Опубліковано в газеті "Діло", ч. 148, 9 липня 1938 року.
Та історія з Архімедом не відбулася цілковито так, як про неї пишуть; хоча правдою є, що його вбили тоді, коли римляни здобули Сиракузи, але неправда, буцім то до його дому вдерся римський вояк з думкою грабити і що Архімед, занятий рисуванням якоїсь ґеометричної конструкції, крикнув на нього грізно:
— Не руш моїх кругів!
Насамперед Архімед то не був якийсь розсіяний професор, що не знає про те, що довкола нього діється, а навпаки це був уроджений правдивий вояк, який видумав для сиракузців воєнні машини для оборони міста, подруге: той римський вояк не був якийсь пяний завойовник, але освічений та честилюбивий штабовий сотник Луцій і він знав, з ким має честь балакати. Він не прийшов грабити, але на порозі віддав військовий поклін і сказав:
— Вітай, Архімеде!
Архімед підвів очі від воскової таблиці, на якій дійсно щось рисував та спитав:
— Що треба?
— Архімеде — відповів Луцій — ми знаємо, що без твоїх воєнних приладів Сиракузи не здержались би були ані місяць; а так ми маємо з ними два роки тяжкого бою. Повір нам, що ми вояки вміємо це оцінити Чудові прилади! Ґратулюю!
Архімед махнув рукою: — Прошу тебе, у цьому нема нічого, от звичайні собі метавки — така собі забавка. Науково вона не має великого значіння.
— Але військово має, — замітив Луцій. — Слухай, Архімеде, я прийшов сказати тобі, щоб ти працював з нами.
— З ким?
— З нами, римлянами. Мусиш прецінь бачити, що Картагіна занепадає. Нащо їй ще помагати! Тепер закрутимо з Картагіною так, що ти дивуватимешся. Краще з нами вам іти, вам — усім.
— Чому? — спитав Архімед — Ми, сиракузці, випадково греки. Отже чому ми малиб йти з вами?
— Бо ви живете на Сіцилії, а ми потребуємо Сицілії.
— Чому-ж ви потребуйте її?
— Бо хочемо завололіти Середземним Морем.
— Ага — проворкотів Архімед і задумано глядів на свою табличку. — А навіщо-ж ви цього хочете?
— Хто є володарем Середземного моря, — відповів Луцій, — той є володарем світа. Це ж ясно!
— А що-ж, ви мусите бути володарями світу?
— Так! Призначення Риму — стати володарем світу. І говорю тобі, що він ним стане.
— Можливо, — відповів Архімед і щось стирав на восковій табличці — Але я вам цього не радив би, Луціє. Слухай, бути володарем світу — це принесе вам колись конечність жорстокої оборони. Шкода тієї праці, що її з тим матимете.
— Це все одно; але будемо великою державою.
— Великою державою?.. — бурмотів Архімед — Коли я нарисую малий круг або великий круг, то це тільки круг. І тут і там границі,— ніколи нема круга без границь, Луціє. Думаєш, що великий круг досконаліший від малого круга? Думаєш, що ти більший Геометр, коли рисуєш більший круг?
— Ви — греки — завсіди бавитесь арґументами, — замітив сотник Луцій. Ми доказуємо свою правду інакше.
— Чим?
— Чином! Наприклад, ми здобули ваші Сиракузи. Отже Сиракузи належать до нас. Чи це не ясний доказ?
— Так, — сказав Архімед та пошкрябався за вухом писальцем. — Так, ви здобули Сиракузи, одначе це вже не є і не будуть ті самі Сиракузи, що досі. Це було велике та славне місто, чоловіче, але тепер вже ніколи воно не буде велике. Шкода Сиракуз!
— Зате Рим буде великий. Рим мусить бути найсильніший на всій землі!
— Чому?
— Щоб він удержався. Чим ми сильніші, тим більше ворогів маємо. Тому мусимо бути найсильніші.
— Щодо сили, — воркотів Архімед, — то я трохи займаюся фізикою, Луціє і тобі щось скажу. Сила буває залежна.
— Що це означає?
— Це такий закон, Луціє. Сила, що ділає тимсамим і залежна. Чим ви будете сильніші, тим більше своїх сил будете потребувати на це, а одного разу прийде така хвилина — —
— Що ти хотів сказати?
— Ет, нічо. Я не пророк, чоловіче; я тільки фізик. Сила залежна. Більше не знаю.
— Слухай, Архімеде, чи ти не хотів би працювати з нами? Не маєш ані поняття, які величезні можливості відкрились би тобі в Римі. Ти будував би найсильніші метавки на світі.
— Мусиш вибачити мені, Луціє; я старий чоловік, а я хотів би випрацювати ще одну або дві зі своїх думок. Як бачиш, саме тепер рисую собі щось.
— Архімеде, чи не манить тебе здобувати разом із нами володіння над світом? Чому мовчиш?
— Вибач, — бурмотів Архімед над своєю табличкою. — Що ти сказав?
— Що така людина, як ти, моглаб здобувати володіння над світом.
— Гм, володіння над світом? — сказав Архімед задумано. — Не гнівайся, але я маю тут щось важніше, знаєш, щось тривкіше, щось, що дійсно залишиться.
— Що це?
— Уважай! Не зітри моїх кругів! Це спосіб як можна вичислити площу кругового сектора.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Пізніше видали комунікат, що вчений Архімед згинув випадково.
З чеської мови переклав Ф.Беркут.
09.07.1938