ІІ.
Ризи священичі і прибори церковні.
Переходячи до короткого огляду риз священичих і других приборів церковних, тканин, застерігаюся з гори, що яко незнаток не стану оцінювати нї їх вартости, нї їх віку. Обмежусь на то, що розкажу про вражінє, яке я винїс з досить подрібного огляду их і яке вражїнє мусить винести кождий Русин.
Ризи священичі і прочі тканини розвішені по стїнах в перших трех салях. Єсть се богатий і добре уложений збір фелонів, епитрахилїв, дальматиків, наруквиць, поясів, за тим идуть плащениці, покровці на чашу, воздухи, автемиси, макати і др. Більша частина тих риз і приборів замітна тим, що на матеріях старших і новійших, на тканинах чисто шовкових або шовкових перетиканих срїбною і золотою ниткою, на виробах француских, италійських або невідомого походженя, на оксамитах і адамашках находяться богаті, золоті, ручної роботи гафти. Гафти ті зображають або цвіти, овочі, взагалї якісь взори, або Хреста, Божу матір, сцени з житя святих, лики святих і ангелів. Кождий гафт замітний хорошим викінченєм і головно богатством нашитого золота. Видко, фундатори тих предметів були люде далеко зажиточнїйші, а дарунки для церквей мали вартість і артистичну і матеріяльну. Походять они в більшій части з віку ХVII, а то єсть доказом, що шляхта руска стояла тогдї ще вірно при церкви рускій і дбала о красоту храмів Божих. Суть они по части власностию богатших Василіяньских монастирїв, як жовківского та скитского (нинї генеральної семинарії львівскої), Института Ставропигійского, або давних церквей, як бродскої і др.
На деяких ризах священичих бачимо вже малий анахронизм. Матерії риз суть зовсїм нового виробу, а лиш орнаментика походить з давних віків і уміщена звичайно на горїшній части фелона, на плечех.
Найстаршу тканину подибуємо на фелонї, уміщенім в сали III. під числом 110. Матерія шовкова, червоної краски, а на нїй так званою кипрійскою золотою ниткою виткані малі зображеня Христа, раз коло разу, стилем архаїчним. Фелон єсть власностею Института Ставропигійского, а по гадці знатоків походить тканина з ХIII. або XIV. віку. З черги заслугує на увагу плащениця (в сали II.), дарована воєводою молдавским Иваном Александром і сином єго Илією (кому? — не сказано) в 1422 р. На оксамитї червонім вишитий Христос, знятий з хреста. По обох боках стоять сторожею по чотири ангели. В руках держать орієнтальні віялка (вахлярї). Ціле поле прикрашене шестикінчатими звіздами. По лївій сторонї грецка напись: "Исус Христос зложений в гробї ". В чотирох углах плащениці вишиті зображеня чотирох евангелистів. Вдовж країв друга грецка напись: "Отсе Бог і Агнець св., представлені старанєм Високопреподобних Ивана Александра і Марії і найлюбійшого сина их Илії при случаю приїзду і відїзду високопреосвященого митрополита Молдо-Влахії Макарія в 6.986 р. индикта 6." Плащениця єсть нинї власностію Василіяньского монастиря в Жовкві і має дїйстну вартість археологичну.
З XVI. віку находимо нашивку золоту (гафт) на фєлонї, належачім також до монастиря Василіяньского з Жовкви. Нашивка зображає Благовіщенє Пресв. Богородиці, але єсть нашита вже на матерії з ХVIII. віку. (Фелон находиться в сали ІІ., під ч. 7). Побіч него заслугує на увагу нашивка в цвіти (також з XVI. ві ку) на фелонї з шовкової матерії в золоті цвіти і в новім оксамитї (під ч. 5 в сали II.) незвістної власности. Відтак (в тій самій сали, під ч. 9) фелон з стародавної тканини францускої: на днї понсовім — цвіти і листє золоте, при тім нашивка представляюча Успеніє Пресв. Богородиці, власність Василіян жовківских. Дальше фелон Ставропигійского Института з старинної золотої тканини италійскої з випуклими золотими і срїбними нашивками (саля II., ч. 8). Опісля фелон оксамитний чорний, нашитий дуже богатим гафтом золотим в стилю бароко, дар Марини Мнїшківної до церкви в Перегримці, сяніцкого округа (саля II., ч. 18).
Найчисленнїйше заступлений вік XVII. Коли старші нашивки представляли собою листє, цвіти, овочі або хвилї з житя Богородиці, то на фелонах і епитрахилях з XVII. віку бачимо майже без виїмки гафтовані золотом икони святих, котрих лиця суть часто мальовані на пергаминї. Именно на епитрахилях подибуємо від гори до долу такі иконки святих, богоугодників або апостолів. Замітне при тім, що на деяких находяться написи грецкі (мабуть старші), на других написи рускі. Все ручна і дуже старанна робота, нашивка золотою ниткою, однакож не так опука і груба, як нашивки з віку XVI. Описувати ті предмети годї, але бачити их варта труду і коштів. Патріоти з провинції не повинні відказати собі приємности, оглянути все точно, тим більше, що се наше питоме, руске, що дїло само дуже инструктивне і що се початок до заснованя постійного музея при Институтї Ставропигійскім, котрим кождий Русин буде величатись і одушевлятись.
Миле вражїнє роблять на кождого зрїтеля і ті прибори церковні, на котрих поданий єсть рік або власноручна підпис особи, що з прибором тим зіткнулася за житя свого. Так, приміром сказавши, находиться на однім антемисї власноручна підпись епископа холмского Максимиліяна Рила (саля II., ч. 34); другій антемис (ч. 39) посвящений Атанасієм Шептицким, третій Львом Шептицким (ч. 40), четвертий Малаховским, епископом перемиским. Дивлячись на них, здаєсь поневоли, що ті достойники церкви нашої жиють ще межи нами, що розкажуть нам исторію часів своїх, а і ми скажемо їм, що Русь щасливо перетревала, що жиє, крїпиться і жде красшої будущини. А хто, окружений тими живими памятниками минулих віків, не спитає себе, чи в тім або другім фелонї не служив Богови службу єго пращур? Чи з тим воздухом в руках, говорячи: "Вірую в єдиного Бога", не виголосив: "Вірую в воскресеніє Руси!" В Галичинї достоїньство священиче спочивало нераз довгі часи в одній і тій самій родинї . Тож не дивниця, що як при розкопках Галича находять на память незабуті дїла воєнні предків наших, так на вид тих риз і приборів церковних виступає цілий ряд духовеньства руского, мужїв, що по відступленю шляхти від церкви і народу самі стояли в оборонї віри і лїпоти обряду руского.
Менї сказано, що зібранєм всї х тих предметів занимався майже виключно сам сеніор Института Ставропигійского. Єго трудам належить подякувати, що збір апартаментів церковних випав так богато і світло. В сали І-шій єсть 13 фелонів, в II-гій фелонів і других приборів 53, в III-тій 37, а кожду рїч варта оглянути, одну з другою зрівняти, щоби витворити собі образ житя церковного руского, держаного нашими предками бодро і сміло.
[Дѣло]
14.11.1888