(Оповіданнє укр. сїч. стрільця з побуту в московській неволї).   (Дорогому Вп. Пану Полковникови, Сїчовому Батькови, Гр. Коссакови).   На дворі була гарна погода. Блїдо-жовті хмарки, де які лише були, всї понесли ся до Чорного моря або розвіяли ся в синїй безоднї неба. На безкраїм морі зостало ся лише золоте сонце, що пекло та пражило старі мури Москви, начеб забагло спалити її своїми довгими проміннями.   Була страшна спека, властива тільки континентальній полосї.