Чимала кількість вугілля, нафти й газу, згідно з доповіддю науковців, мусить залишатися в надрах землі, щоб зупинити процес ґлобального потепління на планеті. Для цього протягом наступних 40 років майже третину сучасних нафтових родовищ не розроблятимуть. Те саме стосується до половини місць газових відкладень і 80 % вугільних. Тільки тоді існуватиме принаймні 50-відсоткова ймовірність, що світове потепління обмежиться 2 градусами порівняно з передіндустріальною епохою. Про це повідомляють науковці у виданні Nature. Також вони визначили, в яких реґіонах світу яку кількість енергоносіїв належить експлуатувати.
Науковці вирахували, де й скільки вугілля, газу та нафти треба заморозити до 2050 р.
Раніше вчені вже обчислили: якщо від 2011 до 2050 року в атмосферу Землі потрапить ще 1 100 гігатонни діоксиду вуглецю, тоді, ймовірно, вдасться досягти мети «2 градуси потепління». Сучасний обсяг видобутку ресурсів, у яких міститься зазначений діоксид вуглецю, набагато перевищує вказану норму. Дослідники, підбивши підсумки, увпевнились, що 11 тисяч гігатонн атмосфері не пошкодять.
Сьогодні добування 2 900 гігатонн корисних копалин можна виправдати технічно й економічно. Та їх незмінні обсяги видобутку неможливо поєднати з досягненням мети втримати потепління на позначці 2 градуси, зауважують у своїй статті Крістоф Макґлейд (McGlade) та Пол Екінс (Paul Ekins) з Університетського коледжу Лондона (Велика Британія).
За допомогою складних комп'ютерних моделей їм вдалося вирахувати, де й скільки можна добувати ресурсів, щоб контролювати ґлобальне потепління. Ці моделі враховують численні дані, зокрема видатки й ціни на видобування й майбутній технологічний розвиток. Так, учені встановили, де і які ресурси найбільше вигідно експлуатувати, тобто запропонували світові оптимальне рішення.
Згідно з результатами, на Середньому Сході – майже половина сучасних покладів нафти, що мають залишитися в землі. Добрим 20 мільярдам барелів – а це майже 38 % світових запасів, що їх транспортують, – мусять дати спокій місцеві країни. США й Австралії дозволили видобувати лише 10 % їхніх сучасних придатних для використання родовищ вугілля. Розроблення нетрадиційних газових джерел, зокрема лупакового газу, мусять обмежити в Китаї, Індії, Африці та на Середньому Сході. Підземні запаси Арктики планують залишити цілком недоторканими.
Технології для накопичення й виділення в осад діоксиду вуглецю, що можуть бути впроваджені протягом наступних десятиліть, лише невеликою мірою підвищують необхідну кількість палива, стверджуть учені. Так, застосування ССS-технологій (технології геологічного секвестру вуглецю) збільшить потребу в вугіллі десь на 6 %, а частку видобування газу й нафти – майже на 2 %.
Сильною стороною виконаної експертизи є детальний реґіональний аналіз, а цього раніше не було, каже Майкл Якоб (Michael Jakob) з Потсдамського інституту досліджень кліматичних впливів. Разом зі своїм колеґою він прокоментував результати наукових розвідок, опублікованих в Nature. «Успішна політика в галузі клімату є, зрештою, питанням компенсації. Деякі країни, що розвиваються, звичайно, задають питання, чому вони мають припинити розробляти свої родовища, адже це ускладнює досягнення їхньої найпершої мети – побороти бідність», – зауважує Якоб.
Але тільки ґлобальна кліматична угода, що компенсує втрати і яку вважатимуть справедливою всі сторони, може в довгостроковій перспективі обмежити видобуток енергоносіїв, йдеться у коментарі. Майбутні технології позбавлення атмосфери від діоксиду вуглецю, можливо, дадуть змогу розробляти й інші поклади корисних копалин після 2050. Та говорити про це сьогодні – зарано.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: http://www.welt.de.
08.01.2015