дня 8 цвітня упокоїв ся в Почаєві о. Игнатій Білиньскій, прото-архимандрит Василіяньскій, проживши 67 лїт.
___
Дня 12 цвітня відїхав з Кристинополя Щастний Потоцкій, син воєводи, з своїм учителем о. Вольфом, Піаром, шурином Брілем, д-ром Макперланом, лїкарем Бістецким і службою на довшій час за границю з наказу вітця, щоби зірвав всякі зносини з родиною Коморовских из Сушна.
___
Дня 4 мая відправили Василіяне процесію до Буга і посвятили воду, бо від чотирох недїль була велика посуха. По сїй процесії почав слїдуючого дня падати дощ без громової тучі.
___
Дня 27 мая пожертвував до церкви оо. Василіян Франц Злотницкій мальований на полотнї образ Исуса Христа на хрестї з срібними на образї оздобами. Образ сей набув Злотницкій у Доминикан в Великих-Очах в заміну за книжки. Перед сим образом, коли лише церков була отворена, палила ся лямпа після бажаня Франца Злотницкого і єго жени Єви.
___
Дня 14 червця міряв Иван Сельнер місце, де має станути мурована церков з монастирем. Василіяне просили Сельнера, щоби им при помірі побільшив місце аж до каменицї Бензи. (Бенза був надворним лїкарем в Кристинополи і посїдав власний мурований дім.)
___
Від 20 до 25 червня бував що дня в монастири Петро Потоцкій, воєвода познаньскій, і учив ся від Василіян старо словеньского язика.
___
Дня 10 липня взяло триста кінних конфедератів польских, під командою Шіца, в неволю на передмістю кристинопількім россійского ґенерала князя Мешоровского.
Того самого дня переходило около 3.000 Россіян через Кристинопіль, слїдачи за конфедератами.
___
Дня 6 серпня записав о. Іосафат Висоцкій, першій архимандрит жовківскій, на монастир кристинопільскій 20.000 зол.
___
В послїдних днях серпня надійшла до Кристинополя сумна вість, що морова зараза появила ся на ново на Українї в Тульчинї і в других місцях, та що і в Kiєві ще не вигасла. Тота вість кинула великій пострах межи людей.
___
Того року був великій неурожай в краю. Жито доставлювано з Чех. За корець жита плачено 27 зол. і ще трудно було єго дістати.
___
При кінци місяця грудня того року являли ся межи людьми напрасні випадки смерти при горячках і сильній блювотї.
Рік 1772.
Дня 4 сїчня запедужала Анна Потоцка, жена воєводи Салезія Потоцкого в Сокали. В днї 5 і 6 сїчня єї недуга погіршилась, а дня 7 сїчня о 7½ години вечером упокоїла ся в замку в Сокали. Дня 9 сїчня бальсамовано єї мертве тїло, при котрім від дня смерти сторожили Василіяне з Кристинополя і відправляли литургію з парастасами. [Величавий похорон єї мощей відбув ся 16—20 сїчня в Кристинополи, а серця єї 18 серпня в костелї Бернардинів в Сокали.]
___
Дня 12 січня рускій парох з Боратина повертав з монастиря кристинопільского домів, а випавши коло Маджарок з воза, забив ся на смерть.
___
Дня 10 марта упокоїв ся о. Франц Прушиньскій, суперіор Єзуїтів з Лящова, проживаючій в кристинопільским замку. Єго мертве тїло відвезено до Лящова.
___
Дня 23 марта народила ся княгини Антонинї Любомирскій, дочцї Салезія і Анни Потоцких, дочка. Охрестив єї о. Мартин, Тринитар, именем Людовика-Єлисавета-Катерина. До хресту тримали новонароджену шпитальний дїд з бабою.
___
Дня 17 цвітня переїздив через Кристинопіль до Риму о. Иротей Корчиньскій, Василіянин і ректор львівскій, именований генеральним прокуратором. Василіяне з Кристинополя дали єму 2 дукати, щоби постарав ся в Римі о відпуст для заснованого братства св. Онуфрія.
___
Дня 24 мая приїхали до Кристинополя: о. Порфирій Важиньскій, генерал Василіян, з о. Онуфрієм Братковским, провинціялом, на люстрацію монастиря. Воєвода С. Потоцкій приймав обох дуже ласкаво в замку, бо казав поотворювати всї двері в комнатах, зняти покритя з канап, крісел і люстер, а се дїяло ся лише при великих ґалях в замку. Слїдуючого дня відслужив о. П. Важиньскій литургію в монастирскій церкві в присутности воєводи з єго численним двором, потім відїхали оба до Володимира.
___
Дня 26 мая приїхав Максимиліян Рилло, епископ холмскій і белскій, до Кристинополя на дієцезальний собор, якій що року ту відбував ся. Собор продовжав ся через два днї, третього дня відїхав епископ до Холму. На тім соборі укарано з наказу епископа "дисципліною" при три-разовім відмовлюваню "Помилуй мя Боже" о. Стефана Орралевского, пароха з Сокаля, і ще другого пароха з Стоянова.
___
Дня 22 червня упокоїв ся о 2 годинї з полудня по пяти-місячній недузї Франц Злотницкій, подчашій і новгородскій покровитель монастиря кристинопільского, в Тудорковичах. Перед смертью переказав покійний в притомности о. Свіжовского, ректора Піярів з Варяжа, всї щепи з двірского тудорковицкого огорода для монастиря оо. Василіян.
Похорон покійного відбув ся 24 червня з Тудоркович до Сокаля; похоронено єго в криптах Бернардиньского костела. При похоронї виголосили пращальні слова: о. Корнилій Срочиньскій, игумен Василіян кристинопільских, перед двором тудорковицким; о. Хойнацкій, Піяр, при церкві в Тудорковичах; В. Вильчиньскій, лат. парох з Крилова, перед Бернардиньским костелом в Сокали, а ґвардіян сокальскій над могилою.
___
Дня 3 липня вмуровано в стїну за великим престолом в монастири Василіяньскім в скляннім сосудї на парґаментї уложене письмо, де списано: хто, коли і для кого сей монастир вимурував.
___
Дня 19 липня в недїлю, виїхав на завсїгди з Кристинополя за границю, місцевий дуже спосібний лїкар д-р Августин Hyrneys. Сей лїкар перебував ту через 15 лїт, був загально люблений і поважаний.
___
Дня 1 серпня прийшло до Кристинополя 300 австрійских жовнїрів кінних.
Як в Кристинополи так і по других місцевостях поприлїплювано на церквах і костелах друковані урядові письма, в котрих оголошено, що цїсар австрійскій займає під свою власть Галичину, тому всї дальші интрати мають належати до австрійского правительства.
___
Дня 14 вересня відобрали Австрійцї все оружіє від надворної служби воєводи С. Потоцкого. Се дїяло ся і по других дворах можних польских панів. Австрійцї боялись уоруженої по дворах служби.
___
В місяци вересни була велика спекота, а після неї тучі з лискавицями і частими громами.
___
Дня 16 вересня австрійске войско покинуло Кристинопіль і відійшло до Олексинця, зробивши собі перед відходом маґазин на склад вівса в монастири Бернардинів.
(Дальше буде.)
[Дѣло, 19.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1772.
Дня 22 жовтня помер воєвода Салезій Потоцкій, основатель мурованої церкви з монастирем оо. Василіян в Кристинополи і их великій покровитель, проживши 72 лїт.
Воєвода упадав що-раз більше на силах по смерти своєї жени Анни; до того не мало причинив ся і неприємний для него процес про смерть утопленої Христини з роду Коморовских.
Мешкаючи в замку в місточку Тартакові почав воєвода дня 9 жовтая омлївати. Дня 15 жовтня приїхав воєвода о 4 годинї з полудня з цїлим своїм двором з Тартакова до Кристинополя, і лягши по приїздї в постіль, більше из неї не подвигнув ся. Дня 16 жовтня прикликав воєвода о. Корн. Срочиньского, игумена Василіян, і доручив єму 108.000 зол. на будову монастиря і церкви. Дня 17 жовтня надійшла до замку вість, що Пелагія Мнішкова, дочка воєводи С. Потоцкого, померла в Вишнівцї, але о тім недужний воєвода не дізнав ся. В днях 18—19 жовтня погіршила ся недуга воєводи. Дня 20 жовтня сповідав ся він і приняв послїдне помазанє. Дня 21 жовтня приїхала з Варшави дочка воєводи Марія Брильова з австрійским лїкарем і сей пустив недужному кров. Дня 22 жовтня в четвер рано воєвода сповідав ся знов і заявив, що "нинї треба буде менї вибирати ся до вічности" — і оно так сталось, бо того ж дня о год. 11¾ в полудне заснув на віки.
Скоро лиш воєвода помер, виїхав Доминик Каменецкій, маршалок двора, з Кристинополя за границю, щоби Щастного Потоцкого, єдиного сина пок. воєвода, увідомити о смерти вітця.
Від дня смерти воєводи аж до дня єго похорону відправляли ся в церкві, в костелі і в замковій каплици заупокійні литургії. Дня 23 жовтня бальсамовано мертве тїло воєводи. При обдукції тіла знайдено, що мозок покійного був здоровий, утроба і селезінка були зґанґреновані, серце зниділе а в жилах жовта кров. При тїлї мерця сторожили на переміну оо. Василіяне з Бернардинами по днях і ночах, співаючи псалтир і читаючи молитви. Дня 24 жовтня принесено перед сходом сонця до монастиря Василіян мозок і утробу воєводи і похоронено при панахидї провізорично в деревяній каплици, бо церков під той час не була ще вимурована. Того-ж дня перенесено мертве тїло з малої комнати до найбільшої салї в замку і уставлено на одвітнім катафальку.
Приїхав до Кристинополя Михаїл Мнішок, зять воєводи, по похоронї своєї жени Пелагії.
Дня 31 жовтня доручив Мартин Липскій, екзекутор тестаменту, 200 зол. оо. Василіянам на заупокійні богослуженя.
___
Дня 15 листопада делеґував епископ Максимиліян Рилло о. Корн. Срочиньского игумена кристинопільского до Сокаля, щоби вінчав в св. Николаївскій церкві новоженцїв по причинї сварнї тамошного пароха з міщанами.
___
Дня 10 листопада розіслано з кристинопільского замку запросини до apхieпиcкопів, епископів, світского і монашого клира на похорон воєводи. По монастирях Василіяньских розіслав запросини игумен о. Корн. Срочиньскій. На кілька днїв перед похороном воєводи поставлено з дощок мости від замку аж до костела Бернардинів.
Дня 27 листопада приїхали до Кристинополя на похорон воєводи: ґраф Вацлав Сїраковскій, лат. архіепископ львівскій; Стефан Августинович, архіепископ вірменьскій; Онуфрій Шумляньскій, рускій епископ перемискій; Лев Шептицкій, рускій епископ львівскій; Фелікс Турскій, епископ луцкій; Самуїл Гловиньскій, лат. суфраган львівскій; Станіслав Виковскій, лат. суфраган перемискій; дальше ордерових крилошан 30; Бернардинів 90; Домініканів 70; из всїх прочих чинів по 15, 17, 30, 50 монахів з провинціялами; Василіян 128 — і богато ще світского сельского клиру обох обрядів.
Дня 30 листопада зібрав ся приспівшій на похорони клир о 3 годинї з полудня в замку і під проводом лат. архіепископа В. Сіраковского перенесено домовину з замку до костела Бернардинів. В часї сего похоронного походу були чотири проповіди: єзуїтска на бальконї замку; піярска, при брамі замковій; василіяньска, перед церквою і бернардиньска в костелї. Домовину, котру окружали Василіяне, несли на раменах урядники воєводства белского і дворяне. Деревяна домовина була червоним оксамитом з мощиро золотими ґальонами і френзлями покрита і грубими срібними цвяхами оббита, а в нїй містила ся ще друга домовина з тїлом воєводи в дорогій одежи. Коли похід увійшов в костел, поставлено домовину на чотирох великих, деревяних позолочених орлах, котрі стояли на чотириступеннім катафальку, покритім дорогим оксамитом, і тримали герби. [Катафальк з львами і з орлами, котрий справив воєвода Потоцкій ще на похорон своєї жени Анни і сам на нїм спочивав, єсть і доси пpи костелї Бернардиньскім перехований в добрім станї, а окрестна шляхта визичає єго при похоронних обрядах в своїх родах.]
Дня 1 грудня відбув ся похорон воєводи Салезія Потоцкого при такій самій церемонії і порядку, як похорон єго жени. Сего дня служили литургії всї прибувші на похорон епископи. По послїдній литургії, явку відслужив В. Сіраковскій, лат. архіепископ львівскій, і по пращальній проповіди о. Іоана Підгородиньского, архидіякона луцкого, пароха острівского, знято домовину з катафалька, занесено єї при похоронних співах в підземну під костелом крипту і вложено побіч домовини пок. воєводини Анни. В часї похорону роздано між присутних латиньскій стих Carmen lugubre уложений о. Львом Паншиньским, Василіянином в професором фільософії. [Воєвода Салезій Потоцкій був середного росту, товстий, з жовтим округлим лицем, на котрім відбивала ся гордість, а рідко коли можна було на нїм бачити усміх. Воєвода любив короткі на свої питаня відповіди, бо в противнім случаю морщив брови, а коли тупнув ногою, то той, що єго до сего примусив, сли не на все, то на довгій час стратив у него ласку. Портрети Салезія Потоцкого і єго жени Анни переховують ся в церкві і в костелї в Кристинополи.]
Як при похоронї Анни Потоцкої, так само і при похоронї Салезія Потоцкого містив ся численно приспівшій до Кристинополя клир по приватних христіяньских і жидівских домах. І кухня так само містилась серед ринку. В часї похорону розійшло ся межи Василіянами трунку, якій побрано з маґазину: вина француского 1 бочка; вина угорского 1 бочка; меду 6 бочок; пива 16 бочок; горівки 23 гарцїв; до того оселедців 1 бочка. З маґазину побирано ще хлїб, оливу, оцет, мясо, ярину і т. д. і 24 фір дерева. Як Василіяне, так само і другі монахи з світским клиром побирали з маґазину страву і трунки. [Кілько побрано всего, в лїтописи не записано.]
Дня 2 і 3 грудня відправляли ся в церкві і в костелї заупокійні литурґії, а дня 4 грудня псчав клир розїзджати ся з Кристинополя домів.
___
Дня 4 грудня приїхав из заграницї до Кристинополя о. Вольф, Піяр, бувшій учитель Щастного Потоцкого, і заявив, що Щастний, котрого лишив у Відни, невдовзї поверне до свого родинного місточка. І дїйстно, Щастний приїхав до Кристинополя 17 грудня того року.
___
Дня 10 грудня просив игумен О. Корн-Срочиньскій Мартина Липского, екзекутора тестаменту, щоби подарував до церкви Василіяньскої оксамитне сукно, яке покривало катафальк а давнїйше покривало оно при танцях в замку поміст замкової салї. На се відповів Мартин Липскій: "Уже на тім сукнї не буде ся в замку танцювати", — і віддав єго за призволенєм родини Потоцких для ужитку церкви.
___
Дня 22 грудня відвезено серце воєводи С. Потоцкого до монастиря Бернардинів сокальских.
Рік 1773.
Дня 1 сїчня приїхав до Кристинополя Максимиліян Рилло, епископ холмскій, був на литургії в день Навечерія Рождества Христового в монастирскій церкві, але занедужавши, лежав через півтретя тиждня слабий в замку. В часї недуги відвідували єго Василіяне по кілька разів денно і услугували єму.
___
Дня 4 лютого виїхав Щастний Потоцкій з своїм двором з Кристинополя до Сокаля на похорон вітця свого. Сей похорон відбув ся в костелї Бернардинів сокальских. Посеред костела устроєно високій катафальк, на якім тримали два ґенії серце в срібнім сосудї. На сей обряд приспіло: Домініканів 12, Тринітарів 18, Василіян 10 з провінціялом Онуфрієм Братковским і секретарем Анастасієм Петровским. Заупокійну литургію служив епископ Макс. Рилло в присутности монашого і окрестного світского клиру. Підчас литургії виголосив одну проповідь місцевий Бернардин а другу, по литургії, Піяр з Варяжа. По укінченім богослуженю знято серце из катафалька і похоронено єго під ґрадусом перед престолом чудотворної икони Матери Божої побіч серця жени воєводи. Обід був в рефектари у Бернардинів і в одній гостинници в містї на рахунок кристинопільского двора. За труди при похоронї серця воєводи ремунеровано: провінціялів по 10 дукатів, секретарів а проконсульторів по 13 дукати, для всїх оо. Василіян дано 12 дукатів. При тім сумнім обрядї роздавано між присутних польскій стих, якій ad hoc уложив о. Лев Павшиньскій, професор Василіянин.
___
Дня 21 марта упокоїв ся в Кристинополи о. Франц Шміть, ґвардіян місцевих Бернардинів, по тримісячній тяжкій недузї. Шміт був великим другом Василіян і загально поважаний. В похоронї брали участь Василіяне і відправляли в костелї заупокійні литургії.
___
Дня 8 мая уложив игумен о. К. Срочиньскій слїдуючій польскій стих, і доручив єго Щастному Потоцкому в день єго именин:
STAń ojczyzny PatroNIe! a syna w niej wySłAW,
STAraj się byswe SkroNIe, Twój Klient StaniSłAW,
POlskę wieńczył Koroną TO poCzet szeroKI
POtockich zasług rodzi TO zyCia cne kroKI.
Ceгo дня, яко в день именин, виїхав Щастний Потоцкій з цїлим своїм численним двором з Кристинополя до Острова на богослуженє, де в єго притомности вінчало ся 12 пар новоженців. По вінчаню дістала кожда пара в дарунку на памятку від Щастного: пару волів, червоні жупани, зелені контуші, шапки, чоботи, а невісти черевики, спідницї, корсети, чипцї і т. д., і по 100 зол. в грошах.
З Острова відїхали всї до Гайчина під Новий-двір, де був фестин, на котрий зібрало ся прошених і непрошених до 8000 гостей. Ту були з дерева містерно повиставлювані салї, альтани, возівнї, кухня, і т. д. — все покрите стриженою сосниною.
Хотяй кожда пара новоженцїв мала свою власну орхестру, то при обідї пригравала численна орхестра замкова. На сїм фестинї спожито чотири воли, кільканацять баранів, випито 6 бочок меду, куфу горілки і 12 бочок пива. Був в земли вкопаний гладкій 7-сяжневий високій стовп, а з єго вершка звисали: жовті чоботи, пояс, пара одежі, шапка, бутелька вина і 100 зол. Тягнено льоси, хто має лїзти на стовп. Льос упав на паробка з Острова і сей діставши ся на вершок стовпа, забрав усе, що там висїло, на свою власність. Бігали ще в ліску дівчата в завязаних міхах по шию до низького стовпа, на котрім були попривязувані різні річи, і ті річи відкусували дївчата зубами. Стояло ще в лїску корито привязане до двох стовпів, наповнене водою, а навколо корита були хустки. Хто добіг до корита і відвязував хустку, тому на голову виливала ся вода — і се всїх увеселяло. По танцях видав Щастний Потоцкій повними жменями гроші між зібраних; ті, штовхаючись, збирали гроші з землї.
Так справляв Щастний Потоцкій свої перші именини. Тілько-ж веселі ті именини закінчили ся невесело, бо оден селянин з Нового-двора, упивши ся над міру, упав не живий на землю, поражений апоплектичним ударом, а всї розійшли ся домів.
___
Дня 18, 19 і 20 мая дїлили ся дочки Салезія Потоцкого ґардеробою, яка лишила ся по их матери Аннї. Деяку одежу подаровано Василіянам на церковні фелони, а Марія Брильова подарувала до монастирскої церкви мощі св. Онуфрія в дорогій оправі.
(Дальше буде.)
[Дѣло, 20.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1773.
Дня 25 мая приїхав до Кристинополя епископ холмскій Макс. Рилло на дієцезальну конґреґацію.
___
Дня 28 мая упав Стефан Лебрен, у читель танцїв в замку, припадково з коня, і убив ся на смерть.
___
Дня 3 червця повішено в Кристинополи жида, котрий обікрав був тартаківску церков. Перед смертію старали ся оо. Василіяне навернути засудженого жида на віру христіяньску, але надаремно.
___
Дня 19 червця була нечувана в Кристинополи буря. Тота сама буря позавалювала в Холмі доми і побила людей, а з епископскої палати здерла цїлий дах.
Того-ж дня спалили ся міста Томашів і Замость.
___
Дня 20 червця одягнено малого хлопця Василія, сина місцевого міщанина Илії Говорского, на бажанє родичів в рясу василіяньску.
___
Дня 23 червця заведено при монастирскій церкві братство св. Онуфрія. В часї того торжества держав відправу епископ Рилло при асистї Василіян і окрестного духовеньства, візваного епископом на се торжество.
___
Дня 28 червця взивали Піяри з Варяжа Василіян на фільософічну диспуту до Варяжа, але Василіяне там не явили ся.
___
В липцю панувала епідемічно дезинтерія і богато людей умирало. Лїкарі заказали людям їсти біб, бо добачили, що в бобі зараза, а то длятого, що стручки на бобі ростуть в другі лїта все до гори, а сего року росли они в долину.
___
Дня 17 липця прийшло австрійске войско до Кристинополя і розложилось по кватирах в місточку.
___
Дня 8 вересня відбувала ся торжественна коронація чудотворної икони Матери Божої в Почаєві. На се торжество їздили з Кристинополя до Почаєва Василіяне: игумен Корнилій Срочиньскій, Граціян Парницкій і Мартиніян Драчикевич і повезли з собою 50 дукатів яко наложену на монастир контрибуцію. Окрім численно зібраної польскої шляхти і сельского народу, були на сїй коронації: Сильвестер Любинецкій, Макс. Рилло, Порфирій Важиньскій, Онуфрій Братковскій, над 200 монахів-Василіян і богато світского клиру обох обрядів. В часї торжества пригравали три орхестри, не хибло і тріюмфальних брам та штучних огнїв.
___
Дня 26 грудня оголосив прилюдно комісар циркулярний в Кристинополи, що в недїлї і свята заказують ся ярмарка та торги, і мають лише в будних днях відбувати ся в місточку.
___
Дня 29 грудня складали в циркулах присягу на вірність австрійскому пануючому домови: парохи сельскі обох обрядів, шляхта, бурмістри міст і місточок, сельскі войти з двома присяжними, игумени монастирів і з кождого кагалу по трех жидів. У Львова же складали присягу архіепископи, епископи, крилошане, провінціяли монаших чинов і шляхта через своїх депутатів — перед ґрафом Перґеном, ґубернатором галицким.
___
В осени того року посаджено на фільварку в Новім-дворі і в монастирскім огородї богато щеп, які вдова панї Злотницка з Тудоркович прислала до монастиря. [Сі щепи, як уже звістно, записав був єї небіщик муж для монастиря Василіяньского.]
Рік 1774.
Дня 17 сїчня, по освященію води на Бузї в день Іорданьского празника, окроплено по звичаю як що року всї комнати з замку і знатнїйші доми в місточку.
___
Дня 27 сїчня ночував в замку кристинопільскім ґраф Перґен, ґубернатор львівскій, покликаний австрійским цїсарем до Відня. На єго місце именовано провізорично ґубернатором ґрафа Гадіка, команданта войскового.
___
При кінци місяця сїчня слабували люде на горячку, а між худобою кинулась зараза, на яку богато худоби вигинуло в окрестности Кристинополя.
___
Дня 31 марта, в Великодний четвер, роздавано для бідних в замку, як се що року бувало, милостиню. Сего року явило ся в замку по милостиню до 500 бідних людей, і не відмовлено им помочи.
___
В половинї цвітня був епископ холмскій Максиміліян Рилло на канонічній візитї на Українї. В містї Бердичеві арештували єго Россіяне і аж в липцю випустили єго на волю.
___
Дня 1 мая спровадили ся Василіяне до чотирох вимурованих в монастири комнат. Від основаня монастиря кристинопільского мешкало шість Василіян в пятьох деревяних малих комнатах, а коли пізнійше, за-для ставляних мурів, дві комнати розвалено, тулило ся сїм Василіян в трех комнатах.
___
Дня 16 червня прийшла до Кристинополя залога австрійских гузарів.
___
В місяци червни знайдено в Кристинополи на однім стеблї шість, а в Завишни дванацять високих колосів жита.
___
Сего лїта панували в тутешній окрестности дуже часті огнї пo причинї частих громів. На Поділю побив град велику череду овець і убив двох пастухів у поли.
___
З кінцем червця перенесли Василіяне служебні престоли з деревяної каплицї до вимурованої закристії і скарбницї — і від сего дня відправляли они тут богослуженя, поки не скінчило ся мурованє церкви.
___
Дня 1 грудня вінчав ся Щастний Потоцкій другій раз, по смерти Христини Коморовскої, з Іосифою Мнішківною в підкарпатскім місточку Дукли.
Дня 19 грудня приїхав Щастний з женою з Дуклї до Кристинополя.
Рік 1775.
В початку місяця сїчня були через пять днїв такі нечувані морози, що з холоду гинули худоба і люде. В лютім же були такі великі води, що залили цїлу окрестність Кристинополя і позривали всї мости.
___
Дня 9 лютого покасовано надворним декретом всї давні мідяні гроші, а гроші золоті і срібні знижено значно в цїнї.
___
Дня 14 марта відїхав Щастний Потоцкій з женою до Дуклї, а з-відтам удав ся до Варшави. Перед відїздом зменшив він свій численний двір і випустив свої добра в аренду.
___
Дня 15 марта упокоїла ся Евдокія, жена Симеона Саноцкого, камердинера двору. Тїло покійної спроваджено до церкви, де переночувало, а другого дня по заупокійній литургії похоронено в хорі монастерскім при стїнї від полудня.
___
Дня 18 марта відбували в монастири кристинопільскім осьмодневні реколекції під проводом Василіянина душпастирі з Жужеля, Ванева, Острова і Глухова, наложені на них по візитї епископскій.
___
Дня 7 цвітня відїхала з Кристинополя до Варшави Марія Брильова, котра ту з цїлим своїм двором від часу смерти вітця, воєводи Салезія Потоцкого, в замку мешкала.
___
Дня 3 мая похоронено в криптах костела Бернардиньского, любленого лїкаря д-ра Macparlana при участи місцевого клиру обох обрядів.
___
Дня 28 червця спалив грім в Мостах великих латиньскій костел з звінницею. Пануючі громи в сїм місяци попалили по селах много хат.
___
Дня 23 серпня вимуровано в монастири скрите місце. "Де се скрите місце і якій приступ до него — о сїм знають лише: теперішний игумен і мулярі: Дмитер Робачиньскій, Роман Волгановскій, Іосиф Петришин, Теодор Олїйників, Михаїл Возняковскій, Павло Кузмір і Илія Гаварскій столяр. Се місце ту неописує ся близше, бо о нїм знати повинен лише настоятель монастиря і він свого наслїдника секретно має повідомити."
___
Дня 7 вересня зібрали ся в Варшаві епископи обох обрядів з прото-архимандритами і ухвалили, щоби світске і монаше духовеньство складало що-річно для польского короля по 700.000 зол.
___
Від д. 17 падолиста настали такі великі морози, яких не памятали найстарші люде і ті морози тревали аж до лютого слїдуючого року. В часї тих морозів гинули від зимна люде, худоба і птицї.
(Дальше буде.)
[Дѣло, 21.03.1890]
Рік 1776.
Дня 5 лютого зменшили ся морози, які від падолиста 1775 р. тревали, і на світї стало лекше.
___
Дня 22 лютого повстав огонь о 8 годинї вечером близько монастиря Василіян і спалили ся три хати. Для монастиря і цїлого місточка була велика небезпечність по причинї сильного вітру.
___
Дня 27 лютого охрещено секретно в Острові на лат. обряд молодого хлопця Турка, котрого княгиня Ксавера Любомирска привезла з собою до Кристинополя і Василіянам віддала для поученя єго в вірі христіяньскій. Сего хлопця реквірував турецкій баша, але єго не видано.
___
Дня 13 марта заложено при монастири огород. Саджено овочеві дерева, липи, вишнї, аґрест, порічки і т. д. На монастирскім фільварку в Новім-городї, де давнїйше стояло приходство, виставлено новий дім з коморою і мурованою пивницею. На місци старого розібраного дому заложено садок з овочевими деревами. На тім фільварку мали Василіяне сего року три пари волів, шість пар коней і три корови.
___
В місяци цвітню показало ся, що по причинї довгої і острої зими повимерзало дуже богато деревини по садах, а декуди і цїлі сади вигинули.
___
Дня 19 цвітня, по мисли цїсарского розпорядженя, відбувала ся в Кристинополи і окрестности конскрипція людей і домових звірят. Конскрипцією займали ся австрійскі офіцири.
___
Від 25 до 28 мая вели ся переговори межи Щастним Потоцким і єго сестрами о віна і спадок по воєводї Салезію і Аннї Потоцких. Щастний, погодившись з сестрами, виїхав з ними з Кристинополя до Белза, де угоду дня 25 мая підписано і втягнено в городскі акти. Маєток Салезія і Анни Потоцких отаксував Маріян Вичалковскій, адвокат і повномічник пок. воєводи, на 20 міліонів зол. [Воєвода Салезій і Анна Потоцкі мали пятеро дїтей: сина Щастного і чотири дочки, котрі вийшли: Марія за Бриля, Людвіка за Казимира Ржевуского, Антонина за Ксаверія Любомирского і Пелагія за Михаїла Мнішка.]
___
Дня 1 червця почали ся по церквах і костелах відправляти ювилейні богослуженя.
Того ж дня видало ц. к. намістництво львівске розпорядженє, щоби по всїх приходствах провадили ся метрики роджених, вінчаних і усопших, розіславши заразом друковані формулярі, як метрикальні книги провадитись мають.
___
В серпни відбула ся в Уневі капітула Василіяньска, на котрій вибрано: Іосифа Маргулеса провінціялом, Атанасія Петровского прото-консультором, Амаликата Крижановского, Єронима Калетиньского і Анатола Водиньского консульторами, Корнилія Срочиньского секретарем провінції. По сїй причинї переселив ся о. Корнилій Срочиньскій, игумен кристинопільскій, положившій великі заслуги для добра монастиря кристинопільского, из Кристинополя дня 24 вересня до Задарова, а єгo місце заняв о. Ампликат Крижановскій з Добромиля, яко третій з черги игумен кристинопільскій. [О. А. Крижановскій продовжав в книзї Dziejopis Monasteru Krystynopolskiego записки аж до своєї смерти.]
___
Дня 29 вересня приодїто трилїтного хлопця Феліціяна сина Осецких в рясу Василіяньску на желанє родичів.
___
Дня 28 червня прилучено Клюсів яко філіяльну церков до монастиря кристинопільского. Послї прилученя стали Василіяне уживати еренціональних грунтів в Клюсові, які до місцевих приходників приналежали. [Отся вістка взята з метрик Клюсова.]
(Дальше буде.)
[Дѣло, 24.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1777.
Дня 22 лютого зробило собі австрійске войско в монастири Василіяньскім маґазин збіжа, без попередного повідомленя игумена. На внесений игуменом до правительства рекурс, забрало войско свій магазин з монастиря Василіяньского і перенесло єго до монастиря Бернардинів.
___
Дня 19 мая прийшов Каєтан Деманек, ґвардіян Бернардинів, до о. А. Крижановского, игумена Василіяньского, і візвав (не просив) єго, щоби визначив Василіян до асисти при процесії Бернардиньскій. Коли игумен запитав єго, чи на случай процесії Василіяньскої услужать знов Бернардини Василіянам, відновів на се ґвардіян, що "нї, бо не було такого звичаю". — "Не для звичаю або повинности — відозвав ся игумен — але з чемности пошлю вам Василіян до асисти" і післав. По сконченій асистї Бернардини не тілько не угостили Василіян, но навіть не сказали им за труди их "спаси-Біг". На обід запросили Бернардини лише игумена, котрому ґвардіян так докоряв, що игумен встав від стола і, не попращавши ся, лишив комнату. Довідавши ся, що зайшло, просили Василіяне игумена, щоби "се иго ex nullo dato et accepto раз из них звержено", аби не услугували понижаючим их Бернардинам.
___
Дня 8 червня перенесено икону Пр. Дїви Марії з замку Тартаківского до міского костела. На запрошенє о. Сушицкого, лат. пароха і крилошанина тартаківского, проповідав при сїм торжестві о Мартиніян Драчакевич, місіонар Василіянин з Кристинополя.
___
Дня 22 червня в день св. Онуфрія служив литургію в монастирскій церкви о. Теодор Витосовскій, декан і парох белскій, а проповідь голосив Бернардин з Сокаля. По литургії приймала панї Макпарлянова, вдова по лїкарю, священиків в своїм домі, а монастир Василіяньскій причинив ся до приєму вином.
___
Дня 14 серпня по усуненю жидівских броварів, що стояли близько монастиря, плянтовано се місце на побільшенє монастирского огорода. Також усипано вал від муру цвинтаря по монастирску кухню і украшено вал корчами і цвітами. На цвинтари при монастирскій церкві саджено в осени сего року сливки, морелї, яблока, а за цвинтарем по під муром волоскі оріхи.
Рік 1778.
Сего року відправляв ся величавий карнавал в замку кристинопільскім під проводом Мнішка, каштеляна краківского, а тестя Щастного Потоцкого. На сей карнавал зїхало ся дуже много польских маґнатів, був і ґубернатор из Львова. По причинї, що всї комнати в обширнім замку були заняті, містило ся много гостей в обох місцевих монастирях і по приватних домах в місточку. В оранжерії, яку перероблено на театральну салю, відбували ся театральні представленя через цїлий карнавал і навіть в дві перші недїлї посту. В театральних представленях виступали яко актори: Щастний Потоцкій, з своєю женою Іосифою Мнішок, ординатова княгиня Радзивилова, братя Вільогорскі, староста бускій Мір, підчашій коронний Чацкій, каштелян львівскій Мирскій і другі.
___
В місяци мартї постарали ся оо. Василіяне о то, що розібрано три будинки, стоячі близько монастиря, межи котрими був і скарбовий дім, призначений на арешт для жовнїрів. Усунено також і четвертий дім, стоячій при монастирскім цвинтари, де містила ся орхестра двірска. На місци розібраних і усунених домів побудовано монастирскі стайнї, возівнї, шпихлїр, і все то опарканено дошками.
___
Дня 19 червня викопано в монастирскім огородї три саджавки, зарибнено их, а вибрану из саджавок землю розвезено по огородї, щоби єго вирівнати. Робітникам при копаню саджавок плачено від сяжня робота по 10 грошей.
___
Дня 3 серпня спроваджено з Хоросткова до Кристинополя мертве бальсамоване тїло Марії Брильової, жени Фридриха Бриля, старости варшавского, а дочки Салезія а Анни Потоцких, щоби похоронити єї в родинних гробах. Напротив деревяної, оксамитами і дорогими оздобами покритої домовини вийшли аж до Буга всї братства і цехи, з численним клиром обох обрядів. Коли при поронї на Бузї знято з воза домовину, котру окружала численна шляхта з родиною, промовив до зібраних Бернардин сокальскій, в походї при замку промовив Василіянин о. Антоній Столкевич cum magno plausu, а в костелї Бернардиньскім місцевий Бернардин. Похоронний похід провадив о. Іоан Підгородиньскій, архидіякон луцкій і парох островскій, бо до лат. приходства в Острові приналежав Кристинопіль. Згаданий архидіякон і парох Островскій не хотїв так довго прилучитись до кондукту, поки єму з гори не заплачено 10 дукатів.
Другого дня відправляли ся заупокійні литургії в костелї при домовинї, виставленій на катафалї, на котрім родичі небіщки спочивали. По укінчених литургіях і похоронних молитвах знято домовину з катафаля, занесено в підземну крипту Бернардиньского костела і тут зложено побіч домовин родичів.
Марія Брильова була найстаршою дочкою Салезія і Анни Потоцких. Єї муж Фридрих Бриль, син всемогучого міністра польского короля Августа ІІІ., як причисляв ся до найкрасших мужчин, так був і в науках високо образований, а до того грав майже на всїх инструментах.
___
Дня 2 жовтня викопано на подвірю монастиря глубоку кирницю, котрої до тепер при монастири не було. З браку кирницї вожено що-дня до монастирскої кухнї из Буга воду в бочках, а воду до питя брано по сусїдствах, але тая вода не була добра. За житя Салезія Потоцкого спроваджувано до замку воду до питя из кирницї з села Жужеля. Ся кирниця з чистою зимною водою єсть і тепер на ерекціональнім грунтї близько приходского дому за стодолою пароха під горбочком, відки з-під каменя випливає вода.
___
Игумен Ампликат Крижановсвій справив великій хрест cum ligno vitae, за котрий заплатив 355 зол. 15 кр. Сей хрест виносив монах в церковних ризах що пятницї кождого тиждня перед престол Спасителя, а зібрані люде цїлували сей хрест. По причинї, що до цїлованя того хреста горнули ся селяне і латиньского обряду, то кс. Підгородиньскій, архидіякон і парох островскій, обжалував оо. Василіян перед латиньскою консисторією холмскою, що они через заведенє нового небувалого церковного богослуженя alliciunt ad se populum ritus latini avocando нарід від костела.
Рік 1779.
В цвітни спроваджено до монастирскої церкви великій звін 618 фунтів ваги. Сей звін перелито з розбитого монастирского звона, до него додав ся розбитий звін з Городища, розбита сиґнатурка, котел горілчаний, котрий привезено з квести, і малий котелик.
___
Сего року упокоїли ся два рускі епископи, а то: дня 24 цвітня Лев Шептицкій, епископ львівскій в Радомишли на Українї, проживши 65 лїт, і Атанасій Шептицкій, епископ перемискій дня 8 червня в Самборі. Оо. Василіяне, побоюючись, щоби опорожнені епископскі престоли не дістали ся clero saeculari, бо оба покійні епископи були з чину Василіяньского, ухвалили вислати в тій цїли провінціяла Василіян до Відня, наложивши поперед на монастирі грошеву контрибуцію на покритє видатків подорожи.
(Дальше буде.)
[Дѣло, 26.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1780.
Від дня 21 липця до кінця вересня відбувала ся ґенеральна капітула в Тороканю коло міста Автополя під проводом митрополита Янсона Смогорневского, котрого часто заступував на капітулї Гедеон Горбацкій, епископ пиньскій. На тій капітулї подїлено дотеперішні дві провінції, литовску і руску, на чотири, а то: на литовску, білоруску, пиньску і галицку. Из Кристинополя виїхав на тую капітулу игумен Ампликат Крижановскій. В часї тої капітули змарновано богато часу на сварках, суперечках, клеветах і закулісових интриґах.
Як межи монахами не було згоди і ладу, так само не було ладу і межи их службою, котра пила і гуляла по цїлих ночах та била ся між собою. Один пяний візник прилїпив у ночи свічку до дишла близько сїна, з чого повстав пожар і вскорі огорнув і знищив стайнї, возівнї, вози і кочики прибувших на капітулу монахів, упряж і много инших річей. В тім пожарі спалило ся много коней, много людей по пекло ся в снї, a Симеон, візник провінціяла, котрий справляв сего вечера свої именини, попік ся на смерть. Шкоду про сей пожар обчислено на 12.000 зол.
В часї капітули живили ся зібрані монахи у місцевого настоятеля монастиря о. Сильвестра Пальчевского за тиждневу платню одною дуката від особи, але харч був такій лихій і несмачний, що многі покинули монастирскій харч і живили ся по приватних домах в селї.
На сїй капітулї вибрано о. Іосафата Маргулеса прото-архимандритом, а провінціялами оо. Иниокентія Малиновского, Теодосія Ростоцкого, Атанасія Петровского і Амвросія Матковского.
___
Дня 25 листопада приїхав епископ холмскій Максимиліян Рилло до Кристинополя і мешкав в монастири Василіяньскім через два днї, dawał propter Comunite obiad i konsolacyję.
Рік 1781.
Декретом ґуберніяльним з дня 16 лютого сего року приказано, щоби мерцїв хоронено чотири ліктї глубоко в земли.
___
Сего року мали оо. Василіяне богато клопоту за для укінченя мурованої церкви. Показала ся конечна потреба розібрати і усунути руштованє, котре грозило ходячим попри церков людям, a тут не було фонду, щоби церков з верху укінчити. Щастний Потоцкій обіцював, що причинить ся до укінченя церкви, але в часї, коли церков була на укінченю, він продав дня 8 марта 1781 р. Констанополь з другими місцевостями князю Адамови Пониньскому, щоби сей сплатив залягаючі на добрах кристинопільских довги, а давши Василіянам кільканацяать кірцїв вапна, 109 кіп ґонтів і дерево на крокви, заявив, що церков своїм коштом кінчити не буде. При відїздї Щастного Потоцкого, упросили єгo Василіяне, що той обовязав ся усунути чотири жидівскі доми, стоячі по при монастири, де Василіяне наміряли ставити звінницю, а натомість дати жидам в заміну другі двірскі доми. А що жиди не хотїли з своїх домів уступити, то справа оперла ся аж о ґубернію львівску, котра казала ті доми отаксувати, а коли жиди на таксу пристали і им належитість виплачено, винесли ся з домів, тії розібрано, а порожне місце віддано до ужитку Василіянам.
___
Дня 24 цвітня почала ся в монастири кристинопільскім триднева конґреґація дієцезальна під приводом Макс. Рилла, епископа холмского і завідателя епархії перемискої.
___
Дня 22 серпня приказало правительство настоятелеви монастиря виготовити на льтиньскім язицї инвентар церковний і парохіяльний, як і фасію доходів монастирских.
По причинї, що правительство заказало квесту, дав ся сего року відчути недостаток в монастири.
(Дальше буде.)
[Дѣло, 27.03.1890]
(Дальше.)
Рік 1782.
Дня 26 марта в Великодну суботу, коли відправляла ся в ночи в монастирскій церкві полунощниця, вибух великій огонь в містї і знищив 145 домів. В часї того огню був монастир з церквою в великій небеспецї, тому дораджувано, щоби поздіймати звони из вежі. Василіяне знявши чудотворну икону Матери Божої з престола, вийшли з нею при співах "За всїх молиши ся благая" на цвинтар против огню, і огонь обернув ся в противний бік, не зробивши монастиреві нїякої шкоди.
___
Дня 19 цвітня приїхав до Кристинополя Максимиліян Рилло, епископ холмскiй і адміністратор епархії перемискої, на дієцезальну конґреґацію з Василіянином о. Юліяном Шпонринґом і испитували окрестний клир з наук богословских. На сїй конґреґації укарано dyscypliną с. Инокентія Куликівского, Василіянина з Кристинополя за неморальне поведенє.
___
Дня 24 цвітня упокоїв ся Николай Потоцкій, воєвода белскій, кавалер мальтаньскій, проживши 78 лїт. Курендою з 30 цвітня візвав епископ львівскій Петро Біляньскій сельскій клир, щоби за покійного, яко фундатора численних церквей і монастирів, по три литургії відслужили.
___
Дня 21 мая завзивав кс. Каєтан Демонек, гордий ґвардіян Бернардинів кристинопільских і "najzajadliwszy nieprzyjaciel Rusinów", оо. Василіян, щоби явила ся до асисти при походї Божого Тїла. Коли Василіяне тому візваню відмовила, запросив собі кс. К. Демонек до асисти двох руских парохів, з Боратина і з Завишнї, а убравши их в латиньскі фелони послугував ся ними. Сам ґвардіян не явив ся при походї, а стояв в вікнї і кричав на цїле горло на двох хлопцїв, котрих приказав перед костелом за се карати різками, що они неприлично поводились в костелї. Зібрані люде, дививши ся на все, соблазняли ся. За-для великої гордости кс. К. Демонека, не було межи Василіянами і Бернардинами такої приязни, яка давнїйше бувала, тому і одні другим рідко коли при церковних торжествах допомагали.
___
Дня 1 липца збунтували ся селяне з Волсвина і не хотїли Василіянам панщини відробляти. На внесену до правительства жалобу, виделеґовано до Волсвина цїсарского імісаря, і межи Василіянами а селянами станула така письменна угода, що при панщиняних роботах будуть Василіяне давати селянам безплатний харч.
___
Дня 17 серпня доставив Дерінґ, ц. к. староста сокальскій, игуменови монастиря урядове письмо, по силї котрого має кождий клирик монах перед своєю ординацією постаратись у правительства о titulum mensae.
___
Дня 26 вересня приїхав до монастиря кристинопільского Клеменс, першій ц. к. комісар з староства сокальского, і казав собі показати карцер призначений для місцевих монахів на случай кари. Коли карцер комісареви показано, він візвав двох Василіян і допитував ся их, щоби зізнали sub consсieutia sacerdotali, чи не містить ся в монастири якій другій, тайний карцер. Дізнавши ся, що кромі показанного нема другого карцера, списав комісар протокол. Сей протокол підписали игумен і два Василіяне а комісар відїхав до Сокаля.
___
Дня 25 жовтня відбуло ся в місточку Виткові в Сокальщинї вінчанє Іосифа Шептицкого, старости станіславівского, з Антониною з роду Павловских, а вдовою по Якові Коморовскім из Сушна, матерію утопленої Христини, жени Щастного Потоцкого.
Рік 1783.
Ceгo року в день празника Богоявленія така була слота, що водосвятє Іорданьске не могло відбути ся на Бузї (як се бувало звичайно) но відбуло ся на саджанцї в монастирскім огородї, а проповідь голошено в альтанї.
___
Дня 26 мая відбула ся в монастири кристинопільскім діецезальна конґреґація під проводом епископа Макс. Рилла, на котрій був і о. Анастасій Петровскій, провинціял Василіян.
___
Дня 29 мая в понедїлок упокоїв ся о 11 годинї в ночи о. Мартиніян Драчакевич, місіонар Василіянин, загально люблений і поважаний. Покійний був недужний через 16 тижднїв на голову, маючи в серединї чирак, котрого лїкарї вилїчити не могли. О. М. Драчакевича, яко першого від основаня монастиря кристинопільского, помершого тут єромонаха, похоронено на цвинтари, припераючім до монастирскої церкви і від полудневої сторони, положенім межи звінницею a огородом a опоясанім муром.
Рік 1784
Дня 4 цвітня відбувала ся в монастири кристинопільскім тридневна дієцезальна конґреґація під проводом епископа Maке, Рилла.
__
Дня 26 грудня служив першу литургію в монастирскій церкви ново-ординований єромонах о. Маріян Семиньскій і стискав зібраним голови.
___
Сего року упокоїв ся в монастири добромольскім о. Іосафат Висоцкій, архимандрит жовківскій і покровитель монастиря Василіян в Кристинополи. [Міщ. Вас. архів.]
Рік 1785.
По силї ґуберніяльного розпорядженя, щоби монахи по монастирях вибирали самі з-помежи себе старшину, приступили Василіяне з Кристинополя дня 11 сїчня до вибору игумена і вибрали одноголосно о. Ампликата Крижановского місцевим игуменом, як був і доси. Вибір відбував ся тайно картками, а перед вибором складали голосуючі монахи присягу, що лиш найдостойнійшого з-посеред себе на игумена вибирати будуть.
Рік 1787.
Дня 29 грудня о. Ампликата Крижановского, игумена кристинопільского, вибрано провінціялом галицким. Послї сего вибору упокоїв ся він пятого дня, с. є. 3 сїчня 1788 р. і єго захоронено в Кристинополи на монастирскім при церкві цвинтари. На єго місце вибрано на четвертого з черги игумена кристинопільского о. Инокентія Крижановского.
[З смертію о. Ампликата Крижановского кінчать ся і записки в книзї Dziejopis Monasteru Krystynopolskiego.]
(Дальше буде.)
[Дѣло, 05.04.1890]
(Дальше.)
Рік 1789.
Сего року за часів игумена о. Инокентія Крижановского, наслїдника покійного о. Ампликата Крижановсвого, вимуровано одно до монастиря припираюче поверхне крило для побільшеня монастиря і огороджено монастирску по-при церкві площадь та засаджено на нїй деревину. [Васил. архів.]
Рік 1794.
Дня 10 падолиста с. р. упокоїв ся в Жовкві другій з черги архимандрит жовківскій о. Іосиф Дзьоковскій, покровитель монастиря кристинопільского, проживши 56 лїт. За часів того архимандрита спроваджено 1784 р. из Відня до Жовкви мощі св. мученика Партенія, шурина лютого Нерона, і уміщено их в скляній домовинї в великім престолї в монастирскій церкві. [Васил. архів.]
Рік 1797.
Дня 7 цвітня т. р. за часів игумена Вячеслава Криницкого вибух в часї Великодних свят великій огонь в Кристинополи і погоріло богато домів в ринку і замок. На церкві Василіяньскій і притикаючих монастирских будинках згоріли дахи. [Васил. архів.]
Die 21 Julii а. с. ex speciali dispositione Excelsi Gubernii et mandato Illustrissimi Consistorii nova parochia ritus latini in civitate Krystynopol stabilita juxta praescripta normalia A. R. P. Adalbertus Białecki Guardianus Conventus Krystypoliensis, ab Excellentissimo Archiepiscopo institutus, a Decano Sokaliensi installatus ad Movae parochiae. Spiritualia eidemque novo parocho Guardiano Conventus Krystynopoliensis injunetum, quatenus de anno in аnnиm juxta calculum, jura stolae illis parochiis restituat, a quibus loca avulsa sibi tradita habet.
До року 1797 приналежавь Кристинопіль до лат. парохії в Острові. Послї основаня лат. парохії в Кристинополи стали місцеві Бернардини завідувати тую парохію і завідують єї до тепер. [Лат. архів в Острові.]
Рік 1813.
Дня 21 червня т. р. упокоїв ся в Белзї о. Теодор Витусовскій, парох і декан белскій, офіціял ґенеральний, сурроґат і крилошанин капітули перемискої, проживши 80 лїт. Скінчавши студії в семинарії виленьскій, дістав прихід белскій по силї грамоти з д. 17 червня 1760 р., коли єгo попередник о. Іоан Предремирскій з прихода белского і уступив. О. Т. Витусовскій провадив довголїтний процес з Бенедиктом Стефановским, лат. парохом белским при шпиталю св. Тройцї, про ерекціональні поля, які той старав ся собі присвоїте. О. Витусовскій виграв процес, а Б. Стефановскій мусїв єму три дукати коштів заплатити.
Вь давних часах посїдав Белз шість церквей, но коли одні погоріли, другі знов про старість похилились до упадку, постарав ся запопадний о. Витусовскій у цїсаря Іосифа II, що той віддав Русинам белским грамотою з д. 12 мая 1785 р. на власність замкнений мурований монастир лат. монахинь Домініканок, поставлений 1635 р., з престолами, иконами, орґанами і т. д. За душпастирства о. Витусовского пралучено до прихода белского самостійне приходство на Люблиньскім передмістю і в Прусинові. При старику о. Витусовскім, в єго послїдних лїтах, був сотрудником в Белзї о. Гавріїл Кондратович. [Архів рус. церкви в Белзї.]
Рік 1818.
Оо. Валеріян Максимович і Олимпій Миланович, Василіяне, покинули монастир жовківскій і не знати, де подїлись. Консисторія письмом з д. 15 сїчня т. р. ч. 2.019 відносилась до игумена кристинопільского, щоби той слїдив, чи де в окрестности не укривають ся.
Того року упокоїв ся в Жовкві о. Юліян Здюшиньскій, архимандрит Василіян в 75 роцї. [Васил. Архів.]
По смерти Салезія і Анни Потоцких*) тримала в посесії добра кристинопільскі і від австрійского правительства вдова Катерина Коссаковска, сестра Салезія Потоцкого, аж до своєї смерти. Мешкаючи стало в замку кристинопільскім, де і померла, она приймала дуже виставно в замку цїсаря Іосифа IІ., коли сей приїхав був до Кристинополя. По смерти Коссаковскої адмініструвала камера у власнім зарядї згадані добра поки их не продано 1818 р. Матею Старжиньскому. Від Старжаньских перейшов Kpистинопіль з прилеглостями в дорозї купна на Павловского, ожаровского генерала Наполеоньских воєн, Рудницкого, та Фукса, аптикаря з Тернополя, а після смерти Фуксової на єї сина з першого супружества Тадея Вишневского, ожененого в Юлією Стадіонівною, братаницею бувшого ґубернатора галицкого Стадіона. [Архів Бернардиньскій.]
Рік 1820.
Того року за часів игумена о. Варлаама Команевича прилучено Пархач яко дочерну церков до Кристинополя. В Пархачи було з давен-давна випосажене приходство, і ним завідували світскі душпастирі мешкаючі в Пархачи. В послїдних часах були там слїдуючі світскі парохи: Року 1785 о. Іоан Жишкевич, помер 3 сїчня 1789 р., проживши 77 лїт; при нїм був сотрудник о. Іоан Левицкій. — Року 1789 о. Яков Улицкій, переселив ся пізнїйше до Реклинця і там помер. — Року 1791 о. Василій Красицкій. — Року 1803 о. Іоан Децикевич, пізнїйшій парох в Руданцях. — Року 1816 о. Павло Мосєвич. — Року 1819 о. Іоан Кондратович. Коли той послїдний переселив ся до Куликова, почали оо. Василіяне з Кристинополя від 1820 р. Пархачем завідувати. [Метрики Пархача.]
*) Похорони Анни Потоцкої описані подрібно в повістцї "Мертва рука", печатаній 1 в фейлетонах "Дѣла" чч. 258—260—261 з 1889 р. Автор.
(Конец буде.)
[Дѣло, 05.05.1890]
(Конець.)
Рік 1832.
Sua С. R. Majestas altissimo rescripto de 4-а martii 1822 pro strictissima observatione ordinare dignata est, ut universus Clerus regularis praescripto ordinis habitu utatur, et non in vestitu vulgo "Frak", aut aliquo alio, qui dubium relinquit ad quam classem hominum pertinet uta-tur. Ita etiam in Monasteriis clausura statutis convenies restituenda et que ad exitum omnia accurate observanda sunt, qua statuta cujuslibet ordinis praescribunt. [Записка на монастирскім молитвослові]
Рік 1824.
Того року був в Кристинополи великій огонь, при котрім місточко потерпіло богато. Подібні огнї повторяли ся в Кристинополи ще в роках слїдуючихх 1834—1847 і 1852. При тих пожарах утерпіли богато костел Бернардиньскій, монастир Василіяньскій з примикаючими монастирскими будинками і замок Потоцких. По послїднім пожарі 1852 р. стояла через довшій час церков Василіяньска за-для браку фондів покрита соломою, поки не покрито єї ґонтом. [Бернард. і Васил. архіви.]
Рік 1855.
В цвітни того року именовано игуменом монастиря кристинопільского о. Игнатія Кучиньского. За часів сего игумена побілено монастир, котрий від основаня свого стояв непобілений, покрито монастирску церков бляхою, позолочено великій на копулї хрест, помальовано пресвитерію, відновлено престоли в церкві, закуплено огород від міщанина Качановского, для побільшеня огорода монастирского, і старий мурований дім, стоячій при публичній дорозї, на власність монастиря.
Того року упокоїв ся в Жовкві о. Орест Хошчиньскій, аббат Василіяньскій, прожившій 75 лїт. В похоронах покійного, котрий до самої смерти носив довгу сиву бороду, брали участь Василіяне з Кристинополя при світскім клирі деканата жовківского. По єго смерти украдено инсиґнія аббатскі, полишилась тілько митра. [Вас. архив]
Рік 1857.
Дня 11 червня того року з полудня надтягла градова туча від Острова, зірвала ся нечувана з блискавицями буря і виломила по-при Новім-дворі лїсок в Гайчинї, де то в давних часах Станіслав Потоцкій виправляв народні фестини.
Рік 1876.
Того року укінчено муровану дорогу від Мостів-великих до Кристинополя. Затруднені при будові дороги инжинери, звідуючи з цікавости підземну крипту Бернардиньского костела, відкрили, що незнана злобна рука, відваливши цегли до гробу Салезія Потоцкого, обдерла домовину з дорогоцінної орнаментики, постягала из мерця шати, а єго кости полишила в неладї в гробі.
Рік 1878.
Того року при рівнаню зeмлї під зелїзну дорогу відкрито на полях ново-двірских під Кристинополем кілька стародавних урн з попелами, кремінні ножики, кремінні пили та й деякі зелїза, і все те відослано до музею ґp. Вол. Дідушицкого до Львова.
Рік 1884.
Дня 1 липня того року о 4-ій годинї з полудня появив ся в Кристинополи по першій раз пoїзд зелїзницї, пристроєний цвітами і лентами, на ново-побудованій зелізній дорозї межи Ярославом а Сокалем. На перонї двірця ожидало много народу приїзду поїзду. По короткім відпочинку відїxaв поїзд до Сокаля.
Рік 1885.
Дня 15 лютого того року основано на статутах в Кристинополи народну читальню для просвіти міщан. Відкритє читальнї сполучене з науковими популярними прелекціями, відбуло ся в обширній монастирскій сали в присутности оо. Василіян і численних міщaн. Межи прелекціями cпівaв хор молодежи під проводом місцевого півця Игната Полотнюка народні піснї з нот.
Дня 30 цвітня відбули ся в монастири Василіяньскім перші збори галицких дяків в присутности Арвая, делеґованого ц. к. комісаря из староства сокальского. На зборах, на котрих явило ся богато дяків з різних околиць, вибрано комітет дяківскій і припоручено єму занятись унормованєм дяківскої справи в цїли получшеня нужденного матеріяльного биту дяків і піднесення просвіти в дяківскім станї.
Рік 1887.
За часів игумена кристинопільского о. Игнатія Кучиньского поставлено громадским коштом нові деревяні церкви в дочерних селах: в Городищах і в Пархачи. Поставлену церков в Пархачи о трех банях, бляхою криту, поблагословив дня 7 червня 1887 р. о. Матей Дмоховскій, ювилат, декан белскій і парох з Осердова, з великим торжеством в присутности окрестного клиру і численно зібраного народу. До нової церкви пожертвувала місцева патронка панї Валерія Мадейска гарну кимворію.
Рік 1888.
Після висшого розпорядженя явили ся в маю того року в Кристинополи архітект Станіслав Дидек, єзуїтскій лянк, і став займати ся реставрацією монастиря Василіяньского, коли знов Евсевій Сай, лянк Василіяньскій, обняв яко економ заряд монастирского господарства.
Дня 20 серпня приїхали сюда два реформовані пресвитери-Василіяне оо. Висаріон Кулик і Юліян Дацїй, яко сотрудники, а по них приїхали: о. Антоній Міль (Mühl), Єзуїт, ректор і о. Феликс Зосель, Єзуїт професор богословія з клириками василіяньскими: Володимиром Стехом, Іосифом Мельницким, Кипріяном Козловским і Емиліяном Козакевичем. Клирикам почав о. Зосель викладати науки богословскі.
При реставрації монастиря винято из стелі рефектаря, перестроюваного на каплицю, грубий дубовий, квадратовий, хорошо перехований бальок, на котрім був вирізаний більшій трираменний хрест з похилим перехрестєм, а повздовж хреста містилась кирилицею вирізана напись: Господи благослови Дом сей і живущих в нем — создася храм сей мисяця мая дня 26 року Божія АΨГЇ (1713). Трудно пояснити, з-відки сей бальок ту взяв ся, бо перші Василіяне появили ся в Кристинополи дня 25 грудня 1764 р., а рефектарска саля, де бальок відкрито, ставляла ся в далеко пізнійших часах, за игумена Инокентія Крижановского, коли бічне крило до монастиря добудувалось.
Дня 6 вересня служив першу литургію в монастирскій церкві о. Іосиф Мельницкій, ново-рукополаганий реформований Василіянин.
Дня 17 падолиста прийшов на місце уступившого ректора о. Антонія Mühl-a новий ректор Єзуїт о. Франц Радецкій.
Пo переселеню послїдних двох нереформованих Василіян з кристинопільского монастиря: о. Леонтія Осміловского до Бучача і игумена о. Игнатія Кузиньского до Підгорець, обняв завідательство прихода кристинопільского о. Висаріон Кулик, реформований Василіянин.
Спис игуменів монастиря кристинопільского від єго основаня аж до 1889 року:
Р. 1764. Теодосій Григорович.
„ 1766. Корнилій Срочиньскій.
„ 1776. Ампликат Крижановскій (ум. 1788.)
„ 1788. Инокентій Крижановскій.
„ 1793. Вячеслав Криницкій.
„ 1810. Мартин Тарнавскій.
„ 1815. Варлаам Компаневич.
„ 1821. Максимиліян Литиньскій (ум. 1826).
„ 1826. Маврикій Галькевич (ум. 1835).
„ 1835. Доротей Павловскій.
„ 1840. Орест Качковскій (ум. 1855).
„ 1855. Игнатій Кучиньскій.
[Дѣло]
07.05.1890