Як три зайці дострибали від Гобі до Збруча

Усім аматорам історії та мистецтва, яких доля занесе до Сатанова, раджу відвідати тутешній кіркут. По-перше, місцевий єврейський цвинтар є справжнісіньким художнім музеєм просто неба. Витончене різьблення на надгробках (на івриті – мацевот) вражає. Особливо, коли йдеться про мацевот XVII-XVIII століть – на цей час припадає розквіт тутешнього різьбярства. Найдавніші ж поховання на сатанівському кіркуті датуються серединою XVI століття. Погодьтеся, поважний вік. А по-друге, від цвинтарної гори розлягається чудовий краєвид самого Сатанова, села Калагарівки та мальовничої долини зі сріблястою стрічкою Збруча і з водяними млинами на ній

 

Збруч під цвинтарною горою в Сатанові

 

Серед шедеврів давніх єврейських майстрів в очі впадає один барельєф. Дивлячись на нього, я ловив себе на думці, що десь щось подібне вже бачив. Довго напружувати пам'ять не довелося. Згадав мідну монетку ХІІІ століття, прикрашену таким самим зображенням – три зайці біжать по колу. Монета належала монгольському завойовнику-чингізіду Абака-хану, який правив державою Хулагідів (територія сучасного Ірану та Кавказу). Таке ж зображення у 1281-1282 роках карбував на своїх монетах інший чингізид – Хубілай-хан.

 

 

Згадав – і сам себе запитав: як же ці східні зайці перестрибнули з азійської монети на надзбручанський надгробок? Тим більше, що жодне зображення на мацевот "просто так" не наносили, а кожен сюжет мав глибокий підтекст.

 

Після цілеспрямованого обстеження кіркуту вдалося знайти ще дві стели з подібним барельєфом. «Заячий» сюжет цікавий не лише своїм загадковим корінням, але й сам собою, бо є своєрідною головоломкою.

 

При першому погляді здається, що по колу біжать звичайні зайці. Кожен має чотири лапи, куций хвіст і, як личить кожному «косому», два довгих вуха. Але придивившись, розумієш, що насправді зайці – зовсім безвухі! Адже вуха кожного зайця водночас належать двом іншим.

 

Шанувальники конспірології у цій головоломці можуть знайти сліди всюдисутніх масонів: заячі вуха утворюють рівнобічній трикутник, а цяточка у його центрі скидається на зіницю. Все разом — Всевидяче Око, улюблений символ «вільних каменярів».

 

 

Мацевот з «заячою головоломкою». Сатанів, межа XVIII-ХІХ ст. ст.

 

 

Подлубавшись у надрах Інтернету, дізнаюся, що трьох зайців шанували (та й нині шанують) не лише мусульмани та юдеї, але й християни, індуїсти та буддисти. Подібні зображення (три зайці у колі) зустрічаються на всіх просторах Євразійського материка. Від Японії на сході до Британії на Заході. Заячій головоломці навіть присвячено цілий сайт, де зібрано світлини сотень довговухих із усіх куточків світу.

 

Як виявилося, медальйон-головоломка має дивовижну історію, а зайці, перш ніж осісти над Збручем, здійснили неабияку мандрівку.

 

Той же сюжет із Городка-Подільського

 

 

Тріумфальний шлях довговухих світом почався в Дуньхуані. Це місто в оазі серед пустелі Гобі, розташоване в китайській провінції Ганьсу. Оаза знана з двох причин. Перша – тут починався Великий Шовковий Шлях (саме ним і пристрибали до Європи наші зайці). Друга – в Дуньхуані міститься знаменита пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – дуже давній буддійський печерний монастир Цяньфодун.

 

Печерний монастир Цяньфодун / easytourchina.com

 

 

В печерах Цяньфондуну й були знайдені найдавніші зображення «заячої головоломки». Відомо майже два десятки фресок з довговухими, датовані VI-Х століттями н. е. Ймовірно, що таких фресок було набагато більше, але враховуючи, що споруди монастиря видовбані в м'якому пісковику, не всі зали та тунелі збереглися до нашого часу.

 

“Заячі” фрески з печерного монастиря Цяньфодун VI-Х століть

 

 

Саме звідси разом з мандрівними буддійськими ченцями сюжет про трьох зайців поширився на Тібет, а потім – аж до Індії. Буддійські ченці та прочани занесли зайців також до Японії.

 

Варто зауважити, що китайці здавна шанують довговуху тваринку. Зокрема, зайцю присвячено один із років 12-річного східного циклу. Місячний Заєць, зокрема, вважається охоронцем еліксиру безсмертя. Чому “місячний”? Якщо подивитися на Місяць у повні, то при бажання можна помітити, що темні та світлі плями утворюють щось подібне до зайця, що охороняє якийсь баняк.

 

Індуїсти теж шанують Місячного Зайця. Розповідають, що бог Індра, перетворившись на жебрака, завітав у гості до зайця. А той, не маючи чим пригостити гостя, як того вимагає закон гостинності, сам себе запік. На що бог, на знак подяки, оживив довговухого і переніс на Місяць.

 

У китайському варіанті композиції заєць є символом безсмертя, а біг по колу означає плинність часу. Утворений же вухами трикутник символізує всесвіт: небо, землю та людину.

 

Можливо, ці три зайці так би й товклися собі між Китаєм, Японією та Індією, аби на початку ХІІІ століття Китай не завоював Чингізхан. Одною з перших до копит його коня впала згадана прикордонна оаза Дуньхуан. Можливо, саме тут великий завойовник і його найближчий почет познайомилися з трьома зайцями.

 

За однією з версій, Чингізхан взагалі незабаром прийняв буддизм. Але говорити про це напевне, навряд чи можна. Достеменно відомо лише те, що великий хан дуже доброзичливо ставився до цієї релігії. За його особистим розпорядженням, буддійських ченців звільнили від податків, а раніше поруйновані монголами храми, монастирі та зображення Будди відновили державним коштом.

 

Не дивно, що незабаром «китайські» зайці з'являються на середньоазійських монетах нащадків Чингізхана. Сюжет з трьома зайцями стає відомим в ісламському світі і зустрічається не лише на грошах, але й у вжитково-декоративному мистецтві – переважно як розпис на кераміці чи карбування на металевому посуді. Як і в Китаї, біг зайців по колу тут символізує нескінченність і плинність часу. Але має і своє, окреме пояснення в суто ісламській традиції – це ще й утілення триликого сонця.

 

Середньовічна таця. Іран, XIV ст.  / eso-garden.com

 

 

Через Середній і Близький Схід зайці нарешті дострибали до Європи, де стали одним із важливих символів... християнства. А саме – втіленням Святої Трійці. Якщо придивитися, то дійсно, кожна з тваринок ніби сама по собі. Але разом вони – одне ціле.

 

Вже десь від ХIІІ ст. зайці розповзаються Європою, як кролики Австралією. Відповідні сюжети масово з'являються в оформлені храмів та рукописних книг.

 

Три зайці прикрашають давній фоліант із бібліотеки Мазаріні, датований приблизно 1212-1220 роками.

 

 

У деяких випадках вухастики стали навіть символами цілих міст. Як-от у німецькому Падерборні. Головною історичною і духовною пам’яткою цього міста є величний собор на честь Діви Марії та святих Ліборіуса і Кіліана. Однією з родзинок храму є “вікно трьох зайців”, датованея початком XVI століття. Нині це такий самий місцевий символ, як хлопчик-пісюн у Брюсселі чи Нептун з тризубом на львівському Ринку.

 

”Вікно трьох зайців” 

 

 

Бона міста Падерборн номіналом у 25 пфенігів (1920).

 

 

В Україну трьох зайців привезли в XVІ столітті євреї під час свого масового виходу з Західної Європи на терени щойно утвореної Речі Посполитої. Зображення зайців у колі стає традиційним сюжетом у розписі синагог. Такі, наприклад, були на стінах і стелі дерев'яних юдейських божниць XVІІ століття у Ходорові та Гвіздцю (Галичина). Як і у католиків, зображення довговухих стало традиційним в оздобленні юдейських книг.

 

Розпис у синагозі Гвіздця. Сучасна реконструкція (саму божницю спалили гітлерівці).

 

 

У сатанівській синагозі зайці прикрашали щонайменше вишуканий пюпітр.

 

Пюпітр. Сатанів, кінець XVIII ст. Світлина початку 1930-х рр.

 

 

А от на надгробках, як з'ясувалося, зображення трьох зайців – велика рідкість. Історикам відомо лише про 7 таких пам’яток (і всі – на Хмельниччині): 4 в Сатанові (одна нині лежить, привалена барельєфом до землі), одна – в Городку і дві – в Смотричі. Всі вони датовані межею XVІІІ-ХІХ ст. У єврейській традиції три зайці втілюють (як і в китайській) нескінченність і плинність часу, але мають і суто єврейське пояснення – трійця довговухих також символізує трьох патріархів: Авраама, Іцхака та Якова.

 

Ще один сатанівський надгробок із зайцями (друга декада XIX століття)

 

 

 

 

25.02.2015