Нове безправство російського уряду.
Відень, 4. жовтня 1916.
Окружною дорогою через Копенгаґу наспіла отсе вістка з Росії, яка мусить до краю обурити кожду людину. Без нїякої вини, без poзпpaви і присуду запроторив російський св. Синод голову гр. католицької єрархії й члена австрійської палати панів митрополита ґр. Андрея Шептицького до монастирської тюрми в Суздалї, де карало ся вже стільки релїґійних проступників.
Довершено сего безправства саме в другі роковини вивезеня митрополита зі Львова.
Дня 21. вересня ст. ст. оповістила російська урядова Петербурська Аґенція Телєґрафічна ось таку вістку з Курска:
"Після рішеня св. Синода, доставленого сюди з Галичини унїятського епископа ґр. Шептицького вислано до Суздальського Спасо-Евфиміївського монастиря під особливий нагляд настоятеля. В останнїм часї пepебyвав ґр. Шептицький в Курску під наглядом місцевих духовних властий". (Представниками тих духовних властий були на дїлї — три російські жандарми, що без впину стерегли митрополита. Пр. ав.)
До наведеного тут урядового комунїкату, який передаємо за "Русским Словом" (з 9. вересня ст. ст.) додає "Рєч" (ч. 249) такий коментар:
"Ґрафа Шептицького взято в неволю при занятю Львова нашими війсками ще в серпни 1914 р. (На дїлї вивезено митрополита Шептицького зі Львова 19. вересня 1914. Пр. ав.) Тодї визначено йому місце перебуваня в одній із заволжських ґубернїй. Після просьби, піддержаної одним архиепископом, дозволено ґр. Шептицькому проживати в Курску. Тут зайшов між ним і архиепископом Тихоном ряд непорозумінь.
"Як у свій час урядово оповіщувано, між російським і австрійським правительством велись нераз переговори про заміну ґр. Шептицького за одного з російських бранцїв, остаючих в Австрії. По смерти адмірала Мавлєра, котрий мав бути обміняний за співробітника "Нового Времени" Янчевецького, що находить ся на основі присуду австрійського суду у вязници, предложило австрійське правительство, щоб Янчевецького виміняти за ґр. Шептицького. Російске правительство признало сю пропозіцію за неможливу до принятя.
"Суздальський Спасо-Евфиміївський монастир є з давен давна духовною тюрмою, в якій замикано провідників сектантства та релїґійних злочинцїв. Настоятелем, під котрого особливий нагляд віддано ґр. Шептииького, є з недавного часу суздальський архиепископ Павло.
"Що торкаєть ся вістки — замічує в кінци "Рєч" — що львівського митрополита заслано "по апредєлєнїю св. Синода", то як ми довідали ся, не слїд його розуміти в такім змислї, начеб Синод наложив на него кару: Синод не міг того зробити, бо унїятський епископ йому не підлягає. Синод постановив тільки, згідно з одержаними ним вказівками, дати свою згоду на те, щоби ґр. Шептицький проживав в Спасо-Евфиміївськім монастирі при заведеню над ним нагляду зі сторони настоятеля монастиря".
Суздаль, куди перевезли тепер російські насильники митрополита після держаня його в Київі, Нижнім Новгородї і Курску, є повітовим місточком володимирської ґубернії, що має поверх девять тисячів мешканцїв. Суздаль згадуєть ся в історії вже 1024 р. та був головним містом окремого князївства аж до 1170 р., коли то кн. Андрій Боголюбський вибрав собі за столицю заснований вел. кн. Володимиром Мономахом м. Володимир і оголосив себе великим князем володимирським. Нинїшна володимирська ґубернїя являєть ся таким робом ядром Московщини, a обмежовують її ґубернїя ярославська, нижненовгородська, тамбовська, рязанська, московська і тверська. Ґубернїю заселюють майже виключно православні Москалї; є одначе також трохи т. зв. раскольників. В ґубернїї, яку перерізують ріки Ока і Клязма з Тезою і Лугом, є підсонє строго континентальне й загалом здорове. У самім Суздалї богато старовинних памяток, особливо церковного характеру. Ще нинї є там 25 прав. церков і чотири монастирі.
[Дїло, 08.10.1916]
08.10.1916