Поневолені й недержавні народи у власнім інтересї не повинні занадто довіряти сим великодержавним "визвольникам", а покладати ся лишень на власну силу та взаїмну солїдарність в поступованню проти пануючих народів-гнобителїв.

До крівавої мартирольоґії ірляндського народу прибула одна нова жертва, поглиблююча ще більше фатальну безодню поміж ірляндськими національно-самостійницькими прямуваннями та ненаситним молохом анґлїйської державности.

Серед полїтичних домагань, що виринули на обрію міжнароднього громадського життя у звязку з війною та під ЇЇ все розїдаючим і все аналїзуючим впливом, не-аби-яке місце займає постулят демократизації дотеперішньої дипльоматії та зроблення прилюдною закордонної міждержавної й міжнародньої полїтики взагалї.

  (Знадібки до національної проблєми).  

Відомий шведський соціольоґ і ориґінальний дослїдник проблєм державно-національного життя Р. Челєн у своїй новій моноґрафії "Держава яко форма життя" зробив дуже цїкаве та справедливе спостереженнє про своєрідність національної етики. З сього приводу він зауважив: "Народи так утворені, що вони не можуть взаємно один другого однаковою міркою міряти. Чому нї? Тому, що в кожнім випадку, коли розходить ся про самого себе, входить в гру інтерес і тодї се для них зовсїм инша річ" (ст. 117).

  Зложені на першому засїданню віденського парляменту державно-правні заяви славянських народів у червнї 1917 р. безперечно належать до визначних полїтичних подїй в Австрії. Від 1848 р. чорножовта монархія не була свідком такого непереможного прояву волї до життя тих зі своїх народів, які наслїдком її дуалїстичного ладу з одного боку та штучно викроєних коронних країв австрійської половини монархії з другого протягом часу були відсунені на другий плян, мовляв, здеклясовані на полїтичних чинників низшого сорту.  

(Уваги з приводу анкети).     Один з очевидних вислїдів сеї всесвітньої війни у відношенню до української справи є той, що протягом війни та у звязку з нею признано нарештї її міжнародньо-полїтичне значіннє. Під сим оглядом ся війна безперечно є свого роду часовим рубіконом в історії відношення европейського світа до української проблєми. До її вибуху культурний світ, оскільки мав нагоду цїкавити ся чи реаґувати якось на українську справу, робив се здебільшого зовсїм теоретично й академично.  

Могутнїм і переконуючим голосом перестороги Нїмеччини перед російською небезпекою являєть ся книжка Акселя Шмідта п. з. "Кінцева ціль Росії" у збірці "Російська небезпека".  

Маленькій довг маємо ще сплатити дирекції нашого народного театру. Через два місяцї гостив сей театр у нашім Львові, а товариству рускому дана була нагода не лише провести любо не один вечір, але і познакомитись як з розвоєм літератури нашої драматичної, так і з успіхами сил наших драматичних та співочих.  

Нa недїльнім представленю "Довбуша" в сали Касина міщаньского явило ся дуже мале число публики. Артисти і артистки грали сю штуку загально добре і хори, крім одного терцету та деяких місць в передпослїднім хорі, випали також не зле. Найкрасше випали сольо-співи пані Клїшевскої, Осиповичевої і Кирницкої хоч парт сеї послїдної була маленька. П.