Читаючи твори Івана Франка з його 50-титомника, не раз дивувався, чому саме у Києві взялися за цю працю, нічого не петраючи в галицькій літературній мові. Часто текст був зредагований настільки тупо, що перекручувався зміст.   На жаль, усі архіви Франка, як і В. Гнатюка, опинилися у Києві, хоч ніхто ними там зараз не займається. Однак, дивує з якою сміливістю окремі упорядники беруться за видання творів галицьких письменників.

  Часом бувають доволі чудні трафунки. Нема дня, аби хтось не зателефонував і не попросив коментаря чи інтерв’ю. А буває, що починають здалека – з описів своєї благодійної діяльності, а потім питають, чи я не міг би допомогти фінансово.  

  Про феноменальний підручник «Сімейні цінності» уже висловився багато хто, розібравши цей скарб на цитати.   Я ж зацитую лише одну неймовірну сентенцію: «Сучасні дослідники схиляються до висновку, що «Любов – це енергія Всесвіту, яка творить і об’єднує. І людина є творцем Любові!»  

  З появою фільму «Волинь» преса та інтернет у Польщі зарясніли безліччю статей, їх куди більше, аніж в Україні. І до їхньої честі сказати, погляди на той драматичний період історії не завжди антиукраїнські.   Хоча в коментарях читачі налаштовані надто радикально і видно, що голови їхні забаламучені тим, що вивчали вони у школах і там їх учили специфічно. Тому й надибуємо закиди українцям аж із епохи Хмельницького, бо, мовляв, уже тоді різали українці поляків.

  Довкола Бабиного Яру маємо свіжий скандал. Його корені тягнуться від скандалу, який вибухнув ще кілька років тому і був пов'язаний з грандіозним планом заходів, розроблених ідеологом єдіной і нєдєлімой Дмитром Табачніком.  

  Так у нас вже повелося: ставлять пам'ятника Тарасові Шевченкові, а виходить Лєнін, знімають щирий український фільм, а виходить совдеп.  

  Ми живемо в дивовижній країні, де ще водяться неціловані дівчата, нелякані аферисти і високопоставлені пройдисвіти. У мене складається враження, що ми вже ніколи не перестанемо бути молодою нацією. Така, знаєте, вічна молодість із прогресуючим інфантилізмом. Молодості притаманні необдумані вчинки і схильність підпадати під вплив фейкових персонажів, витканих з повітря й туману.  

  1   Ти біжиш попереду мене, довкола нас ліс і п’янливі запахи розквітлих квітів, зелені, води, моху, а запах вологи нагадує, що ми у лісі, в якому ще вчора періщив дощ.    – Тату, а сьогодні буде дощ?    – Не знаю, – кажу, – небо захмарене... Може, й буде.    – Тоді ми не будемо далеко заходити?  

  Напередодні Форуму видавців згадалося мені, як за совєтів доводилося буквально полювати за книжками. Але тоді був бум, якого у нас давно вже нема. Форум видавців і Книжковий арсенал, які збирають маси народу, – це ще не бум, бо бум – це явище, яке мусить тривати певний відрізок часу.  

  Це давно і надійно усіма забутий львівський письменник, одна з найтрагічніших постатей у літературі. Похмура тематика його творів відповідає похмурості його власного життя, перейнятого ніцшеанською ідеєю сили волі.