Василь МАХНО

 

я почув: шелестіли схилом гори ящірка і змія

на галилейській горі Нагірної проповіді – моя

тінь – вслухаюся в звук сосни і ліванського кедра

у те що підслухав тоді св. Матвій

що наче: живи птахом – не жни і не сій

співай собі й чисти дзьобом золоті пера

 

і ще Він сказав про око яким торкнемось гори

і ще Він сказав про серце в якому вогонь горить

«блаженні – сказав – ніхто нікому не страж

дім на піску не втримаєш – сіль у ваших кістках

квітка живе квіткою – птахом живе птах

і ось вам молекула світла – «Отче наш»

 

тіло для вас є домом – а око його ліхтарем

а коли ліхтар погасити чи вітер морський зірве

хто вам присвітить?» – і далі ще про щоку

слухали і не знали як ці слова живуть

як вирівнявши дихання – вирівняєш свій дух

й гойдалась бджола медоносна на будяку

 

«одягніться у це повітря і станьте його словами

блаженні – скаже Він тихо – живуть поміж вами»

«а де вони? – запитають слухачі і слухачки

«ті що прощають і не живуть напоказ

які не бояться злодіїв – і дивляться в себе оком»

бджола напилася меду і полетіла наче

 

коли Він покинув гору – у селищі не знайшлося

ані блаженних ні праведних – ані пшениці ні проса

пастухи пригнали овець – напилися молока

Матвій йшов за Ним – міркуючи «це не досяжно

жити з цими словами і неможливо і важко»

і після кожного запису тремтіла його рука

 

я повертався автобусом в напрямку Єрусалима

трактор стояв самотньо у придорожніх оливах

– крізь кактуси і каміння гнали кіз пастухи –

я думав про дім і про око – як вслід йде за Ним Матвій

як же це зрозуміти «не дбай не жни і не сій»

і як же це всім прощати?

і як писати стихи?

 

 

Автор світлини — Олександр Фразе-Фразенко

06.01.2017