Найбільш гучні критики Обами очікували набагато більшого, ніж може зробити простий смертний
На це пішло багато часу, але поширені у світі ілюзії про Барака Обаму, нарешті, руйнуються. У Європі, що колись була головним осередком глобального культу Обами, розчарування є особливо гірким. Понеділкові газети були сповнені непримиренних висловів про підступність Сполучених Штатів, очолюваних Обамою.
Der Spiegel, німецький часопис, який стверджував, що Агенція національної безпеки (АНБ) США прослуховувала офіси інституцій ЄУ, гримів: "Тоталітарні амбіції АНБ ... зачіпають усіх нас ... Правова держава не може цього допустити. Ніхто з нас не може цього допустити". Президент Франції Франсуа Олланд зажадав, щоб шпигунство негайно припинили. Le Monde, газета, близька за політичними поглядами до Олланда, навіть припустила, що ЄУ повинна розглянути питання про надання політичного притулку Едварду Сноудену, викривачу діяльності АНБ.
Але якщо ліберали хотіли скласти перелік підступних дій адміністрації Обами, то перехоплення зашифрованих факсових повідомлень посольства ЄУ, ймовірно, опинилося б у самому кінці.
Більш важливою була б порушена обіцянка закрити центр утримання полонених на базі Гуантанамо і – насамперед – масове використання дронів для ліквідації підозрюваних у тероризмі у Пакистані, Ємені та інших країнах. Іноземний фан-клуб президента Обами поступово починає розуміти, що їхній колишній герой використовує методи, які вони б рішуче засуджували, якби він був білим республіканцем. Турецький науковець Хакан Алтинай поскаржився мені минулого тижня: "Обама говорить, як президент Американської спілки захисту громадянських свобод, але діє як Дік Чейні".
Таких як Алтинай, розчаровує не лише курс Обами у сфері національної безпеки США. Ліберали у Туреччині, Єгипті, Росії, Ірані та інших країн нарікають, що президент США занадто нерішуче засуджує порушення прав людини у їхніх країнах. Якщо це перефразувати словами Алтіная: Обама проводив виборчу кампанію з гаслами про захист прав людини у зовнішній політиці, властивими Джиммі Картеру, але політику проводить, як Генрі Кіссінджер.
Проте, ті, хто стверджує, що світ обдурили, а Обама є просто шахраєм, роблять помилку. Перш ніж зникнути у піні гніву і розчарування, критики президента США повинні розглянути деякі контрарґументи.
По-перше, деякі з рішень, які прийняв Обама, і які ненавидять ліберали, є частково наслідком інших рішень, які їм подобалися. Іноземці переважно вітають рішення адміністрації Обами згорнути війни в Іраку та Афганістані. Але, якщо США вже не збираються переслідувати своїх ворогів на землі, то для цього можуть знадобитися інші методи. Контроверсійне розгортання Обамою програми застосування дронів для ударів по терористах тісно пов'язане з його небажанням вести наземну війну.
Крім того, Обама справедливо похвалили за його рішення щодо припинення тортур підозрюваних терористів, включно з такою практикою, як імітація утоплення. Але потреба у збиранні інформації про терористичні загрози залишається – і частково відповіддю на ці зміни стало масштабне розширення застосування електронного моніторингу.
Європейці відповідають, що перехоплення повідомлень та прослуховування посольства ЄУ у Вашингтоні не мають нічого спільного з «війною з тероризмом». Це правда – але чи невже є аж такою несподіванкою те, що союзники іноді прослуховують один одного? Британці періодично дискутують, чи повинні вони шпигувати за американцями – і востаннє відхилили цю ідею на тій підставі, що їх неминуче спіймають, що завдасть серйозної шкоди їхнім "особливим відносинам" зі США. Вважається, що французи займалися промисловим шпигунством, спрямованим проти США. Ізраїльтяни шпигували за США – що підтвердило засудження їхнього агента Джонатана Полларда.
Нинішнє обурення європейців, спрямоване проти Обами, нагадує аналогічний процес розчарування, через який пройшли американські ліберали за останні роки. В одній зі своїх колонок у The New York Times Морін Дауд вдалася до неприємного для Обами порівняння його з вигаданим президентом, якого грав у фільмів Майкл Дуглас. Це викликало гостру реакцію в Обами, і він, у своєму нещодавному виступі, звернувся до Дугласа – "Майкле, у чому Твій секрет, старий? Може, Ти просто був актором, ліберальною утопією Аарона Соркіна?"
Обама не зовсім сам винен у тому, що став посудиною, яку ліберали цілого світу наповнювали своїми фантазіями. Звісно, як і будь-який політик, він роздмухував очікування щодо себе, коли балотувався на посаду президента. Але коли Обама-манія стартувала по-справжньому у 2008 році, вона швидко вийшла за усі розумні межі. Що мав сказати кандидат у президенти Обама 200 тисячам берлінців, які прийшли привітати його того року – "Йдіть додому, хлопці, це несерйозно"? Коли новий президент отримав Нобелівську премію миру, просто за те, що він є, то усе, що він міг зробити – це поблажливо прийняти її.
Цілком виправдано буде стверджувати, що Обамі слід було зробити більше, щоб зупинити тенденцію до посилення спецслужб, яку він успадкував, коли вступив на посаду. Поєднання "війни з тероризмом" і нового потенціалу "біґ-дата" створило можливості та спокуси – і Обама, можливо, у відповідь на них зробив кроки у неправильному напрямку. Проте, президенту США доводиться збалансовувати різноманітні інтереси – включно з необхідністю рахуватися з подальшим існуванням терористичної загрози та сильною позицією розвідувальних служб.
Обама жив у реальному всесвіті, у якому треба приймати багато важких рішень. У світі ілюзій жили саме його нинішні несамовиті критики.
Gideon Rachman
Obama and the crumbling of a liberal fantasy hero
The Financial Times, 02.07.2013
Зреферував Омелян Радимський