Днї зїзду монархів в Нарві вже давно минули, а все-таки праса европейска не перестає витягати всїлякі подрібности з гостини нїмецкого цїсаря в Россії. Від часу виїзду цїсаря Вільгельма з Россії зміняють ся вісти о єго гостинї, як ті образи в калейдоскопі, а з того моря всїляких спостережень, заміток і найдрібнїйших обставин, супроводжаючих зїзд монархів, старає ся праса европейска видобути властиву суть того зїзду, то єсть, ціль зїзду монархів і єго результати.
Зіставляти всї ті вісти разом і порівнувати их з собою єсть хиба злишним, найважнїйші з них вже звістні нашим читателям; але не можна пропустити тих, які проявили ся в послїдних часах. Читателям нашим звістно вже, що в послїдних часах виринула була вість, що оба монархи розстали ся не конче добре з собою, що стало ся щось, що незвичайно дружні і сердечні их відносини при першім повитаню змінило під конець зїзду в якусь лиш холодну і рівнодушну етикету; звістна також вість, що цїсар нїмецкій мав навіть скоротити свою гостину в Poсciї і мабуть знеохочений вибрав ся домів. Певно, що все то сконтролювати і доказати всесторонно єсть річ не то трудна, але майже і неможлива. А все-ж таки мусить щось на тих вістях бути правди, коли праса европейска, а головно нїмецка і россійска, не перестає о них говорити. Правда, що урядова ґазета берлиньска, котру за теперішного цїсаря нїмецкого треба уважати одиноким вірним відгомоном єго політики, поспішила ся зараз сконстатувати, що в відносинах обох монархів по гостинї в Нарві не на здаєсь, і то єсть річ майже певна, що цїсареви Вільгельмови розходило ся о щось більше як лиш о саму гостину в Poсciї. Впрочім длячого би він мав скорочувати ту гостину, коли час би був вже з гори урядово назначевий? Преці в єго державі не настало нїчого такого, що мусїло єго конче спонукати виїзджати з Россії. А все-ж таки россійска праса мимо всяких заперечень обстає при своѣм, що цїсар Вільгельм виїхав з Петергофу значно скорше, як то первістно було зазначено. І в самім дїлї, цїсар виїхав з Poсciї вже дня 23 серпня, хоч після офіціяльної в берлиньскім Reichsanzeiger-ї оголошеної проґрами повинен був виїхати дня 24 серпня. Цікаву в сїм дїлї вість дістала з Пe тербурга N. fr. Presse. Ся ґазета каже: "Нам доносять, що дня 23 серпня рано приїхав з Берлина фурір, котрий привіз якісь депеші для канцлера Капрівіого і то спонукало цїсаря прискорити свій виїзд. Ґен. Капріві, відобравши депеші, пійшов зараз до цїсаря Вільгельма і перебув у него майже цілу годину. Скоро лиш канцлер вийшов від цїсаря, приказав той зараз лагодити ся до виїзду."
Також досить яскраве світло кидає на сю гостину нїмецкого цїсаря в Россії оцінка єї, поміщена в вересневім зошиті журнала Preussische Jahrbücher. Згаданий журнал каже: То вже трохи за богато, що Россія хотіла збути молодого цїсаря, котрий вже преці дав доказ, що єсть мужем, лиш пустими забавками войсковими, і як-раз потім робить на полудневім заходї поважні маневри без всякого свідка, підчас коли Нїмеччина рік від року продуковала ся з своїми маневрами перед всїми народами. Навязуючи до сего, ставить згаданий журнал питанє, чи по чемній гостинї цїсаря в 1888 р., коли то він вступив на престол, і по вимушеній ревізиті царя в 1889 р. потребував цїсар їздити ще і сего року до Россії, і відповідає на то, що нї. Preuss. Jahrbücher спихають вину за то на кн. Бісмарка, котрий після россійских вістей підчас торічної гостини царя наклонив цїсаря заповісти єму свою гостину в 1890 р.
Арґумент о маневрах на Волини піднесений журналом Preuss. Jahrb. не єсть може без значіня і длятого статья згаданого журнала звернула на себе загальну увагу в Берлинї і Відни. І в самім дїлї, що то дивно трохи виглядає, для чого не запрошено цїсаря як раз на сі маневри, котрі преці мають представляти як найвірнїйшій образ війни, a преці річ звістна, що цїсар Вільгельм не лиш любить воєнну забаву, але і єсть великим знатоком штуки воєнної. Не вже-ж в Россії не хотіли навіть самого цїсаря допустити на сі маневри, бо, значить ся, навіть і єму недовіряли? А може хотіли тим погрозити сусїдови, котрого союзником єсть цїсар нїмецкій і сказати: ось дивись, твій союзник гостить у нас, але то все нїчого не поможе, бо ми будемо своє робити. Одно і друге єсть можливе, тим більше, коли зважить ся ще і то, що нинї праса віденьска підносить, а чого доси бодай нїхто публично не голосив. Ще в сїчню розійшлась була поголоска у Львові, що в околици Тернополя мають відбути ся великі маневри, на котрі приїде також і цїсар. Вже навіть визначили були і головну кватиру. Пізнїйше однакож змінено місце маневрів, а наконець і відкликано заповіджений приїзд цїсаря. Свого часу пояснювано се відкликанє всїляко, аж тепер зазначує віденьска праса, що оно наступило лиш для-того, що Австрія хотіла дати наглядний доказ своєї миролюбивости. Коли-б то само зробила була і Россія, то факт сей був би безперечно в цілій Европі зробив як найбільше і найлїпше вражінє, а що так не стало ся, то єсть лиш доказом, що все осталось по давному, що і гостина цїсаря нїмецкого в Нарві не змінила в ситуації нїчого.
Що цїсар Вільгельм не без політичної ціли їздив до Россії, то як вже сказано, річ певна; не знаємо лиш і не можемо уняти в певну формулу тих єго цілей а що він тої ціли не осягнув, се пояснють нам посередно як сама незмінена ситуація в Европі так і поодинокі факти. Фактом єсть, що цїсар скоротив свою гостину в Poсciї, а зараз по тім виїхав на маневри нїмецкої фльоти, де застав і австрійску ескадру — нагода як-раз добра задокументувати свої вражіня, винесені з гостини в Россії. Показалось, що цїсар не міг по гостинї инакше повитати австрійску фльоту, як лиш зазначити знов, що єгo вяже тісна звязь дружби і воєнного братерства з Австрією — та сама отже піснь, що співала ся вже і давнїйше кілька разів. Та дивна річ, як то факти самі говорять і розяснюють то, що дипломатія в великій тайнї держить в своїх теках: Россія зібрала величезну силу войска над австрійскою границею, очевидно лиш на короткій час, на маневри, она хоче погрозити Австрії; але за то каже Нїмеччинї, що не має до ней нїякої претенсії: вздовж нїмецкої границі стоїть так мало войска, що аж в очи впадає. Від Клайпеди аж до Ковна нїгде войска не видно, хиба лиш сторожу потраничну. Межи Клайпедою (Мемель), Ковном, Динабурґом і Риґою стоїть всего кілька сот козаків і полк кавалерії. Так само не обсаджені і зелїзниці; все стягнулось на австрійску границю. За то Нїмеччина каже Австрії, що она може спуститись на вірну єї дружбу і цїсар Вільгельм заповів вже у Відни свій приїзд на лови в Стирії.
Факти ті як і загальна ситуація політична говорять отже досить ясно а з них виходить, що зїзд монархів в Нарві не змівив нїчого, все осталось так, як і було. Цар Александер бажає так само добре мира як і цїсар Вільгельм, але що нїчого більше, що може не конче дружби нїмецкої, то могло троха немило діткнути цїсаря і видїв ся він спонуканим виїзджати скорше, як первістно може припускав, назад домів з тим з чим приїхав.
[Дѣло]
08.09.1890